к. психол. н. Тимофієва М. П., Зінзюк Л. А., Минзак Д. В.

Буковинський державний медичний університет

 

Вікові особливості розвитку пам’яті студентів-медиків

 

Головною метою вищої школи стає формування професійно і соціально компетентної особистості, яка здібна до самовизначення, саморозвитку в умовах світових змін. Сучасний стан медичного обслуговування в країні потребує докорінних змін. Ця теза є апріорною як для пацієнтів так і для самих медиків. У звязку з цим питання проблеми професійного становлення та самореалізації особистості у вищому медичному закладі набувають особливої гостроти та актуальності. Професійне становлення медичного працівника є складним, тривалим і суперечливим процесом, який включає різні змістовні та структурні компоненти.

Пам'ять, як пізнавальний процес, лежить в основі здатностей людини і є умовою навчання, придбання знань, формування вмінь і навичок. Без пам'яті неможливо нормальне функціонування ні особистості, ні суспільства. Завдяки пам'яті людина виділилася із тваринного світу й досягла тих висот, на яких вона зараз перебуває. Та й подальший прогрес людини без постійного поліпшення цієї функції немислимий.

Об’єкт дослідження – процес розвитку пам’яті студента-медика.

Предмет дослідження –    вікові особливості розвитку  пам’яті студента-медика.

Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні вікових особливостей розвитку пам’яті, а також розробленні програми для розвитку пам’яті студентів-медиків.

Методологічну основу дослідження склали: теоретичні положення системного підходу щодо загальних принципів організації процесів і функцій пам’яті як саморегулюючої системи (П. К. Анохін, С. П. Бочарова, В. П. Зінченко, В. Я. Ляудіс, Т. Б. Хомуленко); вікові особливості розвитку пізнавальних процесів (І. С. Кон, Н. Н.Корж); особливості стадій професійної підготовки (Є. А. Климов, Л. Д. Столяренко,  Р. М.  Грановська); положення про особистість як активного суб’єкта діяльності і поведінки (Б. Г. Ананьєв, С. Л. Рубінштейн, В. О. Татенко); методи покращення пам’яті (В. В.Аткінсон, О. А.Андрєєв, Д. Б.Арден, О. Є. Васил’єва, В. Ю.Васил’єв, Домінік О’Браєн, В. А. Козаренко, І. І. Полонейчик, С. П. Роуз, Л. М. Хромов та інші).

Під впливом навчання зазнають прогресив­них змін усі процеси пам'яті студентів, всі її сторони, а саме, за­пам'ятовування, заучування, відтворення, пригадування і впізна­вання, їх розвиток відбувається нерівномірно.

Є. А.Климов в авторській тристадійній професійно орієнтованій періодизації вказує, що студентським є вік від 15 до 23 років  (друга стадія або стадія професійної підготовки, коли особистість оволодіває знаннями, уміннями та навичками майбутньої спеціалізованої діяльності) [2].

Загалом  студентство є віковою  перехідною  групою  від фази дозрівання до фази зрілості в онтогенетичному розвитку дорослої  людини. Водночас  пізня  юність є сенситивним періодом  для розвитку основних соціогенних   потенцій особистості. До них належать: формування професійних, світоглядних і громадських якостей майбутнього фахівця; розвиток професійних здібностей як передумова подальшої самостійної професійної творчості; становлення інтелекту і стабілізація рис характеру; перетворення мотивації та всієї системи ціннісних орієнтацій; формування соціальних цінностей у зв’язку з професіоналізацією. Тобто, під час навчання у ВНЗ відбувається соціалізація студента як особистості. Особливо потрібно усвідомити важливість і роль розвитку уваги, мислення, пам’яті як пізнавальних процесів, які мають велике значення особливо на першому курсі навчання.

Т. Іщенко вважає, що визначальними рисами студентства як суспільної групи є характер праці студентів, що складається з систематичного нагромадження, засвоєння наукових знань. Але потрібно вміти запам’ятовувати, заучувати, відтворювати правильно матеріал.

О. М. Леонтьєв, досліджуючи психіку  людини, зауважив, що історія розвитку пам’яті розвивається за двома лініями: 1) лінією розвитку і вдосконалення засобів запам’ятовування, що залишаються у формі  подразників, діючих ззовні; 2) лінією перетворення зовнішніх засобів у  внутрішні. Відповідно до його позиції перша лінія, розвиваючись і диференціюючись, з часом перетворюється на лінію розвитку писемності,  а  зовнішній  мнемотехнічний  знак   –  у знак писемний. Друга ж лінія набуває  подальшого логічного характеру [3].

Отже, психологічний  феномен  пам’яті  пізнього  юнацького  віку характеризується такими визначальними особливостями:

Рисунок 1. Психологічні особливості пам’яті юнацького віку.

Більше місце займають у запам'ятовуванні умовно-симво­лічні позначення (формули, схеми, графіки тощо). Результати запам'ятовування виражаються у взаємопов'язаних уявленнях про запам'ятовані об'єкти. Істотно посилюється вико­ристання різного роду «опор», які відіграють опосередковану роль у запам'ятовуванні та відтворенні.

Виникає потреба користуватися такими прийомами заучування навчального матеріалу, як поділ тексту на частини, по­вторення, записування, що теж є своєрідними методами запам’ятовування. Саме у цьому віці вони  стають продуктивними, вперше  свідомо регульованими прийомами пам'яті. Внутрішні прийоми дедалі виразніше виступають на перший план, що виявляється в намаганні спочатку зрозуміти, а потім заучувати матеріал. Прийоми розуміння перетворюються у прийоми довільного запам'ятовування при умові, коли розумові дії вироблені й добре закріплені.

Залежно від характеру матеріалу, зокрема описового, ці два плани йдуть паралельно. Студенти вдаються до комбінованих при­йомів запам'ятовування, свідомо чергуючи процеси розуміння і запам'ятовування. Формуються вони в процесі їх застосування спо­чатку на простому, а потім на складному матеріалі.

Складаючи план для розуміння тексту, студенти виділяють у матеріалі більші за розміром узагальнені смислові одиниці, які становлять його логічну структуру, і дають більш узагальнені на­зви цих одиниць; вони не просто вказують на їх зміст, а намага­ються відбити в назві основне, суттєве. Завдання ж запам'ятати матеріал реалізують, виділяючи дрібніші частини ма­теріалу, який треба запам'ятати.

На власному досвіді студенти переконуються, що запам’ятовування не зводиться до розуміння, що потрібні спеціальні прийоми запам'ятовування й відтворення, збереження свідомо засвоюваної інформації.

Литература:

1.     Аткинсон В. В. Память и уход за ней. – Орел: Общество «Книга», 1992. – 104 с.

2.     Климов Е. А.  Психология         профессионального самоопределения: Учеб.  пособие  для  студентов  вузов. –  Ростов- на-Дону:  Феникс, 1996.  –  512  с.

3.     Леонтьев А. Н.  Проблемы  развития  психики.  –  М.,  1972.–  3-е  изд.

4.     Роуз С.  Устройство памяти. От молекул к сознанию: Пер. с англ. – М.: Мир, 1995. – 384 с.

5.     Столяренко  Л. Д.  Педагогическая  психология:  Уч. пособие  для  студ.  вузов.  –  2-е  изд.  –  Ростов-на-Дону:  Феникс, 2003.  –  542  с

6.     Dominic O`Brien How to Develop A Perfect Memory. Electronic republication by Lybrary.com of the first edition, 1993 by Pavilion Books Limited. – 179 p.