Самісько Д. М.

АДІ ДВНЗ «ДонНТУ», Україна

Аналіз існуючих методів удосконалення транспортного процесу

Транспортний процес – це процес переміщення вантажів, що містить: підготовку вантажу до перевезення, подачу рухомого складу, навантаження вантажів, оформлення перевізних документів, переміщення, розвантаження та передачу вантажу вантажоодержувачу.

Таким чином, транспортний процес є багатоелементним, оскільки містить операції з рухомим складом (процес перевезення), операції з вантажами (навантаження та розвантаження) та операції з перевізними документами.

Основним елементом транспортного процесу є перевезення вантажів, а всі інші елементи є підпорядкованими йому.

Основними вимогами при удосконаленні транспортного процесу є підвищення його ефективності та якості.

Удосконалення транспортного процесу можливе за допомогою організаційних, технічних та наукових методів.

Організаційні методи удосконалення транспортного процесу у виробничих умовах розділяють на групи:

- методи, що впливають на конструктивні параметри і технічний стан автомобіля: вантажопідйомність, швидкість, місткість кузова, маневреність, технічна готовність та інше;

- методи, які враховують умови експлуатації автомобіля: відстань транспортування, висота підйому, стан автомобільних доріг, технологічна відповідність навантажувально-розвантажувальних пристроїв типу автомобіля, що використовується при перевезеннях, схема руху, умови розвантаження;

- методи, що застосовують використання організаційних чинників: режим роботи автомобіля в часі, показники використання автопарку, умови зберігання, технічного обслуговування і ремонту та інші [1].

Основними технічними заходами підвищення ефективності перевезень є: підготовка водіїв і ремонтних робочих до прийому нової техніки; створення виробничо-технічної бази для обслуговування і поточного ремонту транспортних засобів; вдосконалення структури транспортних засобів.

Також для удосконалення транспортного процесу застосовують наукові методи. Вони направлені на подальше підвищення ефективності використання автомобільного транспорту та групуються за трьома основними напрямками:

1) вдосконалення технології роботи автомобільного транспорту;

2) створення, освоєння і підвищення використання нових технічних засобів автомобільного транспорту та навантажувально-розвантажувальних засобів;

3) поліпшення організації сумісної роботи автомобільного транспорту і навантажувально-розвантажувальних машин та механізмів, і управління ними [1].

Звичайно, наведений вище розподіл методів удосконалення транспортного процесу є умовним, адже і організаційні і технічні методи засновані на наукових.

Якщо узагальнити існуючі методи удосконалення транспортного процесу, то серед великої їх кількості можна виділити наступні дві групи:

- методи першої групи пов’язані з удосконаленням транспортного процесу виключно шляхом удосконалення конструкції автомобілів та навантажувально-розвантажувальних засобів. Метою дослідників, що зробили вагомий внесок в розвиток даного напрямку (Д.П. Великанов, Н.Я. Говорущенко, В.А. Ілларіонов та інші) [2, 3], є найбільш раціональне удосконалення конструкції автомобілів та навантажувально-розвантажувальних засобів в напрямку спеціалізації та загального підвищення їх ефективності.

- методи другої групи пов’язані з удосконаленням транспортного процесу шляхом підвищення ефективності використання рухомого складу, що залежить від організації технічної експлуатації парку (раціональної організації технічного обслуговування та ремонту рухомого складу, споруд та обладнання), та організації перевізного процесу (кількості робочих днів в тижні, простою автомобілів з вини служби організації перевезень, тривалості роботи рухомого складу на лінії протягом доби, технічної швидкості руху, відстані перевезень, оптимальності обраних маршрутів руху, рівня механізації навантажувально-розвантажувальних робіт та інше).

В якості підсумкових показників оцінювання ефективності використання рухомого складу дослідники, що зробили вагомий внесок в розвиток даного напрямку (Л.Л. Афанасьєв, Л.А. Бронштейн, Г.В. Крамаренко, С.Р. Лейдерман, Н.Б. Островський та інші) приймають продуктивність та собівартість [4, 5, 6], які є якісними показниками роботи рухомого складу та, в свою чергу, залежать від таких кількісних показників як: вантажопідйомність, час простою під навантаженням, розвантаженням, технічна швидкість, коефіцієнт використання пробігу, відстань перевезення вантажу та інші [7].

Слід зазначити, що, найбільш повне та якісне удосконалення транспортного процесу буде спостерігатись у разі системного підвищення ефективності всіх його окремих елементів. Тобто, удосконалення конструкції автомобіля слід узгоджувати з удосконаленням конструкції навантажувально-розвантажувальних засобів та у відповідності з цими удосконаленнями корегувати організацію їх сумісної роботи та безпосередньо організацію перевізного процесу.

Література:

1. Васильев М.В. Автомобильный транспорт карьеров / М.В. Васильев, З.Л. Сироткин, В.П. Смирнов. – М.: Недра, 1973. – 280 с.

2. Великанов, Д.П. Эффективность автомобиля / Д.П. Великанов. – М. : Транспорт, 1969, 239 с.

3. Иларионов, В.А. Метод планирования автомобильных перевозок. / В.А. Иларионов – М. : Автотрансиздат, 1956, 230 с.

4. Афанасьев, Л.Л. Автомобильные перевозки / Л.Л. Афанасьев, С.М. Цукерберг – М. : Транспорт, 1973, 320 с.

5. Бронштейн Л.А. Организация, планирование и управление в автотранспортных предприятиях / Л.А. Бронштейн – М. : Высшая школа, 1973, 512 с.

6. Лейдерман С.Р. Эксплуатация грузовых автомобилей (Технико-экономические основы) / С.Р. Лейдерман – М. : Транспорт, 1966, 152 с.

7. Квитко Х.Д. Эффективность использования грузовых автомобилей. / Квитко Х.Д. – М.: Транспорт, 1979, 174 с.