Економічні науки / 3. Фінансові відносини

Пислиця А.В.

Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, Україна

Дискусійні питання категоріально-поняттєвого апарату у сфері справляння акцизного збору

Протягом свого становлення податкова система України характеризувалась відсутністю взаємозв’язку та узгодженості податкового законодавства і наукової бази. Цей недолік залишився й до нині, що проявляється у вживанні термінів, не зовсім коректних з позицій теорії, що, у свою чергу, призводить до спотворення економічної суті ряду податків.

Це питання вже піднімалося у фаховій літературі науковцями Бех Г.В., Золотько І.А., Кучерявенком М.П., Луніною І.О., Опаріним В.М., Сльозко Т., Соколовською А.М.. Але, на нашу думку, спроби уточнення категоріально-поняттєвого апарату, зокрема у сфері справляння акцизного збору, були невдалими. А в ряді робіт - конкретних пропозицій взагалі висловлено не було. Отже, мета нашого дослідження – узагальнити напрацювання вчених з означеної проблеми та запропонувати власний підхід до її розв’язання. У зв’язку з цим, увагу зосередимо на такому питанні: чи відповідає назва „акцизний збір” суті специфічного акцизу?

Для цього, перш за все, розкриємо зміст категорій „податок” і „збір”, спираючись на їх визначення, сформульовані в наукових працях та словниково-довідковій літературі (таблиця 1).

Таблиця 1.

Дефініції категорій „податок” і „збір”

Податки	Збір	Збори
система обов’язкових платежів підприємств, організацій і населення, які є одним із джерел формування доходів державного бюджету.	обов’язковий платіж підприємства (організації, установи) або фізичної особи, сплата якого є однією з умов здійснення державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та посадовими особами юридично значущих дій в інтересах платника збору, зокрема й надання певних прав чи видавання дозволів (ліцензій).	установлені у твердих розмірах платежі юридичних і фізичних осіб за надання певних прав чи послуг або на відшкодування окремих видатків бюджету.

На думку Опаріна В.М, збори, на відміну від податків, які мають характер регулярних надходжень, є платежами разового, випадкового і незначного за розмірами характеру, що збираються за місцем події (наприклад, ринковий збір). Отже, не зрозуміло, чому такий податок як специфічний акциз носить назву акцизний збір. Золотько І.А. також зазначає, що використання термінів податок і збір у практичному аспекті в Україні не завжди відповідає їхньому теоретичному значенню: досить часто зборами називають платежі, котрі не мають цільового призначення, замість того, щоб використовувати термін „податки” (курортний збір, готельний збір).

Слід зауважити, якщо порівняти видання фінансового словника Загороднього А.Г., Вознюка Г.Л. 2002 і 2005 років, то виявимо, що у 2005 році автори додали ще одне визначення для терміну збір, а саме – це цільовий податок, що його справляють для покриття конкретних потреб. Однак таке визначення також не розкриває сутності акцизного збору, оскільки в Україні акцизний збір, як і інші податки, не має цільового призначення.

Від категорій податок і збір перейдемо до визначень специфічного акцизу. У фінансовому словнику Загороднього А.Г., Вознюка Г.Л., Смовженка Т.С. дається три визначення для специфічного акцизу: акциз специфічний, акцизний збір, акцизний податок (таблиця 2).

Таблиця 2.

Визначення категорій „специфічний акциз”, „акцизний податок” та „акцизний збір” у фінансово-довідковій літературі

Специфічний акциз	Акцизний податок	Акцизний збір
непрямий податок, що його встановлюють за окремими ставками для певних видів товарів.	непрямий податок, обчислюваний як надвишок до ціни товару (робіт, послуг) і сплачуваний кінцевим споживачем.	непрямий податок на високорентабельні та монопольні товари (продукцію), включений до їх ціни [непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, який включають до ціни цих товарів (продукції) – редакція 2005 р.]. Сплачують акцизний збір виробники й імпортери підакцизних товарів. Ставки акцизного збору встановлено у відсотках до вартості товарів (продукції) у відпускних цінах, а для імпортних товарів – до митної (закупівельної) вартості з урахуванням митних зборів і мита.

На нашу думку, автори, говорячи про специфічний акциз і акцизний податок, намагаються абстрактно розкрити їх економічну суть, а у третьому випадку, визначаючи акцизний збір, повторюють дефініцію, зазначену в чинному законодавстві України. Отже, в одному словнику міститься три визначення одного явища – специфічного акцизу.

Така ситуація склалася не лише зі специфічним акцизом. У згаданому вище фінансовому словнику навпроти поняття податок гербовий зазначено „див. Збір гербовий”; а збір окладний (податковий) визначено як прямий податок, яким за певними ставками обкладають землі та будівлі. Слід також зазначити, що не зовсім зрозуміло, який саме непрямий податок мали на увазі автори, наводячи наступне визначення: „Збір реєстраційний – один з видів непрямих податків, що поширюються на реєстрацію документів, укладення угод. Ставки З.р. залежать від виду укладених угод”.

Тепер розглянемо визначення специфічного акцизу у чинному законодавстві України та Росії, проекті Податкового кодексу України та у міждержавних рекомендаційних документах (таблиця 3).

Таблиця 3.

Визначення специфічного акцизу у податковому законодавстві

Декрет КМУ „Про акцизний збір” від 26.12.1992 р. № 18-92	Модельный налоговый кодекс для государств-участников СНГ	Проект Податкового кодексу України	Налоговый кодекс Российской Федерации
Акцизний збір - це непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, який включається до ціни цих товарів (продукції).	Акциз (акцизный налог) – это налог, уплачиваемый за реализацию подакцизных товаров, производимых на таможенной территории страны или за ввоз подакцизных товаров на таможенную территорию страны.	Акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).	Акцизы (визначення у кодексі немає)

З даних, представлених у таблиці 3, видно, що в Україні планується назву акцизний збір змінити на акцизний податок, що в принципі не знімає дискусійності питання, оскільки акциз – це податок, і вираз акцизний податок певною мірою є тавтологією.

Проаналізувавши визначення специфічного акцизу у фінансово-довідковій літературі та працях економістів, можна зробити наступні висновки:

1. У більшості джерел науково-довідкової літератури автори, даючи визначення специфічному акцизу, дублюють положення чинного законодавства;

2. Не зважаючи на те, що у фінансовій термінології чітко розмежовані категорії „податки” і „збори”, у практиці оподаткування, податковому законодавстві назви конкретних видів податків не відповідають їх економічному змісту.

З метою усунення розбіжностей між положеннями фінансової теорії та чинного податкового законодавства України, можемо запропонувати для специфічного акцизу назву - акциз на окремі види товарів, наприклад, акциз на тютюнові вироби.

Подальше дослідження дискусійних питань категоріального апарату у сфері акцизного оподаткування передбачає виявлення та аналіз суперечливих моментів у термінології щодо податку на додану вартість.

Література:

1. Загородній А.Г., Вознюк Г.Л., Смовженко Т.С. Фінансовий словник. – 4-те вид., випр. та доп. – К.: Т-во „Знання”, КОО; Л.: Вид-во Львів. банк. ін-ту НБУ, 2002. – 566 с.

2. Загородній А.Г., Вознюк Г.Л. Фінансово-економічний словник. – Львів: Видавництво Національного університету „Львівська політехніка”, 2005. – 714 с.

3. Золотько І.А. Податкова система: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2004. – 204 с.

4. Модельный налоговый кодекс для государств-участников СНГ. Принят на двадцатом пленарном заседании Межпарламентской Ассамблеи государств-участников СНГ (Постановление № 20-9 от 7 декабря 2002 года).

5. Опарін В.М. Фінанси (Загальна теорія): Навч. посібник. – 2-ге вид., доп. і перероб. – К.: КНЕУ, 2002. – 240 с.

6. Проект Податкового кодексу України.