Економічні науки

Підсекція 9 „Економіка промисловості”

Говорушко Т.А.,

доцент кафедри фінансів

Національного університету харчових технологій

Методологічні питання встановлення мінімальних ефективних розмірів підприємств у харчовій промисловості України

Мінімальні ефективні розміри різногалузевих підприємств визначаються у кожному окремому випадку і залежать вони від досягнень рівня техніки, технології, паливно-енергетичних ресурсів, розвитку транспорту, професійного рівня робітників тощо. Крім того, ураховується не лише чисто технічна сторона виробництва, а й соціально-економічне становище – наявність трудових ресурсів, їх зайнятість, ступінь задоволення потреб населення у тому чи іншому товарі. І на наше глибоке переконання в сучасних умовах ефективними і мінімальними за розмірами можуть бути не тільки великі, а й малі підприємства.

Невеликі, технічно добре оснащені підприємства у багатьох випадках мають переваги. Вони можуть швидше і гнучкіше враховувати технологічні нововведення, зміни попиту, більш оперативно задовольняти потреби у дрібносерійній і штучній продукції, краще використовувати вільні трудові ресурси, особливо у малих містах.

Встановлено, що найчастіше в якості показників величини підприємств використовують чисельність працюючих, вартість основних виробничих фондів, валовий (товарний) випуск продукції, обсяг її реалізації.

Іншим показником, який досить широко використовується при визначенні розміру підприємства, є вартість основних виробничих фондів. Однак, на думку С.М. Аржевітіна, О.І.Кірпот та О.Ю.Лебединської [], і він не дає правильного уявлення про масштаби виробництва. Розмір виробництва залежить не тільки від вартості основних фондів, але й від їх структури, використання, віку та ін. Особливо спотворює фактичний стан речей цей показник тоді, коли основні виробничі фонди формуються впродовж тривалого періоду часу.

Що стосується такого показника, як обсяг валової, товарної, реалізованої продукції, який найчастіше використовується для оцінки розмірів виробництва, то одним із багатьох його недоліків є включення до структури показника сировини, що використовується (вартості придбаної). Дана обставина не дозволяє отримати правильне уявлення щодо фактичного розміру вартості, створеної конкретно на даному підприємстві. Особливо це стосується матеріаломістких галузей, до яких відноситься і харчова промисловість України.

Таким чином, усі три вище названих показника, що характеризують розмір виробництва, дають хибне уявлення про фактичний стан справ.

Більш точно розмір підприємства може характеризувати вартість виробленої продукції. Оскільки зараз не визначається вартість, утворена на виробництві, то можна користуватись показником, який з максимально можливою точністю відображає її. Таким показником може бути вартість додана обробкою. Він більшою мірою відображає обсяги реального виробництва підприємства. Слід відзначити, що показник вартості доданої теж не є ідеальним. Він залежить від ціноутворення, використовуваної методики нарахування амортизації, форм і систем заробітної плати робітників різних галузей, тобто факторів, безпосередньо незалежних від підприємств. Але ці недоліки властиві зараз усім вартісним показникам.

До тепер мова йшлась про показники, які можуть використовуватись для визначення розміру підприємства в промисловості в цілому. Але в різних її галузях можна застосовувати для цих цілей і другі, специфічні показники, що характеризують розмір виробництва тільки у даній галузі.

Ефект від збільшення обсягу виробництва досягається не лише за рахунок зростання його масштабів, але й у результаті удосконалення і укрупнення знарядь праці. У різних галузях промисловості можливості такого укрупнення неоднакові і залежать від виду продукції, що виробляється, типу виробничого процесу. У відповідності з цим усі галузі промисловості можна розділити на дві груп: 1). Галузі, що обробляють сировину за механічною технологією на багатьох робочих місцях (машинобудування, деякі галузі легкої промисловості); 2). Добувні та переробні галузі з безперервними апаратурними фізико-хімічними технологіями, до складу яких входить і харчова промисловість. Тут показником розміру виробництва може бути потужність підприємства, визначена у натуральних одиницях. Але водночас він характеризує потужність підприємств не в усіх галузях промисловості.

Так, цукрові заводи з однаковою кількістю працюючих, цілком однаковою вартістю основних фондів, потужністю агрегатів, енергетичною базою і тривалістю сезону цукроваріння, переробляючи рівну кількість буряка, але з різною цукристістю, одержуватимуть різну кількість продукції. У цьому випадку більш придатним показником, який відображає потужність підприємства, буде кількість сировини, переробленої за одиницю часу. Даний показник не залежить від відсоткового складу корисної речовини в сировині, що надходить на переробку, дозволяє порівнювати обсяги виробництва різних підприємств відповідної галузі за різні періоди часу як у межах України, так і за її кордонами.

Рівень концентрації виробництва в галузях, де обсяги кінцевого продукту залежать від вмісту в сировині корисного компоненту, може встановлюватись на основі показника потужності підприємств, вираженої в кількості сировини, що переробляється в одиницю часу (галузі з переробки технічних культур, овочів, фруктів сировини тваринного походження). Для різних галузей одиниця часу може бути різної тривалості. У несезонних галузях вона може прийматися за рік, а сезонних у залежності від тривалості сезону – за добу, зміну. У сезонних виробництвах з неоднаковою тривалістю сезону обсяг випуску продукції або переробки сировини, не дивлячись на інші рівні умови, буде різним для одного і того ж підприємства або галузі.

Для визначення рівня мінімального ефективного розміру виробництва у інших галузях харчової промисловості можна використовувати іще один показник – продуктивність основних знарядь праці. В галузях з апаратурним безперервним характером технологічних процесів збільшення обсягів виробництва часто пов’язано із збільшенням основних виробничих агрегатів (провідного устаткування). Тому розмір (продуктивність) основних знарядь праці також може бути використаний для визначення розміру підприємств шляхом встановлення кількості продукції, яка виробляється на агрегатах і машинах різної потужності.

Отже, аналіз вище викладеного засвідчує, що жоден із показників не може об’єктивно відображати розмір підприємства. Тому першим методологічним питанням проблеми, що розглядається є обґрунтованість вибору показників, за допомогою яких можуть бути визначені оптимальні розміри підприємств, а також можливе співвідношення між великими, середніми і малими підприємствами. Друге питання методології стосується переліку факторів, що впливають на розмір підприємства. Третє питання методології стосується показників ефективності роботи таких підприємств, залежних від їх розміру та впливу сукупності факторів. Відповіді на ці запитання є окремим дослідженням, здійсненим автором в розвиток теми ефективності малого підприємництва у харчовій промисловості України.

Література

1. Аржевітін С.М., Кірпот О.І., Лебединська О.Ю. Концентрація виробництва і малий бізнес у харчовій промисловості, - К.: ГРОТ, 1999. – 108 с.

Авторська довідка

Говорушко Тамара Андріївна, к.е.н., доцент кафедри фінансів Національного університету харчових технологій

Телефон домашній: 242-52-77;

Телефон робочий: 234-00-81; 287-94-14;

Телефон мобільний: 8-067-277-93-98;

E-mail: kan97@yandex.ru