Экология/2. Экологические и метеорологические

проблемы больших городов и промышленных зон

Панасовська Я.В., Бурда А.Є.

Харківський національний автомобільно-дорожній університет, Україна

Проблема хімічного забруднення сучасних міст

Розвиток промисловості і сфери послуг великих міст, інтенсивне використання біосфери та її ресурсів призводять до того, що зростає вплив людини на матеріально-енергетичні процеси, які протікають на планеті. В сучасному світі з цілого ряду причин залишаються невирішеними проблеми оцінки токсичності хімічних продуктів для людини, і в більшій мірі – їх дія по відношенню до навколишнього середовища. Вичерпне дослідження впливу речовин можливе тільки після того, як буде отримано повну інформацію про експозицію та діючу дозу кожної хімічної речовини.

Джерелом хімічного забруднення є господарська діяльність людини. Усі речовини, що виготовляються з використанням відновних та невідновних ресурсів, можна поділити на чотири типи: 1 - вихідні речовини (сировина), 2 - проміжні речовини (які з’являються або використовуються у процесі виробництва), 3 - кінцевий продукт, 4 - побічний продукт (відходи).

В атмосферному повітрі з'явилися гази, які раніше у ній практично були відсутні або ж знаходились у надзвичайно низьких концентраціях. Наслідки накопичення забруднювачів в атмосфері – кислотні опади, порушення цілісності озонового шару, загроза парникового ефекту. Забруднювачі атмосферного повітря можна поділити на первинні, що потрапляють прямо в атмосферу, і вторинні, які являються результатом перетворення останніх. Наприклад, потрапляючий в атмосферу сірчистий газ окислюється до сірчаного ангідриду, який взаємодіє з парами води і утворює крапельки сірчистої кислоти. При взаємодії сірчаного ангідриду з аміаком формуються кристали сульфати амонію. Подібним чином в результаті хімічних, фотохімічних, фізико-хімічних реакцій між забруднюючими речовинами і компонентами атмосфери також виникають інші вторинні забруднюючі речовини.

Розглянемо дію деяких з них на живі організми. Оксид вуглецю потрапляє в атмосферне повітря в результаті спалювання органічного палива, в т.ч. в двигунах внутрішнього згоряння, від підприємств чорної металургії, коксохімії, нафтопереробних заводів. При потраплянні в організм блокується перенесення кисню до тканин, порушується клітинне дихання.

Двоокис сірки викидається в результаті спалювання вугілля (до 70%), мазуту (15%), а також від підприємств кольорової металургії та хімічного виробництва. У рослин високі концентрації цього газу викликають порушення фотосинтезу, хлорози, некрози (особливо у хвойних), а у людини при концентрації 20-30 мг/м³ спостерігається подразнення слизової оболонки рота і очей, присмак в роті.

Джерелами викидів оксиди азоту NOx є двигуни внутрішнього згоряння, печі, топки, підприємства, що виробляють тукові добрива, азотну кислоту і нітрати, анілінові барвники та нітрозосполуки. При потраплянні цього забруднювача в організм людини виникає кашель, головний біль, блювання; при контакті зі слизовою утворюється азотна кислота, яка спричинює набряки легень.

Вуглеводні (пари бензину, метан, пентан, гексан), що викидаються в атмосферне повітря міста в результаті роботи бензинових та дизельних двигунів автомобілів, характеризуються наркотичною дією, можуть викликати головний біль, запаморочення. До того ж циклічні вуглеводні і сажа від дизельних двигунів мають канцерогенні властивості.

Виробництво будівельних матеріалів, чорна і кольорова металургія автотранспорт, місця складання твердих побутових та промислових відходів є джерелами пилоутворення. Негативна дія пилу проявляється в тому, що він поглинає сонячну радіацію, знижує ефективність фотосинтезу, впливає на температурний режим атмосфери і поверхні землі. У людини при тривалому контакті з пиловими забрудненнями виникають подразнення слизової, кашель, чхання. Також пил може бути однією з причин розвитку алергії, астми, фіброзних захворювань дихальної системи. Ще більш різноманітний органічний пил, який включає в себе аліфатичні та ароматичні вуглеводні, солі кислот. Вони утворюються при спалюванні залишкових нафтопродуктів, у процесі піролізу на нафтопереробних, нафтохімічних та інших підприємствах.

Для скорочення і зменшення викидів хімічних речовин в атмосферне повітря міста на промислових підприємствах необхідно вживати наступні заходи: проектувати виробництво так, щоб викиди були свідомо мінімальні, суворо дотримуватися технологічного режиму виробництва, вживати заходи щодо запобігання аварій, проводити боротьбу з емісією промислових газів в атмосферу, здійснювати переробку і утилізацію відходів з використанням вторинних матеріально-енергетичних ресурсів.

Таким чином, нами було розглянуто лиш деякі сторони хімічного забруднення природного середовища міста. Це далеко не всі аспекти цієї великої проблеми і досить мала частина заходів її вирішення. Щоб повністю не зруйнувати місце свого проживання та існування всіх інших форм життя, людині необхідно дуже обережно ставитися до навколишнього середовища, контролювати пряме і непряме виробництво хімічних речовин, всебічно досліджувати дану проблему, об'єктивно оцінювати вплив хімічних забруднюючих речовин на біоту, аналізувати та застосовувати методи мінімізації шкідливого впливу хімічних речовин на навколишнє середовище.

Література:

1. Акимова Т.А., Кузьмин А.П., Хаскин В.В. Экология. Природа – Человек – Техника / под общ. ред. А.П.Кузьмина. – М.: ЮНИТИ, 2001. – 448 с.

2. Голдовская Л.Ф. Химия окружающей среды: Учебник для вузов. – М.: Мир, 2005. – 296 с.

3. Екологічна хімія: пер. з нім. / під ред. Ф.Корте. – М.: Мир, 1996. – 396 с.