Сердюк В.М., Худоба К.В, Баранова А.М.

Макіївський економіко-гуманітарний інститут

ТЕОРЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ КЛАСИФІКАЦІЇ МЕТОДІВ ОБЛІКУ ВИРОБНИЧИХ ВИТРАТ ПІДПРИЄМСТВА

Діяльність кожного підприємства пов^’язана з витратами. Внаслідок цього, досягнення високих результатів роботи підприємства неможливо без ефективного управління витратами, яке значною мірою залежить від якості інформаційного забезпечення. Ефективність діяльності значною мірою залежить від зниження витрат на одиницю продукції за збереження і підвищення її якості. В сучасних ринкових умовах господарювання перед управлінням підприємством виникають такі цілі, як підвищення рівня організації виробництва, гнучке реагування на зміни попиту, освоєння нової продукції, виготовлення високоякісної продукції при мінімальних витратах. Вимоги управління зумовлюють вивчення методики визначення витрат виробничої діяльності.

Методи обліку виробничих витрат досліджувало багато науковців. Зокрема, І. Білоусовою було проаналізовано методи калькулювання витрат, запропоновані вітчизняними та зарубіжними дослідниками в галузі управлінського обліку [1]. Г. Кошевецькою розглядено організацію і методику обліку витрат на виробництво на прикладі машинобудівного підприємства [2]. Т. Каменською запропоновано фінансову звітність для цілей управлінського обліку, зіставлену для різних систем калькулювання [3]. Л. Зазвонова зосередила увагу на управлінні витратами підприємств на виробництво продукції із використанням системи «директ-костінг» [4]. О. Чухлібом було досліджено історичні передумови виникнення системи обліку за неповними витратами [5]. Т. Сльозько було розглянуто облік витрат за методами «стандарт-кост» і нормативним, здійснен їх порівняльний аналіз [6]. Однак, незважаючи на велику кількість публікацій, виникає необхідність їх структурного групування.

Основними цілями роботи є теоретичне обґрунтування класифікації методів обліку витрат підприємства.

Традиційно методи обліку витрат і калькулювання групують за трьома ознаками: 1) об^’єктами обліку витрат; 2) повнотою облікових витрат; 3) оперативністю обліку і контролю витрат.

Вибір методу обліку витрат залежить, перш за все, від особливостей технології галузей промисловості (табл. 1).

Таблиця 1

Зв^’язок методів обліку витрат із галузями промисловості

Галузі промисловості	Методи обліку виробничих витрат
	директ-костінг	абзорпшен-костінг	стандарт-костінг	нормативний	позамовний	попроцесний	попередільний
Металургія	+	+	+	+			+
Машинобудування	+	+	+	+	+
Вугільна промисловість	+	+	+	+		+
Текстильна	+	+	+	+	+		+
Деревообробна	+	+	+	+	+		+
Будівництво	+	+			+
Електростанції	+	+				+
Хімічна	+	+	+	+			+

За об^’єктами обліку витрат в вітчизняній практиці виділяють три метода : позамовний, попроцесний, попередільний. Позамовний метод застосовується в індивідуальному, мілкосерійному виробництві для продукції за окремими замовленнями. Попрцесний використовується на підприємствах, які виробляють у масових масштабах однорідну продукцію, практично не маючи незавершеного виробництва. Попередільний метод застосовується в галузях промисловості, в яких сировина послідовно проходить окремі самостійні фази обробки – переділи.

Багато вчених зосереджує увагу методам за повнотою обліку витрат, які розподіляють на дві групи: калькулювання з неповним розподілом витрат і калькулювання з повним розподілом витрат [1, 3, 4].

Калькулювання з неповними розподілом витрат, або система «директ-костінг», виникла в США. Важко сказати, хто перший оприлюднив цю ідею, та, безперечно, один із перших свідків виникнення нової системи обліку витрат належить до 1781 року, коли Т. Клінштейн на прикладі металургійного виробництва показав, як прямі затрати треба відносити на окремі його фази (переділи): добувна, вугільна, переробка шлаків, плавка – прямо на рахунок результатів за період [5].

На думку Л. Зазвонової калькуляція із прямих витрат, яка виникає при використанні західної системи «директ-костінг», є найбільш точною [4]. На основі цього метода в собівартість готової продукції, на відміну від калькулювання за повним розподілом витрат, включаються тільки змінні виробничі витрати, а частина постійних загальновиробничих витрат по виробах не розподіляється, а списується на собівартість реалізованої продукції (табл. 2).

Таблиця 2

Зв^’язок виробничих витрат із обраним методом обліку витрат

Склад витрат	Методи обліку виробничих витрат
	директ-костінг	абзорпшен-костінг	стандарт-костінг	нормативний	позамовний	попроцесний	попередільний
Прямі витрати на матеріали	+	+	+	+	+	+	+
Прямі витрати на оплату праці	+	+	+	+	+	+	+
Інші прямі витрати	+	+	+	+	+	+	+
Змінні виробничі накладні витрати	+	+	+	+	+	+	+
Непрямі витрати на матеріали		+	+	+		+	+
Непрямі витрати на оплату праці		+	+	+		+	+
Постійні виробничі накладні витрати		+	+	+		+	+

Таким чином, як визначено Т. Каменською, в звіті про фінансові результати за методом «директ-костінг» формується показник маржинального прибутку, а за методом обліку повних витрат формується показник валового прибутку[3]. Маржинальний прибуток - це різниця між відпускною ціною реалізованої продукції та змінними витратами. Його широко використовують у плануванні й аналізі собівартості продукції, прийнятті управлінських рішень, пов^,язаних із виробничими витратами підприємства. Завдяки показнику маржинального прибутку можна вирішити питання стосовно прийняття додаткового заказу по цінам нижчими за звичайними.

Метод «директ-костінг» використовується в різноманітних галузях промисловості, однак, тільки для цілей управлінського обліку. Для цілей фінансового обліку обов^’язковим вважається калькулювання собівартості продукції за повними витратами, порядок складання якого визначений в П(С)БО 16 «Витрати».

За оперативністю обліку і контролю витрат виділяють метод обліку фактичної (історичної) собівартості, який зумовлює оцінку виробів виходячи із фактичних витрат на їх виробництво, і нормативний метод, або стандарт-кост.

Систему обліку витрат «стандарт-кост» запровадили у практику американці – інженер Г. Емерсон та бухгалтери Ч. Гаррісон і Х. Гант [6]. Цей метод означає чітке встановлення норм витрат матеріалів, робочого часу, заробітної плати та інших витрат, пов^’язаних із виготовленням продукції.

Наступником системи «стандарт-кост» є нормативний метод обліку витрат, який став відомий у 30-ті роки у Радянському Союзі завдяки опису її професором М.Х. Жебраком, який вивчав практику «стандарт-кост» на підприємствах США [2]. Нормативний метод забезпечує раціональне використання ресурсів й оперативний аналіз витрат на виробництво. Виявлену величину витрат від зміни норм, а також відхилень від норм за статтями витрат щомісяця списують на собівартість продукції або на винних осіб, а при системі «стандарт-костінг» - на фінансові результати. Але нормативний метод обліку витрат майже не використовується на вітчизняних підприємствах. Т. Сльозько виявлено цьому головну причину, яка полягає в тому, що одні не змогли розібратися, хто буде цю роботу виконувати, а іншим не потрібні були такі дані [6].

Ефективне управління витратами неможливо без використання методів обліку витрат. Сучасні ринкові умови господарювання потребують чіткого визначення їх класифікації. Наведена класифікація методів обліку витрат дає змогу підприємствам вибору оптимальної системи обліку витрат, яка сприятиме їх підвищенню загальної рентабельності продукції, зміцненню економічних позицій на ринку.

Література:

1. Білоусова І. Бухгалтерський облік і аудит. Методи обліку виробничих витрат і калькулювання собівартості продукції : / І. Білоусова. – № 9, 2006. – с. 3-5.

2. Кошевецька Г. Економіст. Організація і методика обліку витрат на виробництво машинобудівного підприємства: / Г. Кошевецька. – № 8, 2005. – с. 93-95.

3. Каменская Т. Баланс. Калькулирование себестоимости разными методами: / Т. Каменская - № 22, 2007. – с. 39-43.

4. Зазвонова Л.О. Економіка і управління. Удосконалення практики управління витратами підприємств на виробництво продукції із використанням системи «директ-костинг»: / Л.О. Зазвонова. – № 3, 2006 – с. 81-94.

5. Чухліб О.А. Фінансова Україна. Історичні передумови виникнення системи обліку за неповними затратами: / О.А. Чухліб. – № 3, 2005 – с. 129-132.

6. Сльозько Т. Бухгалтерський облік і аудит. Методи обліку витрат «стандарт-кост» і нормативний: історія та сучасність: / Т. Сльозько. – № 7, 2007 – с. 3-8.