Рудавка Н.В.

Інститут економіко – правових досліджень НАН України

ІННОВАЦІЙНІ ПІДХОДИ ЩОДО РОЗВИТКУ ШАХТАРСЬКИХ МІСТ

В умовах ринкової трансформації економічний розвиток вугледобувних територій, в значному ступені, залежить від формату співпраці місцевих органів влади з підприємницькими структурами і наукою. Загальне еволюційне становлення інноваційної економіки визначається мистецтвом компромісу і адаптації, яке спрямоване на збереження і підвищення ефективності функціонування господарського комплексу міст.

Напрямки розвитку інноваційної економіки обумовили значний спектр наукових досліджень у даній сфері. Серед вчених, які працюють над даною проблематикою можна відзначити М. Дацишина, М. Долишного, П. Губенка, Л. Федулову, А. Лапко тощо.

Технологічний базис економіки міст розвивається у вигляді нових сполучень економічних інтересів, які виникають у результаті пошуку суб’єктами господарювання найбільш оптимальних способів організації виробництва. Тому, головною ціллю щодо підвищення ефективності функціонування господарського комплексу шахтарських міст, є забезпечення структурної і технологічної модернізації виробничої сфери, поліпшення ділової активності місцевих суб’єктів господарювання, покращення інвестиційного клімату.

Досягнення даної цілі можливе за рахунок впровадження наступних заходів: по – перше, сприяння інтеграційним процесам в промисловості, що дозволить використовувати додаткові виробничі потужності; по – друге, зосередження інвестиційних ресурсів на розвитку підприємств, які можуть забезпечити економічне зростання за рахунок інтенсивних факторів, або збільшити промислову базу для відтворення інвестиційного капіталу; по – третє, удосконалення системи відбору і обґрунтування інноваційних проектів, які здійснюються за рахунок одноканального (у тому числі бюджетного), або багатоканального фінансування.

Визначення інноваційного потенціалу шахтарських міст залежить від системної взаємодії комплексу умов і факторів (потенціалу наукових розробок, накопиченого у академічних інститутах, концентрації науково – технічних та фінансових ресурсів, результатів фундаментальних і прикладних досліджень), які прискорюють інноваційний процес починаючи від науково – дослідницьких і досвідно – конструкторських розробок і закінчуючи масовим виробництвом продукції, або застосуванням сучасних технологій.

Формування конкурентоспроможної економіки, адаптованої до місцевих умов можливе за рахунок створення інноваційних кластерів на базі технологічно пов’язаних між собою фірм, інфраструктурних підприємств, університетів, науково – дослідних установ, розташованих на шахтарських територіях і взаємодіючих між собою. До складу інноваційних кластерів повинні входити підприємства, які забезпечують увесь процес проходження нової продукції від виробників до ринків збуту – транспортні, страхові, торгові, які формують інфраструктуру щодо забезпечення ефективної діяльності в умовах функціонуючого кластеру.

До складу даних структур також можуть входити наступні складові: установи з територіального планування розвитку, що забезпечують суспільно – правовий характер і нормативну структуру політики місцевих органів влади; мережу агентств місцевого розвитку, які інтегрують ініціативи регіональних бізнес – структур, територіальних і професійних громад; інформаційно – аналітичний центр, що здійснює підтримку виробництва, аналізує конкурентні ринки, умови торгівлі, розробляє схеми транспортування продукції тощо.

Об’єктом моделювання інноваційно – технологічного розвитку промислового сектору повинен бути формат відношень зі зовнішніми високо розвинутими центрами сили з одного боку, та збереженням ефективного суверенітету господарського комплексу в процесі добудови логістичних ланцюгів з іншого. Вирішення задач структурної доповненості та оптимальної кооперації визначається як ведучий напрямок для нової стратегії взаємовідносин між шахтарськими містами, регіонами і зовнішніми партнерами.

Динамізм кластерної організації проявляється в розширенні географії технологічних взаємодій, що передбачає швидке розповсюдження комерційно успішних технологій між значною кількістю учасників економічної діяльності.

Побудова інноваційного кластеру характеризується наступними перевагами: по – перше, технологічною дифузією між місцевими підприємствами, що призводить не тільки до значного підвищення сукупних комерційних результатів, але в багатьох випадках, виправдовує значні витрати на утримання сфери наукових досліджень і розробок; по – друге, синергією як безперервного процесу появи нових технологій, або покращення діючих, що розповсюджені в промисловій сфері, сприяючої постійної диверсифікації виробництва, отриманні доходів з різноманітних джерел; по – третє, мультиплікативний ефект, який призводить до розвитку різноманітних напрямків підприємницької діяльності, зростанню власних джерел інвестування для фінансування перспективних галузей господарського комплексу, тобто, на місцевому урівні вирішуються такі макроекономічні завдання як підвищення реальних доходів населення, зростання зайнятості, підвищення попиту на висококваліфікованих спеціалістів.

Таким чином, пошук оптимальних напрямків інноваційної політики щодо стимулювання технологічних змін повинен відбуватися на перехресті багатьох перспективних сучасних технологій і проведенням НДОКР з урахуванням існуючих виробничо – технологічних можливостей вугледобувних територій.