Пилипенко О. М., Пшеничнюк І. В.

Науковий керівник: асистент Даценко Г.В.

Вінницький торгово-економічний інститут КНТЕУ

Проблеми державного внутрішнього фінансового контролю та шляхи їх подолання

На сьогоднішній день визнано, що підвищення ефективності використання державних ресурсів, яке має вирішальне значення для економічного розвитку держави та піднесення суспільного добробуту можливо досягти, зокрема, шляхом системного вдосконалення діяльності органів державного сектору. Так, одним з інструментів державного управління, що дає змогу досягти поставленої мети є державний внутрішній фінансовий контроль. Має сенс відмітити, що державний контроль знаходиться на етапі розвитку в сторону адаптації вітчизняного законодавства вимогам ЄС до державного сектору, що містяться в acquis communitaire, а також базових документах Міжнародної організації вищих органів контролю державних фінансів (INTOSAI).

Метою внутрішнього контролю є допомога керівництву в управління і виконанні завдань, покладених на орган державного сектора. Внутрішній контроль є інструментом, який застосовується керівництвом органу державного сектора для цілковитої впевненості у тому, що його діяльність здійснюється чесно, законно, ресурси належно захищені від втрати і використовуються економно й ефективно, а інформація щодо результатів діяльності достовірна.

Дане питання досліджували такі науковці як Гетьманець О. П., Король В. М, Монаєнко А. О., Пілотський О. Ф., Подковенко С., Соболівська Ю. О.

Метою даного дослідження є виділення деяких проблем державного внутрішнього фінансового контролю та визначення шляхів їх подолання.

Так, на сьогоднішній день в Україні  відсутній рамковий закон про фінансовий контроль, який би визначав базову структуру, суб'єкти та об'єкти  контролю [1]. Крім того, відсутнє  загальне законодавче визначення сутності та процедур контролю в системі діяльності органів державного сектору.

Відповідно до європейської методології складовими системи державного фінансового контролю є внутрішній контроль, внутрішній аудит, гармонізація на центральному рівні внутрішнього контролю і внутрішнього аудиту.

Крім того, необхідно зразу сказати, що базовим принципом державного внутрішнього фінансового контролю є чітке розмежування внутрішнього контролю і внутрішнього аудиту. Внутрішній аудит визначає яким чином здійснюється внутрішній контроль, включаючи способи  попереднього контролю. Розрізняють централізований та децентралізований внутрішній аудит. Так, встановлено, що централізований внутрішній аудит -  це  державний  внутрішній аудит, який в Україні здійснюється лише ГоловКРУ та підпорядкованими йому територіальними органами. Децентралізований внутрішній аудит передбачає функціонування в органах державного сектору служб внутрішнього аудиту, що досліджують діяльність як апарату органу, так і підпорядкованих і підзвітних йому органів та звітують про результати  проведеного аудиту відповідному керівнику. Зазначені служби діють незалежно від інших підрозділів. Внутрішній аудит повинен визначати, яким чином здійснюється внутрішній контроль, включаючи способи попереднього контролю. На даний час така границя в національному законодавстві мало простежується.

Можна сказати, що децентралізований внутрішній аудит на сьогоднішній день у нашій країні відсутній у органах державного сектору, частково його функції покладаються на контрольно-ревізійні підрозділи, але їх діяльність не може ототожнюватися з проведенням внутрішнього аудиту згідно з нормами і правилами ЄС. Відповідно до Концепції розвитку державного внутрішнього контролю в Україні передбачено функціонування такого виду контролю, як інспектування (подальший контроль у формі ревізій та перевірок за дотриманням законодавства органами державного сектора у процесі використання та розпорядження державними ресурсами). Але також потрібно відзначити, що у країнах Західної Європи з високим рівнем фінансової дисципліни державний внутрішній фінансовий контроль у формі інспектування практично не здійснюється. Але на сьогодні відмовитися від контролю в формі інспектування для України не є можливим через наявність строків дійсності порушень.

Ще однією проблемою є те, що в Україні відсутній орган з гармонізації фінансового управління і контролю та внутрішнього аудиту. На даний час єдиним органом, на який покладено функції з координації та методичного забезпечення контрольно-ревізійної роботи в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, їх територіальних органах, а також контролю за станом цієї роботи є органи державної контрольно-ревізійної служби в порядку, встановленому Головним контрольно-ревізійним управлінням.

Як бачимо існує безліч проблем формування державного внутрішнього фінансового контролю в нашій країні, але також існує багато методів їх подолання. Таким чином, керуючись міжнародним досвідом, можна виділити загальні принципи організації внутрішнього аудиту в органах державного сектора, дотримання який призведе до удосконалення внутрішнього аудиту в нашій країні:

- в кожному органі державного сектора повинен бути підрозділ аудиту, підпорядкований керівництву, але функціонально незалежний;

- спеціальний уповноважений орган повинен розробити та прийняти нормативні документи, що мають визначити концепцію підрозділу внутрішнього аудиту, його цілі та прикладні стандарти, за якими має діяти цей підрозділ;

- необхідно забезпечити незалежність органів державного сектора у виборі та запровадженні внутрішніх процедур аудиту;

- спеціальний уповноважений орган повинен періодично переглядати прикладні стандарти внутрішнього аудиту та вносити необхідні зміни;

- оцінка якості та ефективності внутрішнього аудиту може бути здійснена керівництвом органу державного сектора самостійно, до того ж – зовнішнім аудиторам, шляхом оцінки рівня відповідності та адекватності і результативності внутрішнього контролю.

Для вирішення проблем внутрішнього фінансового контролю необхідно також здійснити певні організаційні заходи щодо гармонізації фінансового управління і контролю та внутрішнього аудиту; забезпечити підготовку та перепідготовку кадрів органів служби внутрішнього контролю; формувати нові та удосконалювати діючі процедури перевірок.

Таким чином можна зробити висновок, що на сьогоднішній день система державного контролю в Україні має низку системних недоліків у функціонуванні та потребує суттєвих змін пріоритетів та вимог у здійснені контролю. Зокрема, в рамках викладено основні завдання з реформування системи державного внутрішнього фінансового контролю, а також його стратегічні напрями розвитку. Процес становлення системи контролю державного сектору повинен охоплювати і впровадження законодавчих актів регламентуючих становлення систем внутрішнього контролю підприємств, які не входять до державного сектору (зокрема холдінгів, акціонерних товариств, у статутному фонді яких більше ніж як 25 відсотків акцій (часток, паїв) належать державі, а також контрагентів виконуючих роботи щодо господарчих договорів укладених із суб’єктами державного сектору).

Список використаної літератури:

1.Концепція розвитку державного внутрішнього фінансового контролю, схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24 травня 2005 р. N 158-р

2.Сивульський М. І. Державний внутрішній фінансовий контроль в Україні: результати, проблеми та перспективи розвитку // Фінанси України - №7 – 2005. – с. 8-18– 2006. – с. 20-23

3.Внутрішній фінансовий контроль: новації і стандарти //Фінансовий контроль. - №1 – 2009. – с. 50-51