Экономические науки/ 4.Инвестиционная деятельность и фондовые рынки.
к.е.н.,
доцент Сарбаш Л.Д., Мірошнікова
О.С., Стаховська Я.С.
Донецький
національний університет економіки та торгівлі
імені Михайла Туган-Барановського
Аналіз припливу іноземних інвестицій в
Україну в період кризи
Сьогодні
українська економіка розвивається в умовах глибокого спаду, що характеризується
скороченням обсягів виробництва, зниженням інвестиційної активності, старінням
основного капіталу, відтоком капіталів за рубіж і т.д. Вирішенням
цих проблем може бути стабілізація інвестиційного середовища. Іноземні інвестиції
здатні позитивно впливати на платіжний баланс країни, рівень зайнятості
населення, структурну перебудову економіки, впровадження новітніх технологій
та ін.
Отже обов'язкова
і об'єктивно необхідна умова виходу України з економічної кризи — це наявність
коштів, потрібних для уникнення бюджетного дефіциту та для активної
інвестиційної діяльності у сфері виробництва. Активізація цієї діяльності в
Україні — вкрай важливе завдання, розв'язання якого в умовах, що склалися,
неможливе без ефективного державного втручання.
Іноземні
інвестиції є
предметом дослідження таких вітчизняних вчених і науковців: В. Іейця, Б. Кваснюка, А. Яценко, О. Завгородньої, В.
Тарасович та інших.
За даними
Держкомстату світова фінансова криза вплинула на об'єми надходжень прямих
іноземних інвестицій (табл.1). Впродовж 2008 року приплив
прямих іноземних інвестицій склав всього 6,22 млрд. дол. США. Об'єм прямих
іноземних інвестицій на одну особу на 1.01.09 склав 769,7 дол., що на 133,2
дол. більше ніж в 2008 році. Чистий відтік прямих іноземних інвестицій з
України за 2008 рік склав 6,198 млрд. дол.США.
Таблиця
1
Прямі
іноземні інвестиції в Україну [2].
Показники |
Станом на |
Темп росту, % |
|
1.01.08 |
1.01.09 |
||
Прямі
іноземні інвестиції в Україну, млрд. дол. |
29,5 |
35,72 |
21,08 |
Прямі
іноземні інвестиції на одну особу, дол. |
636,5 |
769,7 |
20,93 |
Прямі
іноземні інвестиції з України, млрд. дол. |
6,196 |
6,198 |
0,03 |
У 2008 році продовжувала зростати привабливість
для іноземних інвесторів банківського сектора в порівнянні з іншими секторами:
долю цього сектора оцінено в 42,7 % від загальної суми надходжень (за 2007 рік – 37,9%), а самі вкладення зросли на
44,9 % порівняно до 2007 року. В умовах кризи банківський сектор також
залишився головним реципієнтом прямих іноземних інвестицій, в основному із-за
рекапіталізациі банків з іноземним капіталом: у IV кварталі доля вкладень
оцінена в 56,6% [1].
За прогнозами
експертів в 2009 році в Україну вдасться
залучити 3-5 млрд.дол. США іноземних інвестицій. Потенційних інвесторів
лякає не тільки нестабільність української політики і високий рівень корупції,
а й те, що в 2009 році з’явився ризик, що вкладені в Україну гроші не
повернуться.
Необхідно
зазначити, що такий обсяг іноземних інвестицій в українську економіку
зумовлений з одного боку позитивними факторами, що збільшують потік інвестицій,
з іншого — факторами, що стримують цей потік. До перших можна віднести такі,
що роблять Україну привабливою в очах іноземних інвесторів [3]:
• дешева та
висококваліфікована робоча сила;
• вигідне
географічне розташування країни,
• місткий
ринок високоякісної й відносно недорогої сировини та високоякісних
сільськогосподарських ресурсів;
• просторий і
фактично конкурентно необмежений для імпортерів ринок товарів, послуг,
технологій тощо;
• значні
промисловий та аграрний потенціали;
• відсутність
усталеної ринкової конкуренції серед національних товаровиробників;
До другої,
більш чисельної групи факторів, які стримують приплив інвестицій, належать
такі соціально-політичні фактори [3]:
• відносна
політична нестабільність, пов'язана зі значним розшаруванням населення України
;
• сильні
бюрократичні традиції, що не тільки залишилися Україні в спадок і гальмують
реалізацію інвестиційних проектів, але й набули нового поштовху під час
розбудови української державності;
•
корумпованість органів влади, в тому числі і відповідальних за прийняття рішень
у галузі іноземного інвестування та причетних до їх практичної реалізації;
• надзвичайно
високий рівень економічної злочинності та загальної криміналізації
суспільства;
•
організаційні, з яких найвагоміші — фактична відсутність спільної із західними
країнами системи подання і обгрунтування ділових пропозицій, бізнес-планів,
інвестиційних програм, їх практична невідповідність загальноприйнятим світовим
стандартам, як за формою, так і за змістом та ін.;
• недостатня
відпрацьованість в Україні механізмів обслуговування іноземних інвестицій та їх
ув'язки з процесами приватизації, а також системи моніторингу інвестиційного
клімату в країні та недостатня розгалуженість інфраструктури за регіонами і
низька відносно світового рівня кваліфікація конкретних виконавців;
• економічні
— відсутність високоефективного та автономного недержавного сектору економіки
(наприклад, Європейський банк реконструкції і розвитку не менш як 60%
інвестицій, призначених для конкретної країни, спрямовує винятково в
недержавний сектор);
•
неплатоспроможність великої кількості українських підприємств, низький рівень
відповідальності щодо дотримання договірних умов тощо;
• невисока
купівельна спроможність більшості населення України.
Україна
сьогодні переживає інвестиційну кризу, приплив іноземного ка-піталу в її
економіку за світовими мірками дуже незначний і не відповідає потребам країни
в інвестиціях. Разом з цим, хоча наша країна залишається регіоном високого
ризику, вона потенційно приваблива для іноземних інвесторів, їхнє бажання
вкладати капітал в нашу економіку зумовлено метою закріпитися на перспективному
ринку збуту України; прагненням отримувати прибутки на довгостроковій основі;
доступом до порівняно дешевих джерел сировини та ресурсів, що підвищує
конкурентоспроможність продукції за рахунок економії витрат виробництва і
наближеності до джерел сировини; використання відносно дешевої і
кваліфікованої робочої сили, як важливого фактору зниження витрат виробництва
і, відповідно, собівартості продукції.
Отже
заохочення іноземних інвесторів має стати органічною складовою інвестиційної
політики. Держава повинна передбачити низку узгоджених рішень уряду щодо
реформування державної економічної політики, спрямованої на економічне
зростання та досягнення необхідного рівня інвестиційної діяльності всіх
підприємницьких структур, а також реалізації таких дій [3]:
·
розробка та подання пропозицій у вищі органи державної
влади України щодо вдосконалення державного регулювання сфери іноземного
інвестування;
·
покращання інформаційного забезпечення іноземних
інвесторів про потенційні можливості інвестування;
·
стимулювання розвитку фондового ринку, кредитних,
інвестиційних фондів та інших фінансових інститутів, що повинні забезпечити
можливість корпоративного (спільного) фінансування інвестиційних проектів
вітчизняними та зарубіжними інвесторами;
·
запровадження митних пільг та пільг щодо сплати ПДВ на
конкретний обмежений перелік товарів, які мають суто виробниче призначення або
передбачені інвестиційним проектом • сприяння розвиткові малих підприємств,
утому числі — на засадах іноземних інвестицій, у галузях, визначених як
пріоритетні, для полегшення виходу на ринок, здобуття досвіду, необхідного для
масштабнішого інвестування;
·
повне або значне звільнення від податків на прибуток, що
реінвестується;
·
вжиття дієвих заходів з розширення попиту на продукцію
вітчизняного товаровиробництва як запоруки ефективності здійснення
інвестиційних проектів; розвиток внутрішнього ринку та його інфраструктури має
призвести до суттєвого зменшення стимулів спекулятивної діяльності;
·
підтримка малого підприємництва, оскільки малий та
середній бізнес дозволяють використовувати інвестиційний потенціал територій,
створювати конкурентне ринкове середовище, швидко реагувати на споживчі потреби
і кон'юнктуру ринку, розширюють мережу видів діяльності, орієнтуються на
регіональну і місцеву специфіку.
На сучасному
етапі розвитку економіки України потреба в залученні іноземних інвестицій
обумовлена низкою причин, зокрема, вони мають поповнити обмежені внутрішні
заощадження та забезпечувати фінансування як окремих підприємств, так і галузей
національного виробництва також необхідністю імпорту капітального обладнання
для модернізації і реструктуризації економіки, що сприятиме майбутньому
економічному зростанню та розвитку. Крім того, вони мають використовуватись
для фінансування дефіциту поточного рахунку платіжного балансу, який
характерний для країн з перехідною економікою. Тобто, Україна розглядає прямі
іноземні інвестиції як засоби для забезпечення необхідних розмірів фінансових
ресурсів із метою здійснення великих інвестиційних проектів, а також, як
засоби, що дозволяють компенсувати нестачу внутрішніх джерел для покриття
необхідних витрат, і тим самим прискорити процес перетворення економіки
країни.
Уповільнення динаміки іноземних
інвестицій, за нашими оцінками, стає реальністю, а у наступному році може
набути вигляду різкого спаду інвестиційної активності. І причина не лише в
тому, що українська економіка раптово стане менш привабливою для іноземних інвесторів
(хоча це теж неминуче з огляду на очевидне зменшення темпів росту внутрішнього
попиту, інфляційні процеси та валютні ризики), але й у тому, що для багатьох
іноземних інвесторів фінансова криза означатиме різке скорочення власних
інвестиційних витрат, зміну стратегії із розвитку на внутрішню фінансову
оптимізацію та оздоровлення. Як наслідок, багато інвесторів (незалежно від
величини – від міжнародних банківських груп до невеликих приватних компаній із
сусідніх країн) змушені переглянути та призупинити реалізацію власних
інвестиційних планів як в себе на батьківщині, так і на ринках, що
розвиваються. Як і в попередні роки, проблема залучення іноземних інвестицій
залишається актуальною. Її вирішення
значною мірою залежить від сприятливої законодавчої бази, стабільної і
зрозумілої податкової політики, надання гарантій інвесторам.
Література:
1. http://civic.kmu.gov.ua/ecsor/control/uk/discussion/ovv/project;jsessionid=8F4202A0365177603B55E1B6AB800650?project_id=108281
2. www.ukrstat.gov.ua
3. http://revolution.allbest.ru/economy/00046535_0.html