«Економічні науки»

6. Маркетинг і менеджмент

Федорова Т.В., Боліла С.Ю.

Херсонський державний аграрний університет

ШЛЯХИ ПОСИЛЕННЯ КОНКУРЕНТНИХ ПОЗИЦІЙ ВІТЧИЗНЯНИХ ВИРОБНИКІВ ХЛІБОПРОДУКТІВ

Вичерпання чинників екстенсивного економічного розвитку обумовлює постійне посилення уваги до пошуку нових факторів прискорення економічної динаміки, зумовлює запровадження в Україні інвестиційно-інноваційної моделі економічного зростання [1]. Відтак ринкове трансформування народногосподарського комплексу України являє собою процес зміни визначальних характеристик економічної системи, зокрема, її елементів, зв¢язків між ними та пропорцій розвитку. До того ж це стосується не тільки економіки в цілому, а й її підсистем галузевого рівня. Тому важлива науково-технічна передумова подальшого розвитку хлібопродуктової галузі – сертифікація сільськогосподарської сировини та харчових продуктів з борошна. Таким чином можливе ефективне визначення якості продукції, забезпечення ретельного контролю за дотриманням економічних вимог, підвищення конкурентоспроможності виробів. Але матеріально-технічна база галузі хлібопродуктів не відповідає сучасним вимогам, характеризується значним зносом обладнання. Це негативно позначається і на економічних показниках. Наприклад, знос основних виробничих фондів у галузі перевищує 48 %, а темпи оновлення їх основної частини значно відстають від потреби. Рівень механізації праці на підприємствах не перевищує 50—60 % [2]. Продуктивність праці в галузі в 2—3 рази нижча, ніж на аналогічних підприємствах у зарубіжних країнах з розвиненою економікою. Нині найголовніше завдання підприємств галузі — поліпшення їх фінансового стану, оновлення технологічного обладнання, відпрацювання оптимальних режимів виробництва продукції, зменшення енергоємності технологічного процесу.

Внаслідок значного зростання цінової конкуренції в сучасному світі, з метою концентрації ресурсів вітчизняні виробники хлібобулочних виробів об¢єднуються у великі холдинги, кожен з яких займає від 5 до 11% внутрішнього ринку хлібопродуктів України. Але недолік цих підприємств полягає в повільній реакції на зміни, що відбуваються на ринку. На відміну від них малі підприємства є більш мобільними, їм легше перебудовуватися на новий вид сировини. Проте й у них є свої проблеми, тому що створюють малі виробництва в основному не фахівці і на них немає належного контролю. Зараз пропозицій хліба багато, а продати продукцію стає дедалі важче. Головне, чого не вдалося досягти підприємствам- не відбулося розширення асортименту, тому внаслідок загострення конкуренції багато хто з них припиняє роботу. В той же час асортимент хлібопродуктової продукції в нашій країні складає кілька сотень різних на зовнішній вигляд і смак виробів, проте на полицях магазинів маємо одноманітний асортимент.

Враховуючи специфіку продукту хлібопродуктової галузі, а саме державне регулювання цін на соціальні сорти хліба (60-68% в об¢ємі виробництва), виробникам хлібобулочних виробів необхідно розвивати виробництво продукції преміум сегменту для забезпечення рентабельності свого підприємства. Слід більще уваги приділяти розвитку окремих ліній, наприклад, замороженим продуктам, виробам лікувально- діабетичного призначення ( їх розробляють багато, але виготовляють занадто мало).

Для стабільного функціонування підприємств хлібопекарської галузі, посилення конкурентних позицій доцільно розробляти або вдосконалювати маркетингове забезпечення продукції з урахуванням стратегії просування на основі чинників, що впливають на вибір споживача під час придбання хлібобулочних виробів [3]. Одним з важливих завдань для товаровиробника на даний момент є зміцнення позицій по виробництву та реалізації продукції за рахунок комплексу просування (рис. 1. ) Основними витратними статтями бюджету просування є реклама та стимулювання збуту, тому слід більш ретельно підходити до вибору інструментів цих комунікаційних складових.

Рис. 1. Структура витрат на просування продукції

Особливо дієвими засобами маркетингової комунікації є участь у виставках, ярмарках проведення дегустацій та промоакцій нових сортів хліба, що викликають на рівні кінцевого попиту прихильне ставлення до товару та практично завжди завершуються купівлею товару, а також мають стратегічну важливість для виводу нових продуктів на ринок. Це до того ж пояснюється тим, що вартість приймання участі в наведених заходах нижча, ніж вартість використання інших маркетингових комунікацій, що є доцільним, враховуючи низьку рентабельність даної галузі.

Таким чином підвищення якості продукції, оптимізація товарного асортименту з врахуванням потреб преміум сегмента, обґрунтована структура витрат на просування продукції, заходи з активізації продажу виробів будуть сприяти зміцненню конкурентних позицій вітчизняних підприємств хлібопродуктової галузі.

Література:

1. Рижов В. Перспективи інноваційного розвитку України : [електронний ресурс] // Експрес бібліотека. – 2003. – Режим доступу до інформації :

http:/www. niss.ua

2. Петрович О. Прочно занимаем свою нишу / О. Петрович // Продукты питания. – 2006. - №12. – С. 25.

3. Дмитрук М. Подходы к разработке маркетинговой стратегии / М. Дмитрук // Продукты питания. – 2006. - №14. – С. 41-43.