Дмитрієва В.С.

Науковий керівник : К.е.н. доцент Ващенко Л.О.

Донецький національний університет економіки і торгівлі ім. Михайла  Туган-Барановського

Порівняна оцінка методик прогнозування банкрутства

Банкрутство або неплатоспроможність є категоріями ринкової економіки, що характеризують фінансовий стан підприємства. Згідно з Законом України «Про поновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» під Банкрутством розуміють (фінансовий крах, розорення) –  визнану арбітражним судом нездатність боржника в повному обсязі задовольняти вимоги кредиторів за грошовими зобов’язаннями і (чи) виконувати обов’язки зі сплати інших обов’язкових платежів.

Основною ознакою банкрутства є нездатність підприємства забезпечити виконання вимог кредиторів протягом трьох місяців із дня настання терміну платежу. Після закінчення цього терміну кредитори дістають право на звертання в арбітражний суд про визнання підприємство банкрутом.

Актуальність і практична значимість обумовлена рядом причин. По-перше, в даний час, у економіці ключовою проблемою криза несплат, і добру половину підприємств слід вже давно об’явити банкрутом.

По-друге, з проблемою банкрутства підприємства юристам приходиться з кожним днем зустрічатися все частіше.

Найбільш поширеним методом оцінки ймовірності банкрутства підприємства є запропонована у 1968 р. американським економістом Е. Альтманом Zмодель  на основі п’яти факторів:

Z = 1,2 Коб + 1,4 Кнп + 3,3 Кр + 0,6 Кп + 1,0 Кв ,

Крім індексу Альтмана, в практиці аналітичних оцінок ймовірності банкрутства використовують індекс Копана і Гольдера  (Zкг). Він характеризується як п’ятифакторна модель за рівнянням:

Zкг = 0,16Х1 – 0,22Х2 + 0,87Х3 + 0,1Х4 -0,24Х5

За чотири факторними моделями розраховують «індекс Z» за тестами Тішоу (Z2) і Таффлера (Zт).

«Індекс Z» за Тішоу має такий вигляд:

Z1 = 0,063Х1 + 0,091Х2 + 0,057Х3 + 0,001Х4

«Індекс Z» за Таффлером має такий вигляд:

Zт = 0,03Х1 + 0,13Х2 +0,18Х3 + 0,16Х4

Також використовують модель, яку описав П. Пратт, за якою аналіз підприємства охоплює вісім етапів:

                                I.                        етап – оцінка короткострокової платоспроможності (абсолютної та високої);

                             II.                        етап – оцінка ефективності використання активів (оборотність активів та їх віддача);

                          III.                        етап – оцінка ризику (ділового, як ймовірність отримання прибутку при змінах обсягів доходів і витрат та фінансового за дією фінансового важеля);

                          IV.                        етап – оцінка змін структури капіталу насамперед за співвідношенням зобов’язань до величини активів, власного капіталу до валюти балансу, основних засобів до власного капіталу, залученого капіталу до власного;

                             V.                        етап – розрахунок покриття фінансовими результатами діяльності процентних виплат за позиками, фіксованих платежів, дивідендів за привілейованими акціями;

                          VI.      етап – оцінка показників рентабельності продукції і капіталу;

                       VII.      етап – оцінка прибутковості інвестицій;

                    VIII.      етап – оцінка віддачі активів за обсягом продажу продукції та досягнутими фінансовими результатами діяльності.

Запропоновані моделі оцінки ймовірності банкрутства ефективні для сталої, добре розвинутої  ринкової економіки, а тому в Україні їх треба корегувати. Український вчений В. Вітлінський побудував галузеві статистичні моделі оцінки ймовірності банкрутства за параметрами зміни коефіцієнтів покриття (Кп) і фінансової залежності.

Галузеві статистичні моделі оцінки ймовірності банкрутства

за В. Вітлінським

Галузеві національної економіки

Загальний вид моделі

Критичне значення

Машинобудування

Z = 0,36 - 0,44 Кп + 0,02 К3

5,4

Вугледобування

Z = 4,22 – 3,96 Кп – 0,02 К3

1,1

Торгівля

Z = - 3,78 – 3,43 Кп + 0,11 К3

2,1

 

На мою думку найбільш ефективним методом прогнозу банкрутства є модель запропонована Е. Альтманом, тому що в цій моделі протягом одного року становить 95%, двох – 83%. Це досить висока точність, але є і недолік який полягає в тому, що її,  по суті, доцільно використовувати тільки щодо великих компаній, які котирують свої акції на біржах.

 

Література:

1. Мних Є.В. Економічний аналіз. – К.: 2008.

2. Савицька Г.В. Економічний аналіз діяльності підприємства. – К.: 2007.

3. Чумаченько М.Г. Економічний аналіз. – К.: 2003