Бєлановська М.О., Єгоркіна Т.О.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського, Україна

ПРОБЛЕМИ ЗАПРОВАДЖЕННЯ В УКРАЇНІ ЗАГАЛЬНООБОВ'ЯЗКОВОГО МЕДИЧНОГО СТРАХУВАННЯ

Ринок медичного страхування є частиною страхового ринку, що створюється сьогодні в Україні. Але медичне страхування не набуло того поширення, яке мають подібні системи в інших країнах. Побудова власної системи загальнообов’язкового медичного страхування та розвиток добровільного, яке відбулося за відносно незначний проміжок часу, обумовлюють необхідність подальшого удосконалення механізмів фінансового забезпечення цієї сфери. Невирішеними лишаються питання чіткого законодавчого регламентування діяльності учасників медичного страхування, розмежування їх повноважень і врахування інтересів різних соціальних груп, крім того подальшого дослідження потребують фінансові проблеми добровільного медичного страхування.

Недостатність фінансування охорони здоров'я спонукає уряд України шукати додаткові джерела фінансового забезпечення. По суті, на ті гроші, що виділяє держава, медицина не може не лише розвиватися, а й навіть існувати. Медики змушені створювати при лікарнях благодійницькі фонди, куди хворі вносять гроші, які потім використовують на їхнє ж лікування. Незадовільний стан фінансування закладів охорони здоров'я, існуючий рівень розвитку добровільного медичного страхування не в змозі забезпечити принципів рівності, доступності та якісного забезпечення медичними послугами всі верстви населення, тому виникає гостра потреба запровадження загальнообов’язкового медичного страхування. Безумовно медичне страхування для українців не є новим. На добровільних засадах воно існує з 1996 року і здійснюється недержавними страховими компаніями [1]. Але цьому різновиду страхування все-таки не вдалося набути масового характеру. Перешкодою стали високі тарифи, за якими можна платити лише невеликий відсоток населення, а також недовіра до комерційних структур.

Добровільне медичне страхування не включає механізмів соціальної солідарності, коли багатий платить за бідного, а здоровий за хворого. А запровадження загальнообов’язкового медичного страхування вирішує чимало питань. Покриття наявного дефіциту фінансування охорони здоров'я за рахунок внесків юридичних та фізичних осіб може привести не лише до поліпшення медичних послуг, а й дозволить виділяти більше коштів на фінансування програм лікування онкохворих, хворих СНІДом і туберкульозом.

Основною ланкою системи охорони здоров'я мають виступати економічно самостійні лікувально-профілактичні установи будь-якою формою власності. Вони будують свою діяльність на основі договору зі страховою організацією, несуть відповідальність за результати своєї діяльності. Страхові фонди – це покупці медичних послуг, а медична установа – їхній продавець. Таким чином, основним принципом побудови моделі фінансування охорони здоров'я, що використовує принципи медичного страхування, є виділення самостійних суб’єктів права, між якими стають можливі економічні відносини. На наш погляд цей принцип виступає альтернативним до існуючої нині системи фінансування охорони здоров'я, яка штучно об’єднує сферу медичних послуг і платіжну сторону.

При цьому необхідно зауважити, що незважаючи на низький рівень мінімальної зарплати та прожиткового мінімуму в країні, громадяни все-таки платять за медичні послуги. Через тіньовий сектор охорони здоров'я проходить щороку декілька мільярдів гривень [1]. Безумовно їхня легалізація могла б розв’язати багато фінансових проблем, істотно підвищити якість та кількість медичних послуг.

Сьогодні представлено декілька законопроектів про загальнообов’язкове медичне страхування. Проекти можна розділити на дві групи: ті, що базуються та передбачають створення єдиного національного страхового фонду, і законопроекти, які базуються на концепції обов’язкового цивільного страхування та орієнтовані на створення конкурентного ринку обов’язкового медичного страхування за участю багатьох комерційних компаній (зокрема законопроект № 3370-1) [2]. Щодо останнього, то оплата спеціалізованої медичної допомоги, у відповідності з законопроектом повинна забезпечуватися за кошти обов’язкового медичного страхування, яке здійснюють конкуруючі комерційні страхові компанії - члени Медичного страхового бюро України.

Медичне страхове бюро України має забезпечувати: часткову оплату первинної медичної допомоги, що надається сімейними лікарями; оплату за рахунок коштів державного медичного фонду вартості наданої застрахованим спеціалізованої медичної допомоги; оплату за рахунок коштів недержавного медичного фонду вартості наданої застрахованим спеціалізованої медичної допомоги.

На нашу думку, поштовхом до розвитку медичного страхування в Україні є:

· Зменшення частки тіньової медицини в системі медичного забезпечення;

· Створення конкурентного середовища на ринку медичних послуг для найбільш повного задоволення потреб населення в одержанні медичної допомоги;

· Створення оптимальної системи класифікації та ціноутворення на медичні послуги;

· Підвищення надійності страхових організацій, що працюють у системі добровільного медичного страхування, шляхом встановлення вимог до їхнього ліцензування відповідно до чітко встановлених критеріїв.

Література:

1. В. Карпань Загальнообов’язкове медичне страхування в Україні //Вісник Київського Національного Університету імені Тараса Шевченка – 2007- № 94-95 – с. 43

2. www.nau.kiev.ua