Економiчнi науки/ 7. Облiк i аудит
К.е.н., ст. викладач Ягмур К.А., студентка Пластара К.I.
Донецький національний університет економіки і
торгівлі
імені Михаїла Туган-Барановського, Україна
Проблема поєднання даних
амортизаційного обліку в бухгалтерському та управлінському обліку.
Амортизаційна політика упродовж
багатьох років залишається найслабкішою ланкою економічної політики усіх без
винятку урядів незалежної України, оскільки сформована ними амортизаційна
система не виконує своєї головної функції – не створює зацікавленості
підприємців до оновлення основних фондів, впровадження наукових розробок та
новітніх технологій у виробництво. Проблемами
розробки ефективної амортизаційної політики займалися такі провідні вчені як Голов С, Городянська Л.В., Парнюк В.О. та iншi. Однак
дослідження цієї проблематики є цікавим і актуальним, оскільки ще коло проблем
залишається невирішеним. Метою роботи є аналіз різних аспектів амортизаційної політики та їх вплив на процес прийняття управлінських
рішень.
Амортизація основних засобів як складова
фінансових ресурсів підприємства виконує дві основні функції: податкову (фіскальну),
що передбачає виведення з оподаткування витрат на придбання основних засобів,
та економічну, яка полягає у перетворенні необоротних активів в оборотні
внаслідок нарахування амортизації. У бухгалтерському обліку амортизаційні
відрахування розглядаються як видатки, які нічим не відрізняються від інших
видів видатків. Такий підхід витікає з принципу відповідності видатків та
доходів, що дозволяє визначити фінансовий результат діяльності підприємства за
визначений звітний період.
Суттєвим недоліком чинної
амортизаційної системи є те, що вона не створює умов для оновлення основних
засобів у найважливіших сферах економічної діяльності, таких як обробна
промисловість, транспорт, виробництво енергії, сільське господарство, де
ступінь зносу основних засобів є одним з найвищих. Іншим недоліком є послаблення ролі амортизації як джерела
інвестицій, оскільки спостерігається зниження частки власних коштів підприємств
та організацій у структурі джерел фінансування інвестицій.
Економічна амортизація
відрізняється від бухгалтерської перш за все тим, що базується на майбутніх
грошових потоках, очікуваних від використання основних засобів з урахуванням їх
ліквідаційної вартості в кінці терміну корисного використання. Бухгалтерська
амортизація не дозволяє оцінити реальну економічну рентабельність діяльності
підприємства. Проте економічний аспект амортизації не має нічого спільного з
«відтворювальною функцією амортизації».
Вивчення зарубіжного досвіду
показало, що українська амортизаційна система суттєво відрізняється від
амортизаційних систем розвинутих країн, у яких досить часто для стимулювання
впровадження найновіших засобів виробництва та технологій основні засоби
прирівнюються до оборотних і витрати на їх придбання відносяться на витрати
виробництва протягом одного року.
Для подолання існуючих негативних
тенденцій в амортизаційній політиці, підвищення ролі амортизації як джерела
фінансування оновлення основних фондів, створення зацікавленості до впровадження
та виробництва сучасних основних засобів і технологій необхідно реалізувати
комплекс заходів:
1.
Переглянути
підходи до формування груп основних фондів та встановлення для них норм
амортизації. Враховуючи досвід
розвинутих країн, пріоритет у нарахуванні амортизації для цілей оподаткування
має бути відданий сучасним засобам виробництва.
2.
Виділити в
окрему групу основних фондів устаткування, яке використовується у
біотехнологіях. Річна норма амортизації на основні фонди цієї групи має бути
встановлена на рівні 50%.
3.
Доцільно
виділити також в окрему групу для цілей оподаткування сільськогосподарську
техніку та встановити для цієї групи норми амортизації на рівні, не нижчому,
ніж для комп’ютерної техніки.
4.
З метою
відтворення у підприємств мотивації до інвестування у нові основні фонди
доцільно скасувати порядок, за яким витрати на поліпшення основних фондів
включаються до складу валових витрат.
Удосконалення системи нарахування
амортизації здійснюється через прийняття управлінських рішень за допомогою
узагальнюючої методики стосовно вибору з усієї сукупності оптимального методу
її нарахування, а системи її використання – за даними відомості нарахування й
використання через прийняття управлінських рішень про розподіл за напрямками
використання.
Таким чином, підбиваючи підсумки
роботи можна сказати, що удосконалення облікового і аналітичного процесу
нарахування та використання амортизації забезпечить підприємству оперативне
отримання необхідної інформації, сприятиме прийняттю оптимального
управлінського рішення в разі потреби коригування стратегії діяльності
підприємства відповідно до поточних фінансово-економічних умов. Тому дуже
важливим для кожного підприємства є розробка ефективного варіанту
амортизаційної політики.
Література:
1.
Голов
С. Дискуссионные аспекты амортизации// Бухгалтерский учет и аудит. – 2005 - №5.
– с. 3 – 8.
2.
Городянська Л.В.
Особливості нарахування і використання амортизації в обліково-аналітичній та
податковій системах// Актуальні проблеми економіки. – 2006. - №2. – с. 101 –
112.
3. Парнюк В.О. Про підвищення ролі амортизації як джерела інвестицій і регулятора попиту та пропозиції основних засобів// Актуальні проблеми економіки. – 2007. - №5. – с. 166 – 172.