Шмагіна Ю. В., Гатеж С. А.

Буковинська державна фінансова академія, Україна

 

ПРОБЛЕМИ ФІНАНСОВОГО РИНКУ УКРАЇНИ ТА ШЛЯХИ ЇХ ПОДОЛАННЯ

 

Сучасна архітектура економіки значною мірою ґрунтується на фінансовій основі.  Ця обставина має  об’єктивну природу і зумовлюється динамічними характеристиками розвитку фінансових ринків. Фінансовий сектор є однією з найважливіших ланок національної економіки.

Вивчення спектра питань розвитку фінансових ринків належить до проблематики, постійно важливої у дослідницькому середовищі. 

Актуальність цього напряму дослідження обумовлена рядом причин. По-перше, по­требою обґрунтування дослідження проблем, що мають місце на фінансовому ринку України. По-друге, відсутністю у вітчизняній науці теоретичних розробок правового характеру, що визначають здійснення регулювання фінансового ринку. В науку і освіту проникають різноманітні зарубіжні управлінські доктрини, які не враховують специфіки українського ринку і національні соціокультурні традиції.  По-третє, багаторічний досвід відчуження людей від власності і бізнесу блокує можливості продуктивного менеджменту, особливо в базових традиційних галузях української економіки. По-четверте, потребою в ефективних, у практичному відношенні, рекомендаціях стосовно подальшого розвитку та становлення фі­нансового ринку України. [6]

Виходячи з цього, можна виділити 3 найактуальніші проблеми, вирішення яких, забезпечить нормальне функціонування даного ринку:

1)     проблема мобілізації ресурсів;

2)     нерозвиненість і недосконалість фінансової системи;

3)     відсутність узгодженого законодавства.

В Україні фінансовий ринок почав розвиватися з 1992 р. у формі акцій акціонерних товариств і депозитних сертифікатів комерційних банків. Звичайно, за такий короткий час у формуванні фінансового капіталу і розвитку фінансового ринку очікувати більш-менш помітних результатів не можна. Сучасний рівень розвитку у країнах з класичною ринковою економікою став результатом тривалої еволюції ринкових відносин протягом кількох десятиліть.

В сьогоднішній ситуації, коли темп зростання світової економіки, а зокрема, економіки розвинених країн уповільнюється, інвестиції в країни з перехідною економікою, зважаючи на значний потенціал росту такої економіки, є досить привабливими.

Проблема українського ринку фінансових послуг полягає у відсутності в нього фінансових ресурсів для забезпечення інвестиційного попиту з боку реального сектору економіки. Відповідно вирішення цієї проблеми передбачає створення умов, які б дозволили додатково залучити внутрішні фінансові ресурси, зокрема, заощадження населення та "тіньовий капітал", до інвестиційної діяльності, а також створити привабливі умови для іноземних інвесторів.

Однією з проблем є проблема мобілізації ресурсів, вирішенням якої є:

¾         по-перше, це банки як об’єкт акумулювання фінансового капіталу. Якщо раніше банків в Україні було занадто багато, тому фінансові ресурси були досить розпорошеними, то в умовах світової кризи, їх кількість значно зменшилась, що стимулювало до згрупування ресурсів. Крім того значна частина коштів сьогодні перебуває в безготівковій формі, обслуговуючи "тіньовий" капітал;

¾         по-друге, акумулюванням та інвестуванням фінансового капіталу займаються різноманітні учасники фондового ринку: інвестиційні компанії та фонди, трастові компанії (довірчі товариства).

Саме тому формування фінансового ринку здатного до ефективної мобілізації внутрішніх фінансових ресурсів та спроможного утримувати конкурентні позиції на глобальному ринку капіталів є надзвичайно важливим для будь-якої держави.

Сьогодні в Україні однією з головних проблем економічного розвитку є нерозвиненість та недосконалість фінансової системи. Оскільки сьогодні фінансово-економічна ситуація в Україні є складною і неоднозначною, проблема пошуку шляхів її стабілізації залишається досить актуальною. Це проявляється в низькому рівні капіталізації банків України, а як наслідок, свідчить про їхню низьку конкурентоздатність з іноземними банками, число яких на українському фінансовому ринку поступово збільшується.

Водночас в умовах структурно-технологічної незбалансованості економіки, монополізації виробництва, катастрофічної зношеності основних фондів, посилення інфляції відбувається активна диференціація платоспроможного попиту: основна маса нагромаджень сконцентрована у фінансовому секторі економіки й підприємств нефінансового сектору, що спеціалізуються у сфері обміну.

У ході останніх подій в Україні спостерігається економічна криза, яка характеризується насамперед хронічною незбалансованістю бюджетних доходів і видатків, активним зростанням державної заборгованості, нераціональною структурою бюджетних витрат, неоптимальним рівнем податкових вилучень для формування бюджетів усіх рівнів. Основними напрямками подолання фінансової кризи може бути зокрема: запровадження жорсткого режиму економії щодо витрачання бюджетних коштів; визначення доцільності фінансування деяких соціальних витрат; зменшення обсягів фінансових запозичень для покриття дефіциту державного бюджету; вдосконалення інструментів залучення до інвестиційної сфери особистих накопичень населення; оптимізація рівня податкових вилучень до бюджету. [1]

Для підвищення дієвості фінансової системи необхідно терміново впроваджувати елементи фінансової і стабілізаційної політики, пріоритетними напрямками якої мають бути: оптимізація ефективності фінансування завдань, які належать до сфери компетенції держави та місцевої влади; розвиток страхових механізмів пенсійного забезпечення, медичного обслуговування, страхових принципів фінансування отримання вищої та спеціальної освіти; заохочення комерційного кредитування суб’єктів господарської діяльності; заохочення розвитку механізмів випуску корпоративних облігацій, розрахованих як на внутрішній, так і на зовнішній ринки; цілеспрямований розвиток інститутів та інструментів фондового ринку. [5]

Ще однією проблемою, що впливає розбалансованість фінансового ринку є неузгодженість законодавства.

Для її вирішення в Україні слід впровадити цілісну довгострокову стратегію розвитку фінансового сектору України, а також для координа­ції дій різних органів влади в сфері впровадження заходів щодо розвитку фінансового секто­ру. [2]

За умов глобальної інтеграції ринків фінансових послуг надзвичайно важливим завданням для кожної країни є забезпечення функціонування  конкурентоспроможного ринку фінансових послуг. Відсутність узгодженого законодавства та ефективних принципів регулювання та на­гляду за діяльністю небанківських фінансових установ є однією з серйозних проблем роз­витку фінансового сектора в цілому.

Основною метою діяльності цієї стратегії повинно бути:

-   створення ефективної системи регулювання та нагляду за діяльністю небанківських фінансових установ, зокрема тих їх видів, щодо яких не існує чіткого та повноцінного за­конодавчого поля та відсутній орган регулювання та нагляду.

-   створення узгодженого законодавства та стабільного політичного і економічного середовища;

-   розроблення та узгодження концепції створення та діяльності незалежного орга­ну регулювання та нагляду за діяльністю небанківських фінансових установ. Цей документ має визначати засади створення та діяльності органу регулювання та нагляду, його функції та механізми їх реалізації;

-   розроблення та узгодження концепції розвитку законодавчого поля фінансово­го сектора. Ця концепція має передбачати стратегію розробки та прийняття ряду законо­проектів, що регламентують діяльність окремих видів небанківських фінансових установ та доповнюють вже існуючу законодавчу базу по фондовому ринку та банківському се­ктору;

-   розроблення та прийняття єдиної стратегії розвитку фінансового сектору України та визначення в її рамках довготермінової програми, спрямованої на створення сприятливих умов для розвитку небанківського фінансового сектору в цілому та окремих видів небанківських фінансових установ зокрема.[4]

 

Висновки

 

Фінансовий ринок - це важлива, невід'ємна складова частина ринку країни, що представляє собою систему руху, розподілу та перерозподілу грошових коштів за посередництва фінансових інституцій, які охоплюють сукупність усіх грошових ресурсів країни, що знаходяться у постійному русі і змінюються під впливом спів­відношення попиту та пропозиції на дані ресурси зі сторони найрізноманітніших суб'єктів економіки. В цілому подальший розвиток фінансового ринку України відкриває перед банками значні можливості та перспективи збільшення обсягів діяльності. Проте, в умовах загострення конкуренції на фінансовому ринку не менш актуальним є пошук банками нових, нетрадиційних форм діяльності, які б дозволили значно розширити спектр банківських операцій та коло клієнтів, що в кінцевому результаті приведе до подальшого розвитку системи фінансового ринку України.

 

Список використаної літератури

 

1.     Крилова А. Фінансовий сектор України: сьогодні й завтра//вісник НБУ. – 2007. – №12. – с.36-39

2.     Стратегія розвитку фінансового сектору України (матеріали Координаційної ради з пи­тань політики фінансового сектору при Кабінеті Міністрів України). - К.: Видавничий дім"Козаки". - 2005. - 256 с

3.     Юридична енциклопедія: в 6 т. /Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. -К.;"Укр. енцикл.". - 2004. -6т.- 768 с;

4.     Литвиненко Т.М. Економічна культура фондового ринку – запорука успішного реформування економіки // Фінанси України.-2000.-№2.-С.50-53.

5.     Лютий І. Новітні тенденції розвитку фінансової системи //Фінанси України. – 2004. – №5. – с. 24-29

6.     Шклярук С.Г. Основні проблеми і напрями розвитку фінансової системи //Вісник. КІБТ. – 2006. – № 1. – с. 13-18

7.     Федоренко В. Г. Створення промислово-фінансових груп і проблеми управління корпоративними правами // Про приватизацію: Держ. інформ. бюл. — 1999. — № 2.