К.е.н. Погріщук Б.В.

Вінницький інститут економіки

Тернопільського національного економічного університету

АКТИВІЗАЦІЯ ІНВЕСТИЦІЙНО-ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ ЗЕРНОПРОДУКТОВОГО ПІДКОМПЛЕКСУ

Зерновиробництво має не тільки важливе соціально-економічне значення, а й політичне для розвитку національної економіки та забезпечення продовольчої безпеки держави.

Зернопродуктовий під комплекс — стратегічний сектор природноекономічного продовольчого комплексу України, спираючись на який, можна вивести всю економіку із кризи [1].

Для виходу аграрної сфери з кризового стану потрібно відновити повноцінний інвестиційний процес. З цією метою потрібно за допомогою прямих і непрямих важелів державного регулювання забезпечити формування достатньо високого рівня інвестицій з власних та залучених коштів. Для цього необхідно поліпшити інвестиційний клімат в аграрній сфері, зробити її потенційно привабливою не лише для вітчизняних, а й іноземних інвесторів.

На етапі сталих ринкових відносин, як свідчить практика більшості розвинених країн світу, саме внутрішні фінансові джерела є визначальними у здійсненні інвестиційної діяльності [2].

Для ефективної інноваційної політики необхідно сформувати систему моніторингу інноваційного потенціалу регіону, створити регіональну систему підтримки і розвитку інноваційної діяльності, координувати діяльність організацій, що здійснюють інноваційну діяльність, сприяти розвитку інтелектуального та кваліфікаційного потенціалу населення регіону.

Позитивна тенденцією є інтернаціоналізація інноваційних проектів, оскільки в результаті виграють усі: з'являються нові можливості для інновацій, швидко поширюються передові технології, раціональніше розміщуються ресурси, створюється сприятливий інвестиційний клімат.

В останні роки зниження кількісних і якісних показників розвитку виробництва зерна обумовлено перш за все причинами, які не залежать від сільськогосподарських підприємств і є спільними для всієї України. Серед них такі: дефіцит оборотних засобів для придбання необхідних виробничих ресурсів (паливно-мастильних матеріалів, засобів захисту, добрив), наявність регіонального монополізму заготівельної сфери, незадовільний стан фінансово-кредитної системи, диспаритет цін на продукцію, невизначеність в розвитку різних форм власності. Зниження економічної ефективності, яке призвело до скорочення виробництва зерна і зерно продуктів, обумовлено також відсутністю стабільного збуту продукції.

При оцінці ефективності виробництва зерно продуктів слід зважувати на економічну доцільність використання виробничих ресурсів, а не на збільшення обсягів виробництва продукції. Головним критерієм при цьому є задоволення потреб споживачів у якісній і доступній продукції. Нераціональність використання інвестиційних ресурсiв є негативним явищем i не тiльки для власника капiталу, а й для всього суспiльства в цiлому. За будь-яких умов iнвестицiйна полiтика повинна залишатися основним iнструментом регулювання процесу виробничого вiдтворення, вона має виступати основним важелем здiйснення структурної перебудови у кожній галузі економiки Украiни. Головною метою iнвестицiйноi полiтики має бути створення умов для ефективних iнвестицiйних процесiв та рацiональне структурне регулювання капiталовкладень.

Полiтика залучення iноземних iнвестицiй повинна поєднувати вирiшення двох принципових пиитань: з одного боку - максимально сприяти залученню iноземних інвестицiй, а з iншого - забезпечувати реалiзацiю iнтересiв вітчизняної економiки.

З метою активізації інвестиційної діяльності необхідно максимально активізувати регiональну iнвестицiйну полiтику. Регiональна полiтика повинна спрямовуватись на пiдтримку провiдних пiдприємств регiонiв. Ефективне використання їх природного, кадрового та виробничого потенцiалiв.

Важливе значення в процесі активізації інвестиційної діяльності має розвиток стратегiчного iнвестування, виступаючи за своєю суттю функцiональним, воно повинно створювати необхiднi матерiальнi та фiнансовi умови для реалiзацiї цiлей та задач економiчгного розвитку підприємств, за наступними напрямками:

- розширення обсягiв дiяльностi за рахунок впровадження у виробництво нових сортів культур, виготовлення нових видiв продукції, освоєння нових ринків, що потребує значних витрат протягом тривалого перiоду;

- розширення iснуючої дiяльностi та ринків збуту зернопродукції, iнвестицiї спрямовуються на розширення й удосконалення збутовоi мережi, їх обгрунтування потребує точних прогнозних розрахункiв динамiки попиту.

Для розв’язання фінансових проблем учасників ринку зерна необхідно: активізація експорту зернових, зокрема обсягів, які не можуть бути спожиті на внутрішній арені ринку; масштабна закупівля зерна для створення достатніх його резервів на внутрішньому ринку; кредитування підприємств, які бажають купувати зерно у вітчизняних виробників; підвищення ролі Аграрного фонду у формуванні внутрішнього ринку зерна через виділення йому достатніх обсягів коштів на здійснення фінансових інтервенцій; розвиток біржової торгівлі зерновими як індикатора ціноутворення; реалізація проектів створення мережі кооперативних елеваторів, включаючи торгові, за участю зернотрейдерів і держави на засадах асоційованого членства; постійне вдосконалення нормативно-правової бази розвитку зерно продуктового підкомплексу й регулювання ринку зерна [3, с.74-75].

Активізація інвестиційної діяльності грунтується на вирішені загальних економічних проблем у сфері інвестування, інвестиційної політики, розробці інвестиційної стратегії, визначені її напрямів та створенні сприятливого інвестиційного клімату, що сприятиме збільшенню обсягів інвестицій, підвищенню ефективності функціонування зернопродуктового підкомплексу.

Список використаної літератури

1. Наукові основи ведення зернового господарства / В.Ф. Сайко, М.Г. Лобас, І.В. Яшовський та ін. За ред. В.Ф. Сайка; Упоряд. І.В. Яшовський. – К.: Урожай, 1994. - 336 с.

2. Інвестиційна політика в Україні: досвід, проблеми, перспективи. Монографія / М. Г. Чумаченько, С. С.Аптекар та ін. – К.: Інститут економіки НАН України. – 2003.

3. Саблук Р.П., Шпикуляк О.Г. Фінансові проблеми розвитку ринку зерна в Україні // Економіка АПК.- 2008. - №12. - С. 69 - 75.