Єфременко О. В.

Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля

Мартишенко О. О.

Коледж технологій та дизайну

Луганського національного університету імені Тараса Шевченка

ДЕЯКІ ПИТАННЯ ОБЛІКУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

В теперішній час в умовах кризи питання реформування та вдосконалення бухгалтерського обліку не перестають бути актуальними та важливими, оскільки налагоджена система обліку дозволяє нормально функціонувати підприємству і отримувати достовірну інформацію про свої активи та джерела їх формування. Основні засоби, як правило, мають найбільшу питому вагу серед активів підприємства, що також підкреслює актуальність даної теми. Тільки постійне оновлення основних засобів дасть змогу підприємствам виробляти конкурентоспроможну продукцію, задовольняти попит, який швидко змінюється, пристосуватися до умов ринкової конкуренції. Саме для вдосконалення та покращення роботи підприємства, а також для своєчасного ведення звітності на підприємстві необхідний облік основних засобів.Реформування і вдосконалення обліку основних засобів може відбуватися з урахуванням часткового відшкодування зносу цих засобів, заміни морально і фізично зношеного виробничого устаткування та застарілих технологій у процесі технічного переозброєння і реконструкції виробництва, створення у необхідних масштабах нових та розширення діючих виробництв на якісно новій основі тощо.

В Україні нормативне регулювання обліку основних засобів здійснюється згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" (далі П(С)БО 7), який був затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 р. № 92. Відповідно до цього положення, основні засоби - це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік). Слід зазначити, що зміст П(С)БО 7 було розроблено й прийнято базуючись на узагальненні вітчизняного досвіду та міжнародної практики. За основу було взято МСБО 16 «Основні засоби» (далі МСБО 16). Якщо порівняти П(С)БО 7 та МСБО 16, то можна виділити загальні риси та розбіжності у змісті цих положень.

Визначення поняття основних засобів повністю ідентичні в обох положеннях. В них зазначено, що основними засобами є матеріальні активи, що використовуються компанією для виготовлення та поставки товарів (послуг), для здачі в оренду іншими компаніями або для адміністративних цілей і їх використання більш ніж одного періоду.

Оцінка основних засобів проводиться трьома способами: первинна оцінка, дооцінка та уцінка. Первинна оцінка за обома положеннями має однаковий зміст щодо витрат які до неї включаються,а також з приводу обміну на подібні та неподібні основні засоби. У МСБО 16 має місце те, що витрати на притягнені позикові засоби включаються до первинної вартості у випадку альтернативного підходу МСБО 23 «Витрати на кредит».

Згідно П(С)БО 7 переоцінці не підлягають малоцінні необоротні активи та бібліотечні фонди амортизація яких відбувається згідно певним методам, викладеними в другому реченні пункту 27 П(С)БО 7.

Слід зазначити, що значення уцінки і дооцінки мають більш розширене поняття в П(С)БО 7. Згідно даного положення уцінку основних засобів включають до складу витрат, а дооцінку – до додаткового капіталу. Щодо цих визначень у МСБО 16, то вони мають аналогічний зміст.

П(С)БО 7 на відміну від МСБО 16 визначає п’ять методів амортизації: прямолінійний, зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивний та виробничий. Слід відзначити, що український стандарт містить певні особливості, щодо амортизації бібліотечних фондів та малоцінних необоротних активів.

Зміст міжнародного стандарту не передбачає чіткої класифікації цих методів, в ньому зазначено, що головне те, щоб використовуваний метод відображав схему за якою компанія (підприємство) споживає економічну вигоду отриману від активу. Слід зазначити, що амортизація згідно даного стандарту на земельні ділянки не нараховується. Крім того, поняття зносу основних засобів взагалі не надається.

Підприємства мають можливість самостійного вибору методу амортизації та розробки на цій підставі власної амортизаційної політики, яка являє собою цілеспрямовану діяльність підприємства з вибору та застосування одного з можливих (дозволених законом) методів амортизації з метою максимізації обсягу власних фінансових ресурсів протягом амортизаційного періоду. Проте на практиці виходить так, що, якщо бухгалтеру випадає можливість вибору якого-небудь методу обліку, наприклад, найбільш ефективного чи найменш трудомісткого, то , як правило, він обирає другий. Саме прагнення скоротити трудомісткість і підштовхує багатьох бухгалтерів при визначенні методу нарахування амортизації основних засобів обрати податковий метод. Це обумовлено тим, що один метод використовується і в бухгалтерському, і в податковому обліку, розрахунки і підсумки будуть однакові, не треба робити два різні розрахунки і вести два обліки, отже, і роботи буде удвічі менше. Проте ті, хто зробив такий вибір, на практиці пересвідчилися, що роботи в цьому випадку не поменшало. До того ж, стало зрозумілим, що податковий метод не враховує фактичного використання об’єкта основних засобів. Тож, дана проблематика заслуговує окремої уваги та додаткового дослідження.

Поняття та зміст вибуття основних засобів та розкриття інформації мають однаковий зміст, за виключенням деяких уточнень, що мають місце бути в П(С)БО 7. Станом на 2004 рік Ляшенко М. склав порівняльну таблицю термінів, використовуваних у МСБО і П(С)БО і пов'язаних з основними засобами [3]. Прослідкуємо ж останні зміни в законодавстві.

У зв’язку зі змінами в чинному законодавстві зміст П(С)БО 7 було доповнено положенням щодо інвестиційної нерухомості, що обумовлено набуттям чинності з 01.08.2008 року П(С)БО 32 «Інвестиційна нерухомість». В ньому йде мова про особливості обліку інвестиційної нерухомості та має місце посилання на інший чинний стандарт, а саме П(С)БО 32. Крім того, 5 березня 2008 року до П(С)БО 7 було внесено доповнення до П(С)БО 7 щодо обміну біологічними активами, що обумовлено чинністю з 18 листопада 2005 року П(С)БО 30 «Біологічні активи». Зміни та доповнення в П(С)БО 7 були здійснені лише через тривалий час після набрання чинності стандартів, на які було вказані посилання. Ці доповнення певною мірою усунули неузгодженість, що мала місце протягом тривалого часу. Слід зазначити, що МСБО 16 не передбачено аналогічних положень та посилань на інші МСБО, хоча поняття інвестиційної нерухомості та біологічних активів в термінології міжнародної облікової практики з’явились значно раніше.

Таким чином, в Україні активно йде реформування обліку. Останні зміни в законодавстві торкнулись питань обліку основних засобів в результаті чого були подолані певні неузгодженості в нормативному регулюванні облікових процесів, здійснено удосконалення в розглянутих стандартах, щодо придбання, використання та обліку основних засобів.

Література:

1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» затверджене наказом Міністерства фінансів України 27.04.2000 № 92 зі змінами та доповненнями [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Верховної Ради України. – Режим доступу: www.rada.gov.ua

2. Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 30.09.03 р. № 561.

3. Ляшенко М. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку. Основні засоби. [Електронний ресурс] // Український бухгалтерський тижневик «Дебет - Кредит». – Режим доступу: www.dtkt.com.ua/school