Экономические науки/ 2. Внешнеэкономическая деятельность

Постернікова О. О.

Науковий керівник: Костишина О. Я.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

Співпраця Міжнародного валютного фонду з Україною

Міжнародні фінансові організації грають велику роль у міжнародних фінансових відносинах. Це відбувається тому, що саме через канали цих організацій проходить значна частка світових інвестицій, покупка і продаж валюти для фінансування експорту й імпорту. Особливо важлива діяльність цих організацій для країн, що здійснюють перехід до ринкових відносин і готові використовувати як управлінський досвід міжнародних фінансових організацій, так і власні реальні можливості.

МВФ – це валютно-фінансова організація міжурядового співробітництва. Специфіка МВФ порівняно з іншими міжурядовими організаціями полягає у виконанні ним одночасно функцій регулювання, фінансування, нагляду та консультування держав-членів у сфері валютно-фінансових відносин. Головним завданням МВФ є скорочення тривалості та зменшення незбалансованості у міжнародному балансі розрахунків членів, забезпечення стабільності валютних курсів.

МВФ розпочав свою діяльність у Вашингтоні у травні 1947 року у складі 39 країн. Причиною його створення стала часткова відмова від золотого стандарту, який, беручи за міру вартості кожної валюти певну кількість золота, визначав протягом багатьох років вартість грошей як незмінну величину. Невизначеність вартісного виміру грошей, які не мали фіксованого співвідношення з відповідною кількістю золота призвела до того, що обмін грошей між країнами, котрі зберегли золотий стандарт, і країнами, котрі відмовились від нього, значно ускладнився. Країни почали запасати золото і гроші, які можна було використати для його купівлі. Скоротилась кількість і частота грошових операцій, ліквідувалися робочі місця, знижувався рівень життя. Порушилось співвідношення між грішми та вартістю товарів, а також між вартістю різних валют.

Новостворений МВФ був покликаний регулювати валютно-розрахункові відносини між державами і здійснення фінансової допомоги країнам-членам через надання їм за виникнення валютних труднощів, зумовлених порушенням рівноваги платіжних балансів, короткострокових позик в іноземній валюті. Сьогодні Фонд здійснює свою діяльність як спеціалізована установа ООН. Практично МВФ є інституціональною основою сучасної міжнародної валютної системи.

Членами МВФ є 185 країна, при цьому Україна, разом з іншими державами, що входили до складу колишнього СРСР, була прийнята у 1992 p. У 2006 році квота України становить 0,69 % загального капіталу фонду (табл.1).

Таблиця 1. Квоти 15 стран СНД у МВФ, млн СДР

Країна	Вступний внесок	Квота на час 9-го перегляду квот	%
Азербайджан	78	117,0	0,08
Вірменія	45	67,5	0,05
Білорусь	187	280,4	0,20
Естонія	31	46,5	0,03
Грузія	74	111.0	0,08
Казахстан	165	247,5	0,17
Киргизстан	43	64,5	0,04
Латвія	61	91,5	0,06
Литва	69	103,5	0,07
Молдова	70	90,0	0,06
Росія	2876	4313,1	3,00
Таджикистан	40	60,0	0,04
Туркменистан	32	48,0	0,03
Узбекистан	133	199,5	0,14
Україна	665	997,3	0,69
Всього	4569	6837,3	4,76

Ставши членом МВФ, Україна водночас увійшла до структури Світового банку, їй виділено квоту в 10 678 акцій на загальну суму в 1,3 млрд дол. США. Валютну готівку за членство України в банку на суму 7,9 млн. дол. США внесли Нідерланди, що є країною-опікуном нашої держави у цій банківській структурі.

Україна як держава поки що фактично не має реального доступу на міжнародні фінансові ринки. Зовнішнє фінансування вона може отримати переважно з офіційних джерел. А головне офіційне джерело - це МВФ. І навіть можливе однобічне фінансування з боку таких країн, як США, Японія, як правило, пов'язане з домовленостями з Фондом. Політика Фонду, яка проводиться в Україні і пов'язана з грошовою підтримкою, спрямована на стабілізацію соціально-економічної ситуації в Україні.

Відносини МВФ з Україною, будуються відповідно до трьох типів програм. Програму першого типу створено спеціально для цих країн та країн Східної Європи. Вона є своєрідною підготовчою програмою, відносно простою у своїх вимогах. Виконання такої програми не потребує складного інвестиційного апарату в країні. Це первісна програма - програма системної трансформації економіки (Systemic Transformation Fasility - STF), реалізація, якої дає змогу країні і Фонду співпрацювати.

Наступний крок - це досить стандартна програма, яка має назву "стенд-бай" (Stand-by). Це програма короткострокового фінансування; як правило, вона триває від 12 до 13 місяців і спрямована на здійснення першочергових заходів, необхідних для досягнення макроекономічної стабілізації. Після реалізації цієї програми країна може укласти з МВФ угоду про програму розширеного фінансування (Extanded Fund Facility - EFF). Вона розрахована на три роки і спрямована на закріплення досягнень початкової стабілізації за програмою "стенд-бай". Одночасно значно більше уваги приділяється структурним змінам в економіці, тим елементам, які становлять базу (основу) подальшого економічного зростання.

Розпорядником фінансових ресурсів, наданих МВФ, є НБУ. Отримання цих ресурсів обумовлено виконанням українською стороною погоджених з МВФ критеріїв ефективності, таких як рівень чистих міжнародних резервів НБУ, монетарні показники та дефіцит консолідованого бюджету тощо.

Фінансові ресурси МВФ надаються Україні на досить пільгових умовах: строк сплати 3-5 років, початок оплати - через три роки, процентні ставки за кредит - від 5,75% до 6,29%.

Частина коштів МВФ дійсно є гарантією виплати зовнішніх боргових зобов’язань. У попередні роки діяльність МВФ піддавалася значній критиці відносно сумнівів у можливості МВФ попереджувати і запобігати кризовим явищам. Тому для МВФ продовження співпраці з Україною важливе.

Таким чином, кредити, що залучаються від МВФ, використовуються для підтримки курсу національної валюти та для фінансування дефіциту платіжного балансу України і покликані пом'якшити економічні труднощі у процесі проведення економічних реформ, які дають змогу забезпечити у перспективі економічне зростання в країні. Без проведення програми економічних перетворень фінансова підтримка з офіційних джерел не має сенсу, бо в цьому разі позичкові кошти використовуватимуться на фінансування лише поточних проблем платіжного балансу, які без реформування економіки знову нагромаджуватимуться і перетворюватимуться у додатковий тягар. Значною мірою завдяки співробітництву з МВФ наша країна спромоглася залучити значні кредитні ресурси Світового банку.

Література

1. Козак Ю.Г., Логвинова Н.С., Ковалевський В.В. Міжнародні фінанси: Навч. посіб. Вид. 3-тє, перероб. та доп. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 640 с.

2. Міжнародні організації: Навч. посіб. / За ред.. О.С. Кучина. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2007. – 749 с.

3. http://bin.com.ua

4. www.imf.org