Економічні науки / 10. Економіка підприємства

 

Чорна І.О.

Буковинська державна фінансова академія, Україна

Управління фінансовими ресурсами підприємства

 

 

       Успішний соціально-економічний розвиток Украї­ни на шляху ринкових перетворень можливий лише за умови ефективного функціонування підприємств. Динамічний розвиток підприємницької діяльності в Україні супроводжується значними економічними суперечностями, зумовленими особливістю ринко­вої трансформації.

       Результати в будь-якій сфері бізнесу залежать від наявності й ефективності використання фінансових ресурсів. Тому турбота про фінансові ресурси є відправною позицією діяльності будь-якого суб’єкта господарювання. В умовах ринкової економіки ці питання мають першорядне значення  [1].

       У зв’язку з цим на сучасному етапі істотно зростає пріоритетність і роль аналізу фінансової діяльності, основним змістом якого є комплексне системне дослідження механізму формування, розміщення і використання фінансових ресурсів з метою забезпечення фінансової стабільності і фінансової безпеки підприємства.

       Керівництво підприємства має чітко уявляти, за рахунок яких джерел ресурсів воно буде здійснювати свою діяльність і в які сфери діяльності буде вклади свій капітал. Від того, який капітал є в розпорядженні суб’єкта господарювання, наскільки оптимальна його  структура і наскільки доцільно він трансформується в основні  й оборотні фонди, залежать фінансове благополуччя підприємства і результати його діяльності. Тому управління фінансовими ресурсами має винятково важливе значення.

       Фінансові ресурси мають першорядне значення з усіх видів ресурсів, оскільки це єдиний вид ресурсів підприємства, що трансформується безпосередньо і з мінімальними витратами часу у будь-який інший вид.

Значний внесок у розробку теоретико-методологічних основ визначення сутності фінансових ресурсів та процесів їх формування і використання внесли вітчизняні вчені-економісти: Безбородова Т.В., Василик О.Д., Довбня С.Б, Загородній А.Г., Зятковський І.В., Квасницька Р., Поддєрьогін А.М., Сінєнко І.О, Ткаченко А.М, Хотомлянський О.Л. та інші.

В економічній літературі немає єдиної думки щодо визначення фінансових ресурсів. Але узагальнюючи визначення різних авторів можна сказати, що під фінансовими ресурсами слід розуміти засоби, які акумулюються підприємством із внутрішніх і зовнішніх джерел до грошових фондів з метою забезпечення процесу розширеного відтворення шляхом трансформації їх в інші види ресурсів.

В умовах ринкової економіки для підприємств усіх форм власності й організаційно-правового статусу основними джерелами формування фінансового капіталу можуть бути власні і залучені фінансові ресурси.

Характеризуючи ситуацію, що склалася на підприємствах України можна сказати, що фінансовий капітал у чинних державних підприємствах на 75,2% фор­мується за рахунок власних фінансових ресурсів, у тому числі: за кошти дер­жавного та місцевого бюджетів – 13,4%, капіталізації прибутку – 21,5%, амортизаційних відрахувань – 35,8% і на 24,8% за рахунок позикових фінан­сових ресурсів, у тому числі: довгострокового та короткострокового банківсь­кого кредиту – 1,4%, комерційного кредиту – 4,3%, відстроченої податкової заборгованості – 2,3%, кредиторської заборгованості – 12,2%.

У чинних приватних підприємствах фінансовий капітал формується на 83,7% за рахунок власних фінансових ресурсів і на 16,3% за рахунок позико­вих коштів. Значна частина коштів, що використовується для створення фінансового капіталу формується у тіньовому секторі. Питома вага тіньових коштів, що спрямовувалися на формування фінансового капіталу в усіх приватних підприємствах, становила 58,9%, а у малих приватних підприємствах – 62%.

Раціонально використовувати фінансові ресурси, а також забезпечувати активний пошук можливостей пода­льшого розвитку підприємства можливо лише в тому випадку коли буде ефективна система управління фінансовими ресурсами підприємства.

Під управлінням фінансовими ресурсами розуміють дії всіх рівнів управлінського персоналу, що призводять до змін в об’ємах, складі і структурі фінансових ресурсів [4].

Тому при управлінні фінансовими ресурсами потрібно потурбуватись про оптимальне співвідношення власного і позикового капіталу, джерела отримання грошових коштів, шляхи скорочення поточних і довгострокових зобов’язань зобов’язань, управління дебіторською заборгованістю тощо.

Щодо джерел отримання грошових коштів, то до них відносяться:

1.          Реалізація продукції з негайною оплатою.

2.          Отримання дебіторської заборгованості.

3.          Продаж резервних грошових активів.

4.          Продаж матеріальних і нематеріальних активів (зайвих запасів).

5.          Отримання банківських кредитів.

Стосовно скорочення поточних зобов’язань підприємства, то:

–            по-перше, необхідний базовий запас коштів для виконання поточних розрахунків;

–            по-друге, необхідні визначені кошти для покриття непередбачених витрат;

–            по-третє, доцільно мати визначену величину вільних коштів для забезпечення можливого чи прогнозованого розширення діяльності.

Щодо управління дебіторською заборгованістю, то найбільш ефективними будуть такі шляхи:

1)          визначення термінів прострочених залишків на рахунках дебіторів;

2)          якщо виникають проблеми з одержанням грошей, то необхідно вимагати заставу на суму, не меншу, ніж сума на рахунку дебітора;

3)          використання господарських судів для стягнення боргів при наявності порук чи гарантій;

4)          продаж рахунків дебіторів факторинговій компанії чи банку, що надає факторингові послуги, якщо це вигідно;

5)          відправлення поштою рахунків покупцям за декілька днів до настання терміну платежу;

6)          страхування кредитів для захисту від значних збитків за безнадійними боргами [2].

Отже, можна зробити висновок, що визнання України як країни з ринковою економікою, запровадження комерційних засад у діяльність підприємства, приватизація державних підприємств потребують нових підходів до формування фінансових ресурсів. Це змушує підприємства виявляти ініціативу та винахідливість, нести відповідальність за формування фінансових ресурсів. Розгляд даної теми є дуже важливим і потребує більшої уваги, так як з кожним роком ускладнюється процес виробництва, розширюється сфера діяльності підприємств, ускладнюється механізм і методика управління.

Література:

1.          Безбородова Т.В. Удосконалення механізму управління фінансовими ресурсами підприємств // Держава та регіони. – 2006. – №5. –  с. 21-23.

2.          Качура А.Є Модель формування оптимальної структури джерел фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств// Держава та регіони. – 2009. – №1. – с. 74-81.

3.          Квасницька Р. Інструментарій та методи оптимізації цільової структури капіталу підприємства// Економіст. – 2006. – №5. – с.73-75.

4.          Хотомлянський О.Л. Сіненко І.О. Теоретичні основи управління фінансовими ресурсами підприємств// Актуальні проблеми економіки. – 2007. – №2. – с. 145-154.