УДК 657.6(1-191)”312”:336.71(477)

 

СУЧАСНИЙ ВНУТРІШНІЙ АУДИТ БАНКУ В УКРАЇНІ

 

Я.В. Шараєвська, І.М. Гноєва

Кременчуцький державний політехнічний університет імені Михайла Остроградського

 

Аннотация. Досліджено теоретичні й організаційні засади внутрішнього аудиту банків. Розглянуто порядок проведення аудиторських перевірок в українських і зарубіжних банках та виявлено відмінності між ними. Запропоновано заходи щодо вдосконалення аудиторських перевірок у вітчизняних банках.

У будь-якій державі, незалежно від економічної системи та способу організації суспільних відносин, банківська система відіграє ключову роль. Недарма банківську систему часто порівнюють із кровоносною системою економіки держави. Адже саме вона забезпечує економіку необхідним обсягом фінансових ресурсів, забезпечуючи вільний рух капіталу, розрахунки суб’єктів господарювання, кредитування економіки, а також реалізацію цілого ряду інших функцій та завдань. Без розвинутої банківської системи неможливо навіть уявити собі розвинуту економіку держави. Зважаючи на це необхідно постійно контролювати банківську діяльність.

Метою статті є обґрунтування сучасного внутрішнього аудиту в банках та розробка рекомендацій щодо підвищення його ефективності.

Проблематика внутрішнього аудиту в банках знаходить своє відображення  в наукових працях і публікаціях вітчизняних вчених – О.І. Киреєва, Н.П. Шульги, О.С. Полетаєвої, Т.О. Кривцової, М.П. Кравець, Л.А. Сухаревої, О.Б. Ретюнських та ін. Значна увага питанню організації та методології внутрішньбанківського аудиту приділяється у наукових дослідженнях західних науковців, таких, як Філін А. Дефліз (США), Генрі Р. Дженик (США), Вінсент М.О'Рейллі (США), Маррей П. Хирш (США), Дж. Робертсон (США), Е.А. Арені (США), Дж. К. Лоббек (США), Р. Адаме (Великобританія), Дж. Уайтхед (Великобританія), Дж. Хойл (Великобританія).

Відповідно до Закону України "Про аудиторську діяльність" від 22 квітня 1993 р. банки підлягають обов'язковому аудиту для підтвердження достовірності та повноти річного балансу і звітності [1]. Причому замовником аудиту виступає сам банк і він же оплачує надані аудиторські послуги відповідно до договору між банком і аудиторською фірмою (аудитором). Діяльність комерційних і приватних банків контролюється Національним банком України шляхом проведення контрольних тематичних перевірок.

Виділяють два види банківського контролю: зовнішній та внутрішній. Зовнішній аудит банку — це визначення стану банку на основі перевірки правильності складання та підтвердження достовірності балансу, обліку прибутків та збитків, аналізу стану обліку, відповідність обліку та дій банку вимогам чинного законодавства, дотримання рівності прав акціонерів (учасників) при розподілі дивідендів, голосуванні, наданні прав на придбання нових акцій тощо та підготовка висновків для надання інформації керівництву, акціонерам (учасникам) банку та іншим користувачам [5, c.244].

Внутрішній аудит банку — це незалежна експертна діяльність аудиторської служби банку для перевірки і оцінки адекватності та ефективності системи внутрішнього контролю та якості виконання посадових обов'язків співробітниками банку [5, c.244]. Він здійснюється періодично і тільки спеціалістами-аудиторами з конкретної теми (об'єкта). Внутрішній аудит передбачає отримання в документальній формі процедур і опису методів, які застосовуються банком для здійснення внутрішнього контролю.

Але на сучасному етапі у більшості українських банків внутрішній аудит обмежується лише контролем правильності ведення бухгалтерського обліку й відповідності вимогам зовнішніх і внутрішніх нормативних документів, а також здійсненням комплексних перевірок філій. В той час як в у світовій банківській практиці склалося значно ширше розуміння цілей внутрішнього аудиту.

Внутрішньобанківський аудит в Україні потребує подальшого розвитку, що викликано, по-перше, тим, що ця функція існує в усіх відомих західних банках і, по-друге, її наявність у банках офіційно рекомендована в липні 2000 року Базельским комітетом із банківського нагляду згідно з документом «Внутрішній аудит у банку й взаємовідносини наглядових органів і аудиторів» [2]. Крім того, в українській банківській практиці наявність служби внутрішнього аудиту в банківській установі є обов’язковою умовою отримання ліцензії на здійснення банківської діяльності. І навіть у 2001 р. з’явився Всеукраїнський інститут внутрішніх аудиторів України.

Відповідно до сучасної концепції внутрішнього аудиту в банках, що отримали широке визнання, до його завдань належать:

-       оцінка адекватності систем внутрішнього контролю й управлінської інформації;

-       аналіз ефективності систем управління ризиками та їхнього методологічного забезпечення;

-       перевірка правильності бухгалтерських проводок і достовірності внутрішньої та зовнішньої фінансової звітності;

-       розгляд ефективності організації бізнес-процесів за всіма напрямами діяльності і в усіх структурах банку;

-       моніторинг реалізації стратегії і процедур, прийнятих Радою директорів банку;

-       оцінка ефективності наявних у банку політик і процедур і контроль за виконанням їхніх вимог персоналом;

-       здійснення спеціальних розслідувань на замовлення Ради директорів чи правління банку.

В українських банках функції внутрішнього аудиту і контролю часто плутають. В законодавчій базі Україні чіткого розмежування між цими поняттями не проведено. У цьому контексті актуальним вважаємо положення, задеклароване документом Базельського комітету з банківського нагляду «Внутрішній аудит у банку й взаємовідносини наглядових органів і аудиторів», згідно з яким служба внутрішнього аудиту повинна бути незалежною від щоденної процедури внутрішнього контролю [2]. Тобто треба чітко усвідомлювати, що внутрішній аудит не повинен бути залучений у рутинний процес контролю за повсякденними операціями банку, а має працювати передусім над оцінкою систем, процесів і процедур.

В основі сучасної концепції внутрішнього аудиту лежать такі принципи:

-       неперервність;

-       незалежність;

-       наявність повноважень [3].

Внутрішній аудит у банку має бути неперервним. Вище керівництво банку повинне забезпечувати дію підрозділу внутрішнього аудиту, що відповідає розмірам банку та його профілю операцій. Внутрішньобанківський аудит повинен бути незалежним від підрозділів банку, які він зобов’язаний перевіряти. В Україні внутрішній аудит підпорядковується, як правило, виконавчому керівництву банку (голові правління або одному з заступників), що значно зменшує ефективність його роботи. У західних банках внутрішній аудит зазвичай перебуває у прямому підпорядкування Ради директорів. Внутрішній аудит банку має бути самостійною структурою, покликаною забезпечити керівництво банку правдивою інформацією, а також допомогти оптимізувати роботу всіх підрозділів банку.

Слід зазначити основні відмінності міжнародного аудиту від вітчизняного. Перша відмінність полягає в розумінні самого завдання аудиту. Якщо у нас аудиторів багато хто продовжує сприймати як якихось "ревізорів", з традиційним до них відношенням, то в країнах з розвиненою економікою і відповідною культурою це, швидше, спосіб інформування потенційних клієнтів або інвесторів. Аудитор видає висновок і тим самим підтверджує, що в банку все гаразд.

Друга відмінність — в самій специфіці міжнародного аудиту. Річ у тому, що міжнародні аудитори не лише перевіряють правильність ведення документації, але і досить глибоко вникають в саму суть діяльності фінансової установи. Окрім цього, будь-який міжнародний аудитор при виявленні чого-небудь "неправильного" обов'язково дає професійні рекомендації по їх усуненню. Все це пояснює досить високу ціну подібних послуг. І якщо крупні українські банки і раніше проводили такі перевірки, то для багатьох невеликих банків України, обслуговуючих інтереси того або іншого холдингу, така ціна здається високою [4].

У міжнародній банківській практиці виділяють такі форми внутрішнього аудиту:

-       фінансовий аудит, метою якого є перевірка достовірності й якості фінансової звітності;

-       операційний аудит, спрямований на оцінку адекватності систем, процесів і аналіз організаційної структури;

-       проектний аудит, мета якого полягає в перевірці своєчасності й якості виконання тих чи інших проектів;

-       управлінський аудит, основним завданням якого є оцінка рівня управління банку у контексті його стратегії і політики у сфері найважливіших видів діяльності.

До аудиторської перевірки повинно входити як мінімум дві форми внутрішнього аудиту. Ідеальним варіантом є одночасне проведення всіх форм аудиту, що дає змогу оцінити всі сторони діяльності банку.

Однією з найважливіших функцій внутрішнього аудиту є всебічна оцінка ризик-менеджменту банку. Комерційні банки мають складну багаторівневу систему ризиків. Ризики, з якими стикаються різні підрозділи часто суттєво відрізняються. Профілактика та диверсифікація ризиків входять в систему управління банківськими ризиками, яку в розвинених країнах реалізує внутрішній аудит.

Деякі проблеми внутрішньобанківського аудиту та способи їх вирішення перераховані в таблиці 1.

Таблиця 1

Основні проблеми внутрішнього аудиту в банках України та способи їх вирішення.

№ п/п

Проблеми

Способи вирішення

1

Невірне розуміння суті аудиту

Проведення роз’яснювальних робіт з персоналом

2

Дефіцитом кваліфікованих кадрів

Підвищення кваліфікації осіб, що вже мають практичний стаж аудиторської діяльності, шляхом проходження ними обов’язкових короткострокових курсів

3

Нормативно-правове забезпечення знаходиться на стадії розробки, а наявне використовується банками недостатньо і поверхово

Необхідно вводити нові нормативні акти та вдосконалювати існуючі

4

Недостатнє наукове опрацювання

Необхідне ґрунтовне наукове опрацювання усього комплексу питань, пов’язаних із внутрішнім аудитом, виокремлення і вчасне вирішення існуючих проблем у цій сфері

5

Банки не приділяють достатньої уваги системному аналізу, діагностиці та прогнозуванню діяльності

Удосконалення системи проведення аудиту

 

Хоча служба внутрішнього аудиту не гарантує стабільність банку, вона є  важливим інструментом контролю, що використовується керівництвом кредитної установи для оцінки ефективності діяльності кожного окремого структурного підрозділу.

Висновок. Для підвищення конкурентоспроможності українських банків на національному та зарубіжному ринках необхідно вдосконалювати процес внутрішнього аудиту у комерційних банках. Це дасть змогу: мати впевненість керівництва та зацікавлених сторін у надійності банківської установи; вчасно виявляти існуючі проблеми та попереджати їх появу; мінімізувати можливі ризики.

 

Використана література:

1. Закон України «Про аудиторську діяльність» – http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3125-12

2. Документ базельського комітету з банківського нагляду. «Внутрішній аудит у банку й взаємовідносини наглядових органів і аудиторів». – Матеріали Базельського комітету з банківського нагляду, липень 2000. – www.bis.org/bcbs/index.htm

3. Бисмут Ж., Артюхин А. Современная концепция внутреннего аудита и российские банки // Вестник банковского дела. – №10. – 2002.

4. Свєтікова І. Не наш аудит // Кієвський телеграфъ – №35 (225) – 2004.

5. Облік та аудит у комерційних банках/А. М.Герасимович, Т.В. Кривов'яз, О. А. Мазур та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. А. М. Герасимовича.—Львів: Видавництво «Фенікс», 1999. — 512с.