Педагогічні науки

К. п. н. Малихін О.В.

Криворізький державний педагогічний університет, Україна

Визначення ефективності організації самостійної навчальної діяльності студентів вищих педагогічних навчальних закладів

Основна мета нашого дослідження передбачала розробку системи організації самостійної навчальної діяльності студентів вищих педагогічних навчальних закладів й експериментальну перевірку педагогічної ефективності моделі її організації.

«Ефективний» визначається як дієвий, той, що призводить до потрібних результатів [3]. В економіці ефективність є відносним ефектом, одним з показників результативності процесу, операції, проекту, що розраховується як відношення ефекту, результату до витрат, що обумовили й забезпечили його одержання. У сучасній педагогічній науці, коли мова вже йде про оцінку результативності педагогічних технологій, упровадження педагогічних експертиз освітніх проектів, обґрунтовуються й уводяться показники ефективності педагогічних систем. Ефективність у педагогічній літературі (С.І. Архангельський, Г.І. Батуріна, А.О. Кірсанов, І.О. Шайдур та ін.) розуміється як характеристика якості отриманих результатів у навчальному процесі, певний наслідок досягнення поставленої мети, сукупність різних позитивних якостей навчальної діяльності. Оцінка ефективності освітньої моделі передбачає зіставлення, порівняння одержаних результатів із витраченими на досягнення мети ресурсами – матеріальними, кадровими, управлінськими тощо, з урахуванням конкретних умов, зовнішніх і внутрішніх факторів [2].

Нашому дослідженню співзвучна думка А.О. Кірсанова: «ефективним педагогічний процес є тоді, коли він розвиває «внутрішні» механізми саморегуляції при мінімізації «зовнішнього» регулювання» [1]. Погляд на цю проблему розкритий у попередньому розділі дисертації у вигляді концепції інтегративного комплексного впливу на процеси САМО студентів вищих педагогічних навчальних закладів, активізація й стимулювання яких дозволить перейти від жорсткого до гнучкого опосередкованого управління даною діяльністю.

Таким чином, під ефективністю організації самостійної навчальної діяльності студентів вищих педагогічних навчальних закладів будемо розуміти певну міру відповідності отриманих результатів функціонування даної системи поставленій меті, показник того, як у процесі організації й здійснення самостійної навчальної діяльності конкретні результати – рівень професійної підготовки студента, перетворюються в результати, що мають соціальну значущість – рівень самоактуалізації, самореалізації, самовдосконалення студента в майбутній педагогічній діяльності. Такий підхід підводить нас до необхідності розробки критеріїв ефективності організації самостійної навчальної діяльності студентів.

Визначити кількісно ефективність педагогічної системи на підставі одного простого критерію неможливо. Об'єктивно необхідно використати цілий комплекс критеріїв або один, але такий, який є функцією великої кількості змінних. Це пов’язано з впливовістю зовнішніх і внутрішніх факторів на процес організації самостійної навчальної діяльності студентів, оскільки:

Ø на ефективність самостійної навчальної діяльності впливає не тільки якість її організації як системи, але й середовище, іншими словами, соціально-економічні умови, у яких функціонує вищий педагогічний навчальний заклад;

Ø за умови правильного концептуального підходу до організації й управління самостійною навчальною діяльністю студентів окремі негативні зовнішні фактори можуть бути деякою мірою послаблені, або, навпроти, підсилені позитивні впливи середовища;

Ø ступінь реакції розробленої моделі на зовнішні впливи залежить, однак, від її відносної автономності, від ступеня її «самозабезпечення» необхідними матеріалами, внутрішніми ресурсами.

Урахування даних положень дозволяє орієнтуватися в пошуку критеріїв ефективності педагогічної системи з огляду на кінцевий результат досліджуваної діяльності в співвідношенні з обсягом витрачених у її ході ресурсів: часових, матеріальних, технічних, дидактичних, кадрових.

При визначенні критеріїв і показників ефективності педагогічної системи доцільно виходити з:

- співвідношення між приростом кінцевого результату (окремих якостей студентів, що визначають успіх організації самостійної навчальної діяльності), що виник внаслідок функціонування досліджуваної моделі, з одного боку, і часовими витратами, необхідністю додаткового дидактичного й методичного забезпечення самостійної навчальної діяльності, підвищення кваліфікації викладачів, організації позапрограмних заходів з педагогічної підтримки самостійної навчальної діяльності, а також витратами на програмне забезпечення даної діяльності, з іншого боку;

- співвідношення між виявленою ефективністю організації самостійної навчальної діяльності студентів при вивченні окремих навчальних дисциплін і можливістю узагальнення отриманих висновків, запровадження такої моделі в навчально-виховний процес вищого педагогічного навчального закладу;

- урахування темпів приросту ефективності організації самостійної навчальної діяльності студентів від курсу навчання, навчальних дисциплін, від співвідношення зовнішніх і внутрішніх чинників.

Література

1. Кирсанов А.А. Учить учиться – основа активизации познавательной деятельности учащихся / А.А.Кирсанов // Воспитание познавательной активности и самостоятельности учащихся – Казань, 1969. – Вып. № 67. – С.18-31.

2. Пикельная В.С. Теоретические основы управления: Школоведческий аспект / Валерия Семеновна Пикельная. – М.: Высш. шк., 1990. – 175 с.

3. Формирование учебной деятельности студентов / [ред. В.Я.Ляудис]. – М.: Изд-во МГУ, 1989. – 239 с.