Политология/9. Проблемы европейской интеграции в странах постсоветского лагеря

Саницька О.М., Хруник С.Я.

Національний університет “Львівська політехніка”

Екологічна політика в напрямку утилізації побутових відходів

Вступ. Вичерпання і різке скорочення запасів природних матеріальних і енергетичних ресурсів, збільшення чисельності людей на планеті та пов’язане з цим підвищення потреб у сировині та енергії; накопичення значних об’ємів побутових та промислових відходів, що займають великі території і викликають забруднення усіх компонентів довкілля, особливо ґрунтів, поверхневих і підземних вод та виділення парникових газів (метану при складуванні відходів на смітєзвалищах і вуглекислого газу при їх спалюванні) є одними з найбільш важливих проблем, з якими зіткнулось людство на початку ХХІ століття.

Україна з численними промисловими та побутовими відходами, кількість яких з кожним роком зростає, має унікальний шанс диверсифікувати енергопостачання промисловості за рахунок проведення реконструкції заводів та використання альтернативного палива з відходів. Слід відзначити, що в Україні порівняно з країнами Європейського Союзу за останні роки спостерігаються високі показники утворення та накопичення відходів виробництва і споживання. Значна частина відходів є величезним джерелом вторинної сировини та енергії, які ще не використовуються в повній мірі. Так, горючі відходи, непридатні для повторного сировинного використання, можуть і повинні широко використовуватися для виробництва альтернативних палив.

1. Економія енергоресурсів і стратегія сталого розвитку. На сучасному етапі розвитку суспільства основою політики Євросоюзу є стратегія сталого розвитку. Європейська Комісія з охорони і розвитку довкілля в доповіді “Наше спільне майбутнє” ще в 1987 р. задекларувала, що сталим є такий розвиток, який задовольняє потреби сучасного покоління, не ставлячи під загрозу здатність наступних поколінь задовольняти свої особисті потреби. Основний акцент поставлено на збереження природних ресурсів у широкому розумінні слова, а саме: зменшення використання вичерпних запасів (рис. 1) викопного природного палива (вугілля, газу, нафти), використання відновних джерел енергії (сонячна, вітрова та ін. енергетика), збереження різноманіття дикої природи та охорона довкілля (збереження якості атмосферного повітря, природних вод).

Рис. 1. Найоптимістичніша оцінка світових запасів викопних палив

Україна посідає перше місце за енергоємністю ВВП на кілограм умовного палива (кг у.п.), а саме 0,89 кг у.п./USD. Середня витрата кг у.п./USD у Франції та Німеччині – 0,26, в Угорщині – 0,30, в Білорусії – 0,50. На рис. 2 показана

Рис. 2. Структура споживання первинних енергоресурсів в Україні

структура споживання первинних енергетичних ресурсів в Україні [1]. Повторне матеріальне і енергетичне використання відходів дасть змогу скоротити об’єми споживання природних матеріально-енергетичних ресурсів поряд з розв’язанням важливої екологічної проблеми поводження з відходами.

2. Принципи раціонального використання відходів. Суспільна Стратегія Управління Відходами передбачає ключові принципи стратегії сталого розвитку та ієрархії в управлінні відходами (рис. 3) [2]:

Рис. 3. Ієрархія управління відходами

З метою максимально можливого технічно і економічно доцільного використання відходів, необхідно розробити основи екологічної політики в напрямку комплексної утилізації відходів. В Україні має бути започатковано формування нових концептуальних підходів та сучасної ідеології ресурсозбереження, а також розробка та реалізація політики в галузі охорони довкілля та раціонального використання природних і техногенних ресурсів. Одним із визначальних заходів має стати розроблення й прийняття спеціальних законопроектів, які регулюють діяльність, пов’язану із вторинними ресурсами (рециклінгом матеріалів), тарою й упаковкою, а також побутовими відходами, в рамках яких слід передбачити конкретні механізми [3].

3. Законодавчі акти України і Євросоюзу у сфері поводження з відходами. Аналіз правових актів, які регулюють принципи поводження з відходами, зокрема комунальними, в Євросоюзі показує, що вони містять чіткі пояснення стосовно екологічної політики країн ЄС в напрямку утилізації відходів. Це такі основні законодавчі акти: директива Ради 75/442/EEC від 15 липня 1975 р. про відходи, поправлена і доповнена директивою Ради 91/156/EEC, директивою Ради 91/692/EEC, а також рішенням Комісії 96/350/EC; директива Ради 89/369/EEC від 8 червня 1989 р. про недопущення забруднення атмосферного повітря новими заводами зі спалювання комунальних відходів; директива Ради 89/429/EEC від 21 червня 1989 р. про зменшення забруднення атмосферного повітря існуючими заводами зі спалювання комунальних відходів; директива Ради і Європейського Парламенту 2000/76/EC від 4 грудня 2000 р. про спалювання відходів; директива Ради 1999/31/EC від 26 квітня 1999 р. про складування відходів; директива Ради і Європейського Парламенту 94/62/EC від 20 грудня 1994 р. про упаковки і відходи упаковок тощо.

В Україні законодавство про відходи складається із законів України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про відходи", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", "Про поводження з радіоактивними відходами", "Про металобрухт", Кодексу України про надра та інших нормативно-правових актів.

Згідно з Законом України „Про відходи” від 5 березня 1998 р. № 187/98-ВР визначено правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов’язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, а також з відверненням негативного впливу відходів на довкілля та здоров’я людини на території України.

Цей Закон визначає, що основними принципами державної політики у сфері поводження з відходами є пріоритетний захист навколишнього природного середовища та здоров'я людини від негативного впливу відходів, забезпечення ощадливого використання матеріально-сировинних та енергетичних ресурсів, науково обґрунтоване узгодження екологічних, економічних та соціальних інтересів суспільства щодо утворення та використання відходів з метою забезпечення його сталого розвитку.

До основних напрямів державної політики щодо реалізації зазначених принципів належить: забезпечення повного збирання і своєчасного знешкодження та видалення відходів, а також дотримання правил екологічної безпеки при поводженні з ними; зведення до мінімуму утворення відходів та зменшення їх небезпечності; забезпечення комплексного використання матеріально-сировинних ресурсів; сприяння максимально можливій утилізації відходів шляхом прямого повторного чи альтернативного використання ресурсно-цінних відходів; забезпечення безпечного видалення відходів, що не підлягають утилізації, шляхом розроблення відповідних технологій, екологічно безпечних методів та засобів поводження з відходами; організація контролю за місцями чи об’єктами розміщення відходів для запобігання шкідливому впливу їх на навколишнє природне середовище та здоров’я людини; здійснення комплексу науково-технічних та маркетингових досліджень для виявлення і визначення ресурсної цінності відходів з метою їх ефективного використання; сприяння створенню об’єктів поводження з відходами; забезпечення соціального захисту працівників, зайнятих у сфері поводження з відходами; обов’язків облік відходів на основі їх класифікації та паспортизації.

Україна визнає пріоритет міжнародного права та обов’язковість виконання міжнародних договорів зокрема пов’язаних з відходами та менеджментом в цій сфері: Конвенція про доступ до інформації, участь громадськості у процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (Оргуська конвенція) (Закон України „Про ратифікацію Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості у процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля” від 6 липня 1999 р., N 832-ХІV); Базельська конвенція про контроль за транскордонним перевезенням небезпечних відходів та їх видаленням (Закон України „Про приєднання України до Базельської конвенції про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх видаленням” від 1 липня 1999 року); Стокгольмська конвенція про СОЗ (стійкі органічні забруднення); Рамкова конвенція ООН про зміну клімату (Закон України N 435/96-ВР від 29 жовтня 1996 року); Кіотський протокол (Закон України N 1430-IV (1430-15) від 04.02.2004) [4].

4. Поводження з відходами в Україні. Проблема надмірного накопичення в межах України різноманітних відходів промисловості та необхідність їхньої утилізації в останні роки стає все більш актуальною. Необхідність удосконалення механізмів управління відходами з урахуванням міжнародних стандартів та нормативів, у першу чергу, для великих міст та крупних промислових об’єктів обумовлена особливістю структури економіки України з гіпертрофованою часткою паливно-енергетичної галузі, металургійної та хімічної промисловості, які дають найбільші обсяги утворення й накопичення відходів (рис. 4).

Рис. 4. Кількість відходів, що утворюються у процесі виробництва 1000 USD ВВП

В Україні нагромаджені значні обсяги твердих побутових відходів (ТПВ), але відсутня відповідна структура для їх переробки (рис. 5).

Переважна більшість полігонів, де складують ТПВ, працює в режимі перевантаження (з порушенням проектних показників щодо обсягів накопичення відходів). Майже всі полігони ТПВ потребують невідкладної санації та рекультивації, адже вони є джерелом інтенсивного забруднення

Рис. 5. Структура накопичення і поводження з ТПВ в Україні

атмосфери (утворення парникового газу метану на сміттєзвалищах є додатковою причиною глобальної зміни клімату) та підземних вод (практично ніде не знешкоджується фільтрат). На 80% звалищ не здійснюють запобіжних заходів для захисту підземних вод і повітря від забруднення, а половина полігонів побутових відходів приймає промислові відходи [4].

Сьогодні в Україні активно розвивається ринок альтернативного палива на основі відходів для цементної промисловості та енергетики [5]. Обертова цементна піч є однією з найкращих установок для безпечної термічної утилізації горючих відходів. Враховуючи тенденцію до суттєвого зростання ціни на природний газ в Україні вперше на цементному заводі концерну LAFARGE ВАТ «Миколаївцемент» успішно впроваджується співспалювання вугілля і альтернативного палива на основі промислових і побутових відходів, планується широке використання альтернативного палива на ВАТ „Дніпро-цемент”, ВАТ „Кривий Ріг Цемент”, ВАТ „Івано-Франківськцемент” та ін.

Висновки. Екологічна політика в напрямку утилізації побутових відходів дозволяє створити прогресивні моделі у промисловості в плані практики чистого виробництва, а також системно вирішувати питання економії сировинних матеріалів і паливно-енергетичних ресурсів, передбачаючи переробку промислових та побутових горючих відходів в альтернативне паливо для цементної промисловості та теплових електростанцій, що надає їм суттєві переваги над сміттєспалювальними заводами та дозволяє позбавити довкілля від значної кількості відходів і знизити викиди парникових газів.

Література:

1. Лавінська З., Саницька О. Cоціально-екологічні аспекти енергозбереження в житлово-комунальному секторі / Геодезія, архітектура та будівництво: Мат. ІІ Міжнар. конф. молодих вчених GAC-2009. – Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2009. – С. 75-77.

2. Guidelines on co-processing waste materials in cement production. Final draft. / L. Timberlake edit, May 2005. – 78 р.

3. Виговська Г.П., Міщенко В.С. Поводження з відходами в Україні: підсумки і перспективи. – Інтернет доступ до посилання –http://waste.com.ua/cooperation/2008/theses/vygovska.html

4. Дослідження політики та законодавства у сфері управління хімічними речовинами в Україні. – Київ: ВЕГО „МАМА-86”, 2003.– 102 с.

5. Khrunyk S. Bezpieczeństwo ekologiczne wykorzystania paliw alternatywnych z odpadów w przemyśle cementowym // IX Konferencja Naukowa „Dioksyny w przemyśle i środowisku” (Kraków - Tomaszowice 12-13.06.2008). – Kraków: Wydawnictwo Naukowe Politechniki Krakowskiej, 2008. – S. 110 -117.