Право. Кримінальне право та криміналістика

Студентка 2 курсу Ріпак Оксана Дмитрівна, Національний  університет державної податкової служби України

Науковий керівник: Ст. викладач кафедри Кримінального права та процесу Мудряк Тамара Олександрівна

                             «ПОСЕРЕДНИЦТВО В ХАБАРНИЦТВІ»                           

Актуальність теми, пов’язаної із кри­мінально-правовою характеристикою по­середництва в хабарництві, не викликає сумнівів, оскільки простежується підвищений інтерес з боку держави та окремих компетент­них органів до проблеми хабарництва. Йдеться про суттєві дискусії з приводу удосконалення кримінального закону та кримінальної відпові­дальності за злочини, пов'язані із дачею чи одержанням хабара. Слід також зазначити, що питання посередництва в хабарництві посідає одне із провідних місць. Основна дискусія що­до цього питання стосується проблеми кваліфі­кації посередництва в хабарництві.

Для написання роботи поставлено за мету з'ясування доцільності кваліфікації посередництва через співучасть в одержанні або даванні хабара, а також необ­хідність створення нової норми, яка б регу­лювала цей інститут у кримінальному зако­нодавстві.

На даний момент у Кримінальному кодексі (далі - КК) України окрема стаття, яка вирішува­ла б цю проблему, відсутня, на відміну від КК Ук­раїни 1960 р., де існувала окрема норма (ст. 169), що передбачала кримінальну відповідальність безпосередньо за посередництво в хабарництві.

М. Корканський вважає, що посередництво в хабарництві є особливим видом співучасті в хабарництві незалежно від того, кому сприяє посередник - хабародавцеві чи посадовій особі, яка одержала хабар[2,c.311]. Такої точки зору дотримується і Б. Здравомислов, який розгля­дає посередництво як виділену у самостійний склад співучасть у вигляді пособництва[3,c.152]. Це виділення породжує проблему розме­жування такого виду пособництва, як посеред­ництво в хабарництві від інших видів співучасті. На нашу думку, до проблем кваліфікації по­середництва з хабарництві можна віднести:

•відповідальність за посередництво в ха­барництві, у тому числі за мимовільне посеред­ництво;

•кваліфікацію співучасті в хабарництві, зокрема в невдалому;

•добровільну відмову від посередництва в хабарництві тощо.

Проблема відповідальності за посередниц­тво в хабарництві, тобто за посередництво в одержанні чи дачі хабара, зумовлена відсутністю в чинному законодавстві самостійної норми про відповідальність за посередництво, що і спричиняє розбіжність та неоднозначність у тлумаченні та розгляді цієї проблеми[1, c.81].

В літературі також вирізняють два види по­середняцтва[3,c.152]:

•фізичне (коли особа безпосередньо пере­давала хабар);

•інтелектуальне (коли особа лише сприяла встановленню контактів між хабародавцем і ха­барником).

Необхідним моментом зазначеного поділу, залишається встановлення суб'єктивної сторони посередництва в хабарництві.

Згідно ч. 5 ст. 27 КК України, по­собником є особа, яка вказівками, наданням за­собів чи знарядь або усуненням перешкод спри­яла вчиненню злочину іншими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла прихова­ти злочинця, знаряддя чи засоби вчинення зло­чину, сліди чи предмети, здобуті злочинним шляхом, придбати чи збути такі предмети або іншим чином сприяла прихованню злочину.

Виходячи з наведеного визначення та дифе­ренціації посередництва в хабарництві на інте­лектуальне та фізичне, пособником, безпереч­но, можна визнати лише інтелектуальне посе­редництво в хабарництві, тобто те, що вияви­лось у порадах, вказівках чи наданій інфор­мації. Фізичне ж посередництво в хабарництві не містить ознак, що характеризують пособництво, і не може бути визнане пособництвом, оскільки дії фізичного посередника в акті дачі-одержання хабара сприяли не прихованню зло­чину, а його вчиненню.

Якщо розглядати випадок посередника, який за дорученням посадової особи схиляє будь-кого до дачі хабара і передає потім пред­мет хабара хабароодержувачу, то він бере участь одночасно у двох злочинах, виконуючи ролі двох зовсім різних співучасників. Відносно хабародавця посередник виступає підбурюва­чем, а відносно хабарника - пособником. Аналогічна ситуація виникає і тоді, коли посередник діє за вказівкою хабародавця і схи­ляє хабарника на отримання хабара, а потім пе­редає йому предмет хабара. У цьому випадку посередник діє як підбурювач в отриманні ха­бара і як пособник у його дачі.

Заслуговує на увагу факт існування у КК України 1960 р. окремої норми, яка безпосе­редньо передбачала відповідальність за посе­редництво в хабарництві. Зокрема, за ст. 169 КК України 1960 р. передбачалася відпові­дальність за посередництво в хабарництві (ч. 1 ст. 169), але законодавчого пояснення цього по­няття не існувало, як не існує і нині. Також у ч. 2 ст. 169 КК 1960 р. визначалися кваліфіку­ючі ознаки, до яких законодавець відносив: вчинення злочину повторно, або особою, яка була раніше засуджена за хабарництво, або з використанням свого посадового становища [6, c.49].

Необхідність виділення посередництва в хабарництві в самостійний склад злочину зу­мовлено, на думку вчених, саме специфікою тих злочинів, скоєнню яких особа сприяє, та їх тісним зв'язкам. Розуміння ж дій посередника з точки зору інституту посередництва неминуче має призвести до того, що співучасть розгляда­тиметься не як один злочин, а як два різні зло­чинні діяння.

Викладене дозволяє стверджувати, що по­середництво відрізняється від співучасті що­найменше за трьома ознаками:

•посередник обов'язково зв'язаний з обома суб'єктами хабарництва, при цьому йому може бути все одно, як у результаті буде вирішене питання, в якому заінтересовані сторони;

•посередник у цій зв'язці діє не за своєю ініціативою, а на прохання чи за дорученням хабародавця чи посадової особи: посередник - лише фізичний виконавець передачі хабара для-виконання домовленостей, що сформувалися без його участі (рідше з його участю);

•у результаті домовленостей між сторона­ми у посередника немає власних інтересів, він у них не заінтересований, результати домовле­ностей залишаються поза його увагою.

У співучасті підбурювач чи пособник (з чиєї би сторони він не виступав) заінтересований у результатах змови, оскільки усвідомлює свою участь в одних для з усіх діяннях і результати домовленостей є неминучим атрибутом спіль­них дій. Зважаючи на цю обставину, підбурювач може діяти і за власною ініціативою[6,c.50].

 Дії  посередника залежно від обставин можуть бути кваліфіковані таким чином:

•якщо посередник вчинив підбурюючі дії щодо хабародавця та привласнив хабар, то в ньо­го діяннях присутні ознаки підбурювання до дачі хабара і шахрайство;

•якщо посередник піддався вмовлянням хабародавця передати хабар і привласнив його, то його дії слід кваліфікувати виключно як шахрайство (ст. 190 КК)[5,c.37]. Проте в літе­ратурі існує й інша точка зору, зокрема про кваліфікацію дій такого посередника як пособництва в дачі хабара .

Мотиви посередницької діяльності не ма­ють значення для кваліфікації. Ними можуть бути як корисні прояви, так і інші (приятель­ські відносини тощо)[6,c.51]. Але на кваліфі­кацію дій посередника має вплив факт повтор­ності, рецидиву при посередництві.

Викладене дозволяє зробити такі висновки: проблема посередництва в хабарництві є од­нією із основних ланок у проблемі кваліфікації даного злочину. Окрім того, вона є неоднознач­ною з точки зору як законодавчого регулюван­ня, так і судового тлумачення. Іншими словами, в цьому питанні, попри всі зусилля, все ж зали­шається чимало білих плям.

Буде доцільним введення спеціаль­ної статті в КК України, яка передбачала б від­повідальність за посередництво у хабарництві. Але така норма не зможе вирішити всіх болючих питань.


Список використаних джерел

1.Ляпупов Ю. И. Корыстные правонарушения нетерпимы - ответственность за взятку. - М., 1989.

2.           Коржанський М. Й. Кваліфікація злочинів, -К., 1998.

3.           Здравомыслов Б. В. Должностные преступления. – М, 1975.

4.           Мельник М. І. Хабарництво: загальна харак­теристика, проблема кваліфікації, удосконалення законодавства. - К., 2000. - 255 с.

5.           Краснопеева Е. Классификация посредничества и соучастия во взяточничестве // Законность. -2002. - № 2. - С. 35-37.

6.           Зубкова В. И. Некоторые вонпросы квалифика­ции посредничества во взяточничестве // Вестник Моск. ун.-та. Сер. 2. Право. - 2001. - № 3. - С. 47-56.