Право / 2. Административное и финансовое право

Петриков Д.С.

Донецкий национальный университет экономики и торговли

имени Михаила Туган-Барановского

Міжнародний досвід регулювання інвестиційної діяльності

Передумовою успішних трансформацій завжди є чіткість пріоритетів та політичних інструментів їх досягнення. Наприклад, Китай та Індія, найдинамічніші економіки останнього десятиліття, своїми вражаючими результатами багато в чому зобов’язані успішному масштабному залученню іноземних інвестицій. Причому ідеальним інвестиційний клімат в обох країнах назвати важко (зокрема, Конституцією Китаю лише нещодавно було визнано приватну власність), а успіх у досягненні економічного зростання та зниження рівня бідності досягнуто завдяки реформам, які спочатку не вважалися масштабними. Так, Китай починав перетворення з упровадження найпростішої системи прав власності, яка стала початком нових стимулів для економіки, Індія – зі зниженням торгівельних бар’єрів створила умови для припливу іноземного капіталу в країну. В обох випадках реформи були направлені не стільки на поліпшення інвестиційного клімату, як на усунення найважливіших обмежень та підвищення довіри населення та підприємств до дій своїх урядів, що необхідно для подальшого реформування.

Гармонізація законодавств у сфері інвестиційної діяльності і зближення правових, економічних і інфраструктурних умов розвитку фінансових ринків держав-учасників необхідні для підвищення прозорості, надійності і прискорення руху капіталів на території Єдиного економічного простору, що формується. Метою інтеграції фінансових ринків є забезпечення ефективності інвестування, захист прав інвесторів та створення умов для руху капіталу. І перш за все, на це слід звернути увагу країнам, що розвиваються, та країнам з трансформаційною економікою, як можливість вийти на вищій рівень розвитку, як це зробили Індія та Китай.

Гармонізація законодавства в країнах Європейського Союзу та інших країнах із розвинутими фінансовими ринками (США, країни Південно-Східної Азії і т.д) здійснювалася з дотриманням певної послідовності дій, спрямованих, з одного боку, на укладення міжнародних угод і договорів у рамках СОТ, ОЕРС та інших міжнародних організацій, а з іншого – на вжиття заходів, що сприяють інституційному розвитку національних фінансових ринків.

Так, норми, пов’язані з регулюванням інвестиційної діяльності в рамках СОТ, міститься в Угоді про інвестиційні заходи, пов’язані з торгівлею (ТРІМС), Генеральній угоді про торгівлю послугами (ГАТС) і в угоді про торгові аспекті прав на інтелектуальну власність (ТРІПС). У цих угодах містяться зобов’язання держав-членів СОТ по регулюванню інвестицій, здійснюваних у формі надання послуг, у формі новітніх технологій і засобів індивідуалізації товарів та послуг.

У Договорі по Енергетичній Хартії 1994 р., учасниками якої є країни СНД, передбачено, що кожна Договірна Сторона, відповідно до положень цього договору, заохочує і створює стабільні, рівноправні, сприятливі і голосні умови для інвесторів інших Договірних Сторін із метою здійснення капіталовкладень на її території. Такі умови містять зобов’язання надати у будь-який час стосовно капіталовкладень інвесторів інших Договірних Сторін справедливий і рівноправний режим. Таким капіталовкладенням також забезпечується максимально постійний захист і безпека, і ніяка Договірна Сторона не повинна яким-небудь чином перешкоджати за допомогою невиправданих або дискримінаційних заходів управління, підтримки, користування, володіння або розпорядження ними.

У документах ОЕСР врегульовуються питання капітальних операцій. Важливим є рішення Ради ОЕСР про ухвалення Кодексу лібералізації руху капіталів від 12 грудня 1961 року з останніми поправками від 15 квітня 1993 року тощо.

Що стосується України, у міжнародних договорах і угодах, укладених уповноваженими органами Республіки Білорусь, Республіки Казахстан, Російської Федерації та України, містять положення (норми), що передбачають координацію діяльності між цими державами у сфері регулювання інвестиційної діяльності.

Проблемою є те, що в багатьох країнах інвестиційна діяльність не досить розвинута, що пов’язано з впливом різноманітних чинників, які відлякують потенційних інвесторів. Наприклад, в Україні головною проблемою в інвестиційній діяльності є законодавство, що містить значну кількість недоліків. Як результат – вітчизняна економіка виживає виключно завдяки довготерпінню українського народу, геополітичному розташуванні та ресурсному потенціалу. Отже головною метою для поліпшення інвестиційних процесів в Україні є вдосконалення законодавчої бази та адаптація її до міжнародних стандартів, а також стимулювання державою розвитку інвестиційної діяльності.

Література:

1. Ігнатенко А.В., Кабанов В.Г. Міжнародна практика регулювання інвестиційної діяльності // Зовнішня торгівля: право та економіка. - №3 (32). – 2007. – С. 91-97

2. Шарпанюк Д.А. Зміна концепції державного управління інвестиціями – нагальна необхідність сучасності // Інвестиції: практика та досвід. - №2. – 2008. – С. 11-13