Психологія та соціологія / 7. Загальна психологія

Канд. психол. наук Кравчук С.Л.

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Україна

Психологічні особливості зв’язку агресії з емоційною нестійкістю особистості

Останнім часом в засобах масової інформації з’являється все більше повідомлень про надзвичайно жорстокі вчинки дітей молодшого шкільного віку, підлітків та дорослих людей. Тому на даний момент для нашого суспільства важливою та актуальною проблемою є дослідження феномену агресії, зокрема вивчення детермінант агресії як психічного стану, форми поведінки, об’єкту потреби та агресивності як властивості особистості.

Наша мета: з’ясувати психологічні особливості зв’язку агресії особистості з її емоційною нестійкістю.

Емоційний компонент – дуже значний в агресивному стані, хоча агресію не можна зводити тільки до емоційної сфери. Агресивні прояви поєднані з емоційними переживаннями: гнівом та ворожістю.

На основі аналізу теоретичних джерел можна виділити два основні психологічні підходи до проблеми визначення проявів ворожості, в межах яких можна розглядати найбільш відомі теорії міжособистісної ворожості:

1. Ворожість як негативне відношення до оточуючого середовища.

2. Ворожість як особистісна риса, яка проявляється в схильності особистості відчувати себе в опозиції до оточуючих та бажання їм зла.

Як зазначає К.Е. Ізард, ворожість – це складна форма афективно-когнітивної орієнтації, котра складається з набору різних емоцій, потягів та афективно-когнітивних структур. Емоції, що займають особливо важливе місце в комплексі ворожості – це гнів, огида та презирство.

Л.Дж. Саул вказує, що під ворожістю слід розуміти певну мотиваційну силу, спрямовану на об’єкт з метою завдання шкоди. На його думку, ворожість звичайно супроводжується емоцією гніву.

Агресія може запускатися та підтримуватися емоціями, що входять в комплекс ворожості. Встановлено, що дуже часто людина на всіх етапах агресивного стану переживає сильну емоцію гніву, котра може приймати форму люті, афекту.

Л. Берковітц розглядає гнів як спонукальний компонент аресії. Вчений стверджує, що коли фрустрація дійсно викликає негативні емоції, інші психологічні процеси, в тому числі роздуми з приводу пережитого (когнітивний процес) будуть впливати на реальну поведінку. Людина намагається пояснити емоції, які вона переживає. Якщо переживання інтерпретується як гнів, то ймовірно виникнення агресивних тенденцій.

Але емоційний стан при агресії тільки до гніву не зводиться. Не завжди агресія супроводжується гнівом, і не будь-який гнів призводить до агресії.

Р. Берон та Д. Річардсон вказують, що сила і ймовірність прояву агресії залежать від дратівливості та емоційної чутливості (як стійкої тенденції, властивої деяким індивідам, почувати себе некомпетентними та відчувати дистрес у відповідь на самі помірні фрустрації) як індивідуальних особистісних характеристик особистості.

П. Фресс в якості головної характеристики емоційності виділяє емоційну нестійкість (невротичність), що характеризується чутливістю людини до емоціогенних ситуацій. Згідно із Л.С. Славіною, емоційна нестійкість пов’язана з “афектом неадекватності”, що проявляється у підвищеній образливості, замкненості, негативізмі та впертості. Дж. Гілфорд розглядає емоційну нестійкість як легку збудливість, песимістичність, стурбованість та коливання настроїв.

На думку Л.П. Баданіної, під емоційною нестійкістю слід розуміти інтегративну особистісну властивість, що відображує схильність людини до порушення емоційної рівноваги. В число показників цієї властивості необхідно включити: підвищену тривожність, фрустрованість, страхи та нейротизм.

Деякі автори розглядають емоційну стійкість як “стійкість емоцій”, а не функціональну стійкість людини до емоціогенних умов. Під “стійкістю емоцій” розуміється і емоціональна стабільність, і стійкість емоційних станів, і відсутність схильності до частої зміни емоцій.

Згідно іншого підходу (Т. Рібо, С.М. Оя, О.А. Чернікова та інші) емоційна стійкість рівнозначна емоційній стабільності, так як вчені говорять про стійкість певного емоційного стану. Як зазначає С.М. Оя, однією з ознак емоційної стійкості є наявність незначних зрушень у величинах показників, що характеризують емоційні реакції.

Я. Рейковський вважає, що у деяких осіб емоційна стійкість проявляється через їх низьку емоційну чутливість.

К.К. Платонов та Л.М. Шварц до емоційно нестійких осіб відносять тих, які підвищено емоційно збудливі та схильні до частої зміни емоційних станів.

Р. Кеттелл під афективною стійкістю розуміє відсутність невротичних симптомів та іпохондричних проявів; спокій; стійкість інтересів.

Деякі автори розуміють під емоційною стійкістю переважання позитивних емоцій.

Згідно іншого підходу, під емоційною стійкістю необхідно розуміти таку міру емоційного збудження, яка не перевищує порогової величини та не порушує поведінку людини. Як зазначає В.Л. Марищук, емоційна стійкість являє собою здатність особи долати стан надмірного емоційного збудження при виконанні складної діяльності. Л.М. Аболін вказує, що емоційна стійкість – це властивість, що характеризує індивіда в процесі напруженої діяльності, де окремі емоційні механізми гармонійно взаємодіють між собою і сприяють успішному досягненню поставленої мети.

Головним критерієм емоційної стійкості для багатьох вчених є ефективність діяльності в емоціогенній ситуації.

К.К. Платонов поділяє емоційну стійкість на емоційно-вольову, емоційно-моторну (стійкість психомоторики) та емоційно-сенсорну (стійкість сенсорних дій).

Є.П. Ільїн вважає, що про істинну емоційну стійкість слід казати в тому випадку, коли визначаються: 1) час появи емоційного стану за тривалої і постійної дії емоціогенного фактору; 2) сила емоціогенного впливу, яка викликає певний емоційний стан.

В нашому дослідженні прийняли участь студенти Київського державного університету харчових технологій віком від 18 до 23 років: 96 жінок та 81 чоловіків. Згідно результатам однофакторного дисперсійного аналізу нами були виявлені статеві відмінності в особливостях емоційної нестійкості особи.

Стосовно вербальної агресії виявилось: 1. У жінок емоційна нестійкість в більшій мірі сприяє вибору вербальної агресії до чоловіка, який провокує вербальну агресію. 2. У чоловіків емоційна нестійкість не сприяє вибору вербальної агресії до жінки, яка провокує вербальну агресію. 3. У чоловіків емоційна нестійкість в більшій мірі сприяє вибору вербальної агресії до чоловіка, який провокує вербальну агресію.

Стосовно фізичної агресії виявилось: 1. У жінок емоційна нестійкість сприяє вибору фізичної агресії до чоловіка та до жінки, які провокують фізичну агресію. 2. У чоловіків емоційна нестійкість не сприяє вибору фізичної агресії до жінки, яка провокує фізичну агресію. 3. У чоловіків емоційна нестійкість в більшій мірі сприяє вибору фізичної агресії до чоловіка, який провокує фізичну агресію.

Тобто, можна сказати, що емоційна нестійкість може сприяти агресії особистості, але необхідно враховувати певні ситуаційні чинники.

Література:

1. Берковиц Л. Агрессия: причины, последствия и контроль. – СПб., 2001.

2. Бэрон Р., Ричардсон Д. Агрессия. – СПб., 1998.

3. Изард К.Е. Эмоции человека. – М., 1980.

4. Ильин Е.П. Эмоции и чувства. – СПб., 2001.

5. Левитов Н.Д. О психических состояниях человека. – М., 1964.

6. Славина Л.С. Дети с аффективным поведением. – М., 1966.

7. Экспериментальная психология / Под ред. П. Фресса, Ж. Пиаже. – М., 1975.

8. Saul Leon J. The Hostile Mind. – New York, 1956.