Физическая культура и спорт/1. Физическая культура и спорт: проблемы, исследования, предложения
Редчиць В. О., Федорищак Р. Л., Федак О. Г.
Дрогобицький державний
педагогічний університет
імені Івана Франка, Україна
Фізичне виховання та корпоративна культура, як
системна складова формування майбутнього фахівця
Анотація. У статті розглянута системна модель індивіда, яка
дозволяє стверджувати, що показники фізичної культури відображають потенційні
можливості його адаптації до корпоративної культури під час працевлаштування
після закінчення учбового закладу.
Ключові слова: системна модель, корпоративна
культура, фізичне виховання.
Аннотация. Редчиць В.О., Федак О.Г. Федорищак Р.Л. Физическое
воспитание и корпоративная культура как системная часть формирования будущего
специалиста В статье
рассмотрена системная модель индивидуума, которая
позволяет утверждать, что показатели физической культуры отображают
потенциальные возможности его адаптации к
корпоративной культуре во время трудоустройства после
окончания учебного заведения.
Ключевые
слова: системная
модель, корпоративная культура, физическое воспитание.
Annotation. Redchiz V.O. Fedak O.G. Fedoryschak
R.L. Physical education
as system constituent of forming of future specialist the system model of
individual, which allows to assert that the indexes of physical culture are
represented by potential possibilities of his adaptation to the corporate
culture during employment upon termination of educational establishment, is
considered in the article.
Keywords: System model, corporate
culture, physical education.
Вступ. Конкуренція, що панує на ринку трудових ресурсів, а також
у виробничій та іншій сферах, з кожним роком робить усе значнішою ідею
системного використання наявних ресурсів. Пошук таких резервів веде до
підвищення рівня психологічного, емоційного, інтелектуального та фізичного
навантажень на особистість, як основу формування колективу. Необхідне
узагальнення можливостей багатьох напрямів формування особистості фахівця – як
в інтелектуальній, так і в емоційній, духовній та іншій сферах. Тому нами висунуте
припущення, що фізична культура є системоутворюючим початком, що надає нових
можливостей у формуванні конкурентоспроможного фахівця.
Мета роботи. Принцип системності припускає наявність ефекту
цілісності, тобто досягнення нової якості об’єкта при відповідно дозованому
використанні необхідних засобів. Навчальний процес, реалізований у вищому
навчальному закладі, уже споконвічно створює цілеспрямоване інтелектуальне
середовище, в якому використання можливостей спортивних і просто
оздоровлювальних занять фізичною культурою повинно сприяти новим вимогам, що
відповідають комплексному, системному використанню наявних засобів. Саме такий
підхід, коли різні аспекти особистості, яка усебічно розвивається, поєднуються
в єдине ціле, відображене системною моделлю особистості, дає надію на
формування конкурентноздатного випускника сучасного вищого навчального закладу.
Результати досліджень. Особливості проблематики
розвитку особистості виражені у таких літературних джерелах, як [1, 3, 4, 5, 7,та ін.]. Характеризуючи сучасний
стан рішення цих проблем, а також великий накопичений експериментальний і
статистичний матеріал, поданий різними науковими школами дослідників, можна
зазначити особливу значущість психологопедагогічного підходу. Значна кількість
досліджень присвячена мотивації діяльності. У них встановлено наявність
оптимуму сили мотивації, що найбільш сприятливий для високої результативності
діяльності, величина якого залежить від індивідуальності особистості та
складності вирішуваних завдань; більш позитивний вплив на ефективність роботи
щодо удосконалення професійної майстерності, внутрішньої мотивації порівняно із
зовнішньою. Науково-теоретичний аналіз літератури і дослідження діяльності
спеціалістів з фізичної культури виявили й низку актуальних проблем у цій сфері:
- неадекватну значущість предмета ”фізична
культура” у сучасному суспільстві;
-
недостатню продуктивність діяльності спеціалістів з фізичного виховання
у сфері розвитку особистості у процесі безперервної освіти; використання не у повній мірі реальних і перспективних
можливостей;
- стереотипний підхід спеціалістів до
вирішення професійних завдань; недостатній рівень усвідомлення результатів
педагогічної діяльності. Безумовно,
розгляд фізичної культури з позиції особистісних цінностей неодмінно потребує
оцінки діяльнісних й результативних боків особистості [1, 2]. Природними є спроби
сформувати єдину систему модель особистості з позицій інтегративного уявлення
культури, фізичної й корпоративної культури. Так, робота [3] базується на вказаних концепціях, синтезуючих однобічні
уявлення про фізичну культуру в єдину системну модель. Ці концепції
погоджуються із загальним процесом культурного становлення особистості. Вони
встановлюють зв’язок культури з духовним
виробництвом, з перетворенням природного, соціального середовища й природи
самої людини.
З позиції поставлених у
праці завдань можливе ствердження, що через удосконалення системи фізичного
виховання можна забезпечити розвиток особистісних якостей того, кого виховують.
При цьому дуже важливим є оцінка цих якостей з позиції цільових настанов і
цілісних орієнтирів. Останнє становить сукупність характерних ознак
корпоративної культури. Дослідження розвитку особистості у процесі безперервної
освіти засобами фізичної культури, виявлення ефективних підходів до її
формування дозволяють запропонувати нові орієнтири для діяльності, що
спрямована на формування особистості засобами фізичної культури. Це набуває
особливого значення в умовах концепції освіти протягом усього життя людини.
З одного боку фізичне
виховання стає інструментом розвитку фізичних і психічних властивостей
особистості, що вже сформувались переважно у студента або можуть бути найбільш
легко сформовані, а з іншого боку – майбутнє місце роботи випускника, маючи
свою систему цінностей і свою корпоративну культуру, змушує його адаптуватися і
максимально ефективно виявляти свої професійні якості.
Таким чином, системна
складова досліджень у сфері теорії і практики фізичної культури, що зазначають
багато дослідників, стає актуальною. Але роботи у цьому напрямі утруднені тим,
що системний підхід, через розширення меж системи, призводить до складності
системного опису, до підвищення рівня складності системи, перехід від систем до
над систем.
Настав новий етап у
розвитку науки про фізичне виховання у вищій школі, що потребує гармонізації з
спеціальною підготовкою, умовами навчання, з особливостями майбутньої фірми, на
якій буде працювати спеціаліст. Більше того, належить використовувати замість
слова “підприємство” слово “фірма” у контексті наших уявлень про корпоративну культуру і
систему цінностей фірми. Гармонізація фактично стосується цінностей спеціаліста
і фірми, а також здатності випускника вузу забезпечувати ці цінності.
Дослідження формування
особистості у процесі безперервної освіти засобами фізичної культури, виявлення
ефективних підходів до її формування дозволяють запропонувати нові орієнтири
для діяльності, що спрямована на формування особистості засобами фізичного
виховання, як системи специфічних функцій індивіда, пов’язаних з її саморозвитком,
цілісністю, формуванням особистісного досвіду у процесі навчання, створення
умов для повноцінного розвитку особистісних функцій суб’єктів освітнього
процесу.
Здатність людини
гармонійно поєднувати особисті якості з колективними цінностями впливає на
корпоративну культуру, причому культура – це також і фізична культура. Тому, як
зазначалось вище, дуже важливо розглядати людину і корпоративну культуру
організації з системних позицій, а в поняття корпоративна культура органічно
внести і піклування про здоров’я кожного співробітника.
Схема демонструє
нерозривну єдність тіла і духу людини, а також одне з найважливіших вимог
системного підходу – урахування середовища.
Якщо використовувати
згадане глобальне визначення здоров’я, предмети валеології і
корпоративної культури значною мірою перетинаються. Насправді, духовний стан
пов'язаний з цінностями людини, сенсом
його буття і діяльності, соціальний стан містить питання про колективізм і
соціально-психологічний клімат.
Високий рівень
корпоративної культури вимагає об’єднання членів
організації на принципах спільності їх цілей. Прагнення до максимальної
ефективності такої корпорації передбачає два основних шляхи зміни організації.
Перший – прямий, коли організація має можливість формувати свою структуру виключно
шляхом привертання “придатних” членів і звільнення від “небажаних”. Другий шлях заснований на уявленнях еволюції
організації, як системи, що сама розвивається і навчається. В останньому
випадку зростає значущість управління процесами ефективного розвитку
організації і використання для цього принципів управління корпоративною
культурою організації, а також формування здорового способу життя
співробітників (див. рис. 1).
Системна модель здоров’я
індивіда з позицій валеології й корпоративної культури дозволяє стверджувати,
що показники фізичної культури та її складової – здоров’я відображають
потенційні можливості оволодіння студентами під час навчання необхідним рівнем
корпоративної культури або здібностями адаптації до корпоративної культури під
час працевлаштування після закінчення навчального закладу.
Висновки. З даного дослідження і перспективи подальших розвідок у
даному напрямку. З позицій методологічного підходу основним шляхом формування
сукупності особистісних цінностей студентів є їх виховання у процесі різних
видів діяльності, спрямованої на їх духовне, інтелектуальне й фізичне
удосконалення. Фізкультурна діяльність є методологічною основою й
системоутворюючим фактором виховання особистої фізичної культури у молоді, що
навчається. Засоби фізичного виховання спрямовують значний вплив на формування
рівня корпоративної культури у студентському колективі й, таким чином, формують
корпоративні якості майбутніх спеціалістів. Механізм впливу засобів фізичного
виховання на рівень корпоративної культури має системний характер й усі
системні властивості. Це дозволяє формувати найбільш ефективні методики впливу
на рівень корпоративної культури кожного студента й досягати найкращого
результату на основі оптимізації послідовності застосування засобів фізичного
виховання.
Виховання 2. Розвиток інтелекту та
психіки творчого потенціалу
|
1. Здоров’я
індивіду
|
|
А. Зовнішнє середовище |
|
2. Культура, здоровий спосіб життя |
|
Б. Внутрішнє середовище (корпорація) |
Фізичне Навчання
виховання
Рис. 1 – Системна модель здоров’я індивіда
з позицій валеології й корпоративної
культури
Література:
1.
Агеевец В.У. Методологические и
организационно-педагогическое факторы совершенствования управления физической
культурой в современном социалистическом обществе: /Агеевец В.У. Автореф. докт. дис. М., 1986. – 55
с.
2.
Бальсевич В.К.,
Большенков В.Г., Рябинцев Ф.П. Концепция физического воспитания с
оздоровительной направленностью учащихся начальных классов общеобразовательной
школы/ Бальсевич В.К., Большенков В.Г., Рябинцев Ф.П. //Физическая культура:
воспитание, образование, тренировка. – 1996. - №2. – с. 13-18.
3.
Блауберг И.В., Юдин Э.Г.
Становление и сущность системного подхода./Блауберг И.В., Юдин Э.Г. – М:,
“Наука”, 1973. – с. 80-83.
4.
Горская Г.Б. Психологическое обеспечение многолетней подготовки
спортсменов: Учебное пособие. – Краснодар: КГИФК, 1995. – 176 с.
5.
Копылов Ю.А. Система
непрерывного духовно - физического воспитания учащихся общеобразовательной
школы: /Копылов Ю.А. Матер. междунар. научно-практ. конф. “Воспитание и развитие личности ”. М., 1997,с. 68-69.
6.
Корпоративная культура:
аспекты управления /Хает Г.Л:, Хает Л.Г. и др. Под общ. Ред.Г.Л.Хаета. –
Донецк: Донбасс,2003.
– 400 с.
7.
Лях В.И., Копылов Ю.А.,
Малыхина Т.А. Физическое воспитание учащихся общеобразовательной школы: /Лях
В.И., Копылов Ю.А., Малыхина Т.А. Cостояние,
перспективы и пути реорганизации //Теория и практика физической культуры. –
1998. - №9. – с. 49-51.