УДК 658.589.016:62

Валігура М.О. студентка групи МБ-05, кафедри МБОПБЖ Вінницького національного технічного університету

 

ПРОБЛЕМИ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МАШИНОБУДІВНОЇ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ

Анотація

Проводиться порівняння інноваційної активності підприємств України за основними видами економічної діяльності. В результаті аналізу зроблено висновки про вплив інноваційної діяльності на економічний розвиток машинобудування. Розглянуті причини низьких обсягів

виробництва інноваційної продукції машинобудівним комплексом

України.

Ключові слова: машинобудівний комплекс, інновації, інвестиції, науково-технічний прогрес, конкурентоспроможність.

I. Вступ

Машинобудівний комплекс охоплює два десятки спеціалізованих галузей. До нього належить практично всі галузі машинобудування. В сучасних умовах машинобудуванню належить винятково важлива роль у прискоренні науково-технічного прогресу. Випускаючи знаряддя праці для різних галузей народного господарства, машинобудування реалізує досягнення науково-технічного прогресу і забезпечує комплексну механізацію та автоматизацію виробництва. Тому машинобудування істотно впливає на темпи й напрями науково-технічного прогресу в інших галузях господарства, на зростання продуктивності праці.

Підвищення ефективності машинобудівного виробництва визначається не тільки впровадженням у виробництво нових типів машин і устаткування та вдосконаленням його галузевої структури, реконструкцією та технічним переозброєнням. Потенціальні можливості знаходяться і у вдосконаленні територіальної організації галузі та кращому розташуванні її підприємств. На це істотно впливає рівень машинобудування й використання виробничих потужностей, забезпеченість паливом, електроенергією, транспортом, а також різні регіональні фактори й умови розвитку. Крім того, важливою умовою раціонального розміщення галузі є наявність трудових ресурсів, зокрема кваліфікованих кадрів. Безперечно всі вище перераховані фактори є головними, але всі вони поєднуються під єдиним визначенням – інноваційно-інвестиційний потенціал. Підвищення його рівня є тим актуальним питанням, вирішення якого впливає на майбутню долю всієї галузі, на всі рівні національної і обласної виробничої системи. Під інноваційно-інвестиційним потенціалом розуміється сукупність певних факторів, рівень розвитку яких визначає ступінь готовності організації до залучення інвестиційних коштів, при подальшому їх використанні в перспективні інноваційні проекти, в межах обраної стратегії за умов динамічного зовнішнього середовища.

II. Постановка задачі.

Задачею даної роботи є  дослідження та узагальнення особливостей, виявлення тенденцій і визначення проблем функціонування машинобудівного комплексу та його провідних галузей (видів діяльності) і напрямів їх вирішення в сьогоднішніх умовах господарювання. Дослідження стану і виявлення впливу інноваційних процесів на розвиток і ефективність промислового виробництва.

III. Результати дослідження

На  машинобудівний комплекс України припадає понад  40 % усього промислово-виробничого  потенціалу  індустріального виробництва:  частка продукції комплексу  в загальному обсязі продукції промисловості становить  29 %  [3].

Машинобудівний комплекс належить до трудомістких галузей промисловості, про що свідчить співвідношення зайнятих у ньому та обсяг  продукції що виробляється. Водночас машинобудування належить до металомістких галузей. Машинобудування — важлива галузь промисловості розвинутих країн світу.

Рівень розвитку машинобудування є одним з основних показників економічного, і насамперед промислового розвитку країни.

За даними Держкомстату України обсяги випуску продукції машинобудівної галузі в 2005 р. становили 103,1% до попереднього року, у 2006р. – 106,2%, а у 2007 р. – 110,3%, тобто що галузь розвивалася [3]. Основні показники роботи машинобудівного комплексу у 2008 році свідчать про зниження позитивних тенденцій економічного та соціального розвитку, в результаті впливу світової фінансово-економічної кризи, особливо на підприємствах із зовнішніми інвестиціями. У цьому році обсяги випуску промислової продукції скоротилися у порівнянні з попереднім роком на 13.4%, а в цілому обсяги виробництва склали 96.9%. Спостерігається тенденція до ще більш різкого падіння обсягів виробництва. Свідченням чого є падіння промислового виробництва в Україні в січні-лютому 2009 року по відношенню до аналогічного періоду 2008 року на 32,8% [4].

В розвинутих країнах світу машинобудування, як правило, визначає їх експортний потенціал і забезпечує від 32 до 40% всього експорту [2].

Більшість галузей машинобудування вирізняється високою трудомісткістю, високим рівнем кваліфікації робітників та інженерно-технічних працівників. Складність виробництва машин вимагає не лише великих трудових витрат, а й розміщення машинобудівних заводів поблизу або безпосередньо в центрах зосередження науково-дослідних і конструкторських баз. Таким чином розміщуються галузі точного наукомісткого машинобудування, зокрема верстато- і приладобудування, електронного, електротехнічного та деяких інших підгалузей.

           Відродження машинобудівної галузі, забезпечення її випереджаючого розвитку – одна з найважливіших умов побудови постіндустріального суспільства, що базується на ефективному використанні наукових знань і високих технологій. Машинобудування має ключове значення для технологічного переозброєння всіх галузей виробництва. В сучасних умовах машинобудуванню належить винятково важлива роль у прискоренні науково-технічного прогресу. Випускаючи продукцію для різних галузей народного господарства, машинобудування реалізує досягнення науково-технічного прогресу і забезпечує комплексну механізацію та автоматизацію виробництва.    Незважаючи на сприятливі тенденції в галузі, конкурентоспроможність вітчизняної продукції машинобудування залишається на низькому рівні. Це обумовлюється недостатньою кількістю обігових коштів у багатьох вітчизняних підприємств, низька активність інноваційної діяльності, застарілим обладнанням, низькою якістю сервісного обслуговування тощо.

            На низькому рівні залишається інноваційна активність вітчизняних підприємств. Лише близько 14% підприємств провадять інноваційну діяльність, хоча працює значна кількість наукових і конструкторських організацій. Так, за даними Центру високих технологій та інновацій за минулий рік впроваджено лише 460 нових технологій, з них маловідходних і ресурсозберігаючих тільки 210, освоєно виробництво нових видів техніки — 272 одиниці (тоді як сучасні підприємства розвинутих країн за рік у середньому освоюють 3-4  тисячі і більше нових моделей)[5].

Найважливішими показниками результативності інноваційної діяльності, пов'язаними з трансформаціями ідей в нові або удосконалені продукти, послуги, технологічні процеси, що впроваджуються на ринку, є рівень інноваційної активності підприємств і організацій галузей економіки, а також обсяги випуску нової продукції. Саме інноваційно активні підприємства уже зараз визначають майбутній розвиток економіки країни та її регіонів. Розвиток таких підприємств в регіонах позитивно впливає на розвиток економіки в регіонах та країни в цілому.

За даними Держкомстату України, зростання кількості підприємств, що впроваджували інновації протягом 2006–2007 рр., на 9,2 % є незначним порівняно із зменшенням їхньої кількості протягом 2003–2005 рр. (майже в 1,5 разу). В 2007 році впроваджували інновації лише 1503 промислових підприємств, або 14,3 % від їхньої загальної кількості [3]. Більш активно здійснювали інновації підприємства машинобудування, які виготовляють транспортне устаткування, підприємства хімічного виробництва, текстильної промисловості та пошиття одягу, де інноваційні роботи виконувало кожне четверте підприємство.

Основою інноваційного способу розвитку є винахідницька діяльність. За останні 10 років показники винахідницької діяльності різко знизилися, зокрема кількість винахідників – більше ніж в 20 разів. Були скорочені патентні служби на підприємствах, в установах і організаціях, в науково-дослідних установах. На більшості підприємств та наукових організацій винахідницька діяльність повністю припинилась через брак коштів на патентування і підтримання чинності охоронних документів.

На даний час практика державного регулювання інноваційної діяльності в Україні має здебільшого пасивний характер і розглядається як процес “використання та комерціалізації результатів наукових досліджень та розробок”. Але поштовхом до інноваційної діяльності мають бути не тільки наукові досягнення в різних сферах, розробка нових технологій та дослідних зразків нової продукції, а і прогнозування змін кон’юнктури ринку (дослідження (вивчення попиту) та формування на потенційних ринках збуту інноваційної продукції).

Успіх впровадження інноваційної моделі в умовах ресурсної обмеженості значною мірою залежить від вірної оцінки економічного потенціалу та визначення дворівневої системи пріоритетів державної підтримки.

Реалізація інноваційних рішень можлива за умови виваженої інноваційної політики, яка формує умови залучення до інноваційної діяльності певні функціональні служби підприємства. Так, своєчасне розпізнавання нових вимог до продукції забезпечується кваліфікованими маркетинговими дослідженнями, за результатами яких визначають напрями інноваційних змін і окреслюють завдання у сфері науково-технічних та конструкторсько-технологічних робіт. Ефективне їх виконання можливе за умов наявності висококваліфікованого персоналу відповідної спеціалізації та продуманої системи мотивації. [7].

Машинобудівний комплекс - це система галузей, підприємств та організацій, діяльність яких пов'язана із виробництвом засобів виробництва та предметів народного споживання. Від рівня розвитку машинобудування залежить не лише побутове споживання населення, а й рівень розвитку решти галузей промисловості.

Досить високий рівень споживання енергоносіїв у машинобудівному комплексі України, а саме 10% від загальної кількості використаних ресурсів на виробничі потреби, говорить про використання в самому машинобудівному комплексі застарілих, високозатратних ресурсних технологій, які вимагають їхньої повної заміни. Адже саме вартість і сам процес перенесення вартості виробничих фондів, які використовуються у процесі виробництва продукції машинобудування, визначає її кінцеву вартість і відповідно загальну рентабельність діяльності підприємств даної галузі (рис.1) [5 ].


Рис. 1. Взаємозв’язок показників оновлення, ліквідації та ступеню зносу основних засобів у машинобудівному комплексі України на 2008 р.

Враховуючи показники технічного оновлення і зносу обладнання станом на 2008 рік (рис. 1.) по підприємствах машинобудівного комплексу України  склалась наступна ситуація:

За даних умов відсутнє будь-яке фінансування основних засобів при врахуванні матеріального і морального зносу. Відповідно в інших підгалузях машинобудування.

Результати дослідження масштабів інноваційної діяльності в машинобудуванні України свідчать про низьку активність використання на виробництві науково-технічних досягнень. Показовим є питання технічного рівня створення зразків нових типів машин, устаткування, приладів та засобів автоматизації, тобто такої продукції, з якою вітчизняні виробники спроможні виходити на світові ринки. Сектор наукоємного машинобудування фінансово неспроможний використовувати сучасні зарубіжні технології через їх значну дороговизну. Тому кожне підприємство, зважаючи на свої можливості, повинно розробляти оптимальну стратегію фінансування інноваційної діяльності. Це зумовлює необхідність комплексно вирішувати проблему фінансового забезпечення інноваційного розвитку. На сьогодні рівень інноваційної активності вітчизняних підприємств зумовлений загостренням ресурсних проблем організації, насамперед фінансових. Актуальним є активізація використання інших джерел фінансування інноваційної діяльності підприємства зокрема, залучення іноземних інвесторів і банківського кредитування.

Аналіз індексів промислового виробництва у 2002-2008 роках свідчить, що завдяки державній підтримці протягом останніх років був ініційований посилений розвиток металургійної галузі (табл 1.). [3]

                                                                                                              Таблиця 1                                                                                                       Індекси промислового виробництва в Україні по галузях (разів, до попереднього року)

Галузь/роки

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

Чорна металургія

1,38

1,32

1,34

1,4

1,4

1,38

1,32

Харчова промисловість

0,97

1,25

1,29

1,32

1,35

0,97

1,25

Машинобуд.комплекс

0,81

0,89

0,95

1,01

1,07

1,12

0,96

Електроенергетика

0,88

0,86

0,85

0,91

0,91

0,88

0,92

Паливна промисловість

0,85

0,86

0,88

0,89

0,92

0,96

0,91

Таким чином, можна констатувати, що на сьогодні основними проблемами інноваційної діяльності машинобудівної галузі є:

1.Неконкурентоспроможність багатьох видів продукції вітчизняних підприємств.

2.Недостатнє фінансування інновацій з боку держави.

3.Застарілі основні виробничі фонди та відсутність реальних інвестиційних ресурсів для технологічного оновлення.

4.Невідповідність виробничих потужностей потенціалу ринків збуту.

5.Недостатні інвестиції в розвиток даної галузі, Які зменшились в 2008 році порівняно з 2006 більш як в половину – у 2006 році вони склали 54%, у 2007 – 23%, а у 2008 – 19% порівняно з поереднім. [4]

IV. Висновки

Виходячи з вищепереліченого, можна запропонувати такі рекомендації щодо формування інноваційного розвитку вітчизняних підприємств машинобудівного комплексу: необхідність попереднього оцінювання здатності підприємств сприймати інновації; формування організаційно-економічного механізму управління інноваційним розвитком підприємств на; розроблення стратегії інвестування в інноваційний розвиток підприємств; аналіз ризиків на всіх етапах життєвого циклу інновації та розроблення заходів для зменшення їхнього негативного впливу.

Впровадження цих заходів дозволить підприємствам машинобудівної галузі виживати серед складних умов жорсткої конкурентної боротьби, як на вітчизняних так і міжнародних ринках. При цьому активізація інноваційної діяльності повинна здійснюватися на основі раціонального сполучення державного регулювання і ринкових механізмів та стимулів.

У перспективі необхідно розширити асортимент продукції машинобудування, інтенсифікувати процеси оновлення машинобудівної продукції й технічного переоснащення галузей промисловості, розвивати ряд нових машинобудівних галузей і виробництв, нових видів машин, устаткування, приладів і апаратів, нових засобів управління, автоматизації тощо. Одним із пріоритетних напрямів розвитку галузі повинно стати сільськогосподарське машинобудування. Зокрема, розробка і організація виробництва різноманітної сучасної та перспективної сільськогосподарської техніки, розробка і впровадження нових високоефективних та екологічно безпечних двигунів для транспортних засобів та сільгосптехніки, в тому числі спроможних працювати на біопаливі.

Необхідним є застосування в різних галузях машинобудування сучасних джерел висококонцентрованої енергії (лазер, електронний промінь, плазма), технологій та обладнання для прецизійного зварювання та різання, використання систем штучного інтелекту та технічного зору, створення автоматизованих та роботизованих комплексів на стадії складання машинобудівної продукції масового призначення. Такі заходи дозволяють суттєво підвищити продуктивність праці та якість продукції.

 

Література

 

1.     www.ua.glavred.info – Офіційний сайт Незалежного аналітичного агентства

2.     Інтернет портал газети «Бізнес» [Електронний ресурс]: http://www.business.ua/i847/a24923/

3.     www.ukrstat.gov.ua – Офіційний сайт Державного комітету статистики України

4.     Статистичний бюлетень за січень – лютий 2009 року. - Київ

5.     ”Економіка України.” Журнал №25 2008р.

6.     Економіка та організація інноваційної діяльності // Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / І. А. Павленко, Н. П. Гончарова, Г. О Швиданенко. — К.: КНЕУ, 2008. — 150 с.

7.     Всеукраїнська експертна мережа: Інноваційна діяльність [Електронний ресурс]: http://www.experts.in.ua/inform/smi/detail.php

8.     Економічна правда: вплив світової  фінансової кризи на промисловість України [Електронний ресурс]: http://www.epravda.com.ua/publications/49dc8eb03cd0b

9.     О.І. Волков, М.П. Денисенко, А.П. Гречан. Інноваційний розвиток промисловості України. – К.: КНТ, 2007. – 648 с.

10. Микитюк П.П. Інноваційний менеджмент // Навчальний посібник. – Тернопіль: Економічна думка, 2007. – 295 с.