Якимащенко А.П., Голодок Л.П.

Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара

Оцінка ефективності використання препаратів бактеріофагу у лікуванні стафілококових інфекцій у пацієнтів хірургічного відділення

ВСТУП

Проблема внутрішньолікарняних інфекцій набуває все більшої значущості. Створення нових видів медичного обладнання, застосування новітніх препаратів, що володіють імунодепресивними властивостями, штучне пригнічення імунітету при пересадці органів і тканин, широке і часто не виправдане застосування антибіотиків з лікувальною та профілактичною метою - ці та багато інших чинників посилюють загрозу розповсюдження інфекцій серед хворих та персоналу лікувальних установ .

Актуальність цієї проблеми визначається широким розповсюдженням гнійно-септичних інфекцій, значним економічним збитком, що наноситься цими захворюваннями .

Метою дослідження було вивчення біологічних властивостей та використання стафілококового бактеріофагу щодо зниження рівня гнійно-септичних захворювань у хірургічному відділенні обласної дитячої лікарні.

Матеріали та методи

Видову ідентифікацію стафілококів проводили за допомогою бактеріоскопічних та культуральних методів. Досліджували тинкториальні, культурні, біохімічні властивості виділених штамів.

Для визначення концентрації фагових частинок використовували метод Грація, відповідно до якого на дно чашки Петрі наливали (1.5-2) %розчин агар-агару, на який після застигання додавали 0.7 % розчин агар-агару із внесеними в нього 0.2 мл мікробної завіси досліджуваної тест-культури мікроорганізмів та 1 мл комплексного бактеріофага у різних розведеннях (10-5-10-7, дане розведення дозволило найбільш точно підрахувати кількість «негативних» колоній на чашці Петрі). Випробовувані зразки інкубували у термостаті ТС-80 при температурі (37±1) °С. Облік результатів проводили через (18-20) год, шляхом підрахування кількості «негативних» колоній і помноження цієї величини на ступінь розведення комплексного бактеріофага, виходячи з того, що один віріон бактеріофага утворює одну «негативну» колонію [17].

Постановку антибіотикочутливості проводили за стандартним диско-дифузійним методом. На стерильнорозлите середовище МПА у чашках Петрі, розтирали шпателем 1мл суспензії досліджуваних культур. Суспензії готували у стерильних пробірках на фізіологічному розчині за стандартом мутності в асептичних умовах. Далі розкладали стерильні комерційні паперові диски з антибіотиками.

Результати та їх обговорення

Нами були досліджені фактори патогенності штамів стафілококів, виділених від пацієнтів дитячого віку з хірургічному відділенні у місті Дніпропетровську.

В ході дослідження було виділено 192 штама стафілококів у пацієнтів дитячої лікарні, які перебувають у хірургічному віділенні . Забір і засівання матеріалів проводили згідно з наказом № 535 МЗ СРСР від 22.04.1985 загальноприйнятими методами, як викладено у нормативних та методичних посібниках [6, 7].

За нашими даними, у відділенні гнійної хірургії в посівах з ран найчастіше виділяли золотистий стафілокок (62%), та епідермальний стафілокок (38%) (рис 1).

Рис.1 Відсоткове співвідношення розповсюдження стафілококів серед пацієнтів хірургічного відділення обласної дитячої лікарні.

Вивчення основних біологічних властивостей штамів S.aureus, виділених від пацієнтів, ознак патогенності (плазмокоагулаза, лецитіназа, ДНК-аза, гемолітична активність, пігментоутворення, ферментація маніту в анаеробних умовах), чутливість до антибіотиків показало, що вони у більшості випадків мають по декілька (від 3 до 5) ознак патогенності (рис.2). Більшість (53,8 %) штамів має всі ознаки патогенності, що засвідчує про те, що ці штами є потенційними збудниками різних гнійно-запальних процесів.

Рис.2 Відсоткове співвідношення ознак патогенності штамів золотистого стафілококу, виділених від пацієнтів дитячої лікарні.

Аналізуючі данні можемо побачити, що з 192 виділених штамів у більшості спостерігалась позитивна реакція гемолізу, плазмокоагулази та ферментації маніту, що склало 80-90%, позитивна реакція на гіалуронідазу у 172 штамів (90%), золотистий пігмент було виявлено у 186 (88%) штамів.

Негативні реакції плазмокоагулази, та ферментації маніту склали 9- 11% штамів, гіалуронідази 10%,золотистого пігменту 12% штамів.

У дослідженнях використовували комплексний бактеріофаг «Піобактеріофаг

комплексний», виробник – наукове виробниче підприємство «Мікроген», Росія (ФСП42-0504401304). Гідрозоль бактеріофага являє собою прозору рідину від світло-жовтого до сірувато-жовтого кольору, містить суміш віріонів бактеріофагів, що лізують такі культури мікроорганізми як Staphylococcus spp., Streptococcus spp., Pseudomonas spp., Escherichia spp., Proteus spp., Klebsiella spp.

Специфічну активність і титр гідрозолю бактеріофага визначали методом Ап-

пельмана, концентрацію фагових частинок –методом Грація [17, 18]. Найвища здатність комплексного бактеріофага викликати лізис складає 10^-(5.66±0.3). Титр, визначений методом Грація, для віріонів бактеріофага, що викликають лізис S.aureus, склав 180.33±16.04 «негативних» колоній у розведені 107. Із отриманих експериментальних даних можна зробити висновок, що чим вищий титр бактеріофага, виміряний методом Аппельмана, тим більша виявилась кількість віріонів в 1 мл гідрозолю бактеріофага, визначена методом Грація.

Наступним етапом досліджень було визначення рівня чутливості золотистого стафілококу, виділеного від пацієнтів обласної дитячої лікарні до ряду антибіотиків та до лікувального бактеріофагу (рис.3) .Згідно з отриманими даними можемо побачити, що серед виділених ними штамів 91%, мали чутливість до антибіотиків, 5% мали помірну чутливість, та 4% резистентних до набору антибіотиків.Ступінь чутливості до бактеріофагу склала 88%.

Результати оцінки специфічної лізуючої активності бактеріофагу по відношенню до клінічних штамів умовно патогенних мікроорганізмів свідчать про створення високоактивного препарата, який не поступається по рівню ефективності багатьом сучасним антибіотикам.

Рис.3 Відсоткове співвідношення чутливості виділених штамів стафілококів до антибіотиків та бактеріофагу

При порівнянні двох фенотипових методів епідеміологічного аналізу походження штамів S. aureus визначено, що аналіз профілів антибіотикорезистентності може бути застосований до 100% штамів, тоді як фаготипування — для 57,1±7,1% збудників ВЛІ та 75,1±3,4% штамів збудників позагоспітальних інфекцій. Крім того, аналіз профілів антибіотикорезистентності дозволяє орієнтовно визначити ендо- чи екзогенний характер інфікування та встановити формування та циркуляцію госпітального штаму. Тож лікувальний бактеріофаг можна рекомендувати,як додатковий метод щодо визначення спільності походження штамів в разі розслідування спалахів ВЛІ, а також як орієнтовний метод при плануванні генетичних досліджень щодо визначення циркулюючих епідемічних варіантів S. aureus.

Висновки

1. Проведено дослідження біологічних влестивостей штамів стафілококів виділених від пацієнтів хірургічного відділення Обласної клінічної лікарні. Виявлено наявність всіх факторів потогенності,а саме плазмокоагулазну активність штамів (89%), наявність гемолізу (79%), золотистого пігменту (88%), гіалуронідази(90%) та ферментації маніту(91%).

2. Показано належність більшості штамів стафілококів, до другої фагогрупи. Найвища здатність комплексного бактеріофага викликати лізис виявлена щодо штамів S. aureus, складає 10^{-(5.66±0.3).}

Титр, визначений методом Грація, для віріонів бактеріофага, що викликають лізис S.aureus, склав 180.33±16.04 «негативних» колоній у розведені 107.

3. Відмічено максимальну чутливість досліджуваних штамів стафілококів до бета-лактамних антибіотиків( 94%), та комплексного бактеріофагу (88%), що дає нам змогу рекомендувати його, як додатковий метод щодо визначення спільності походження штамів в разі розслідування спалахів ВЛІ , та додаткову профілактику у лікуванні післяопераційних ускладнень.

Література:

1. Дмитриева Н.В., Петухова И.Н., Смолянский А.З. Этиологическая структура и чувствительность к антибиотикам основных возбудителей инфекционных осложнений в онкологической клинике // М., 1999; 65.

2. Покровский В.И. Предисловие к руководству "Профилактика внутрибольничных инфекций". М., 1993; 3.

3. Семина Н.А., Ковалева Е.Т., Генчиков Л.А. Эпидемиология и профилактика внутрибольничных инфекций // Новое в профилактике госпитальной инфекции. - Информ. бюлл. М., 1997; 3-9.

4. Брискин Б.С. Побочное действие антибиотиков в хирургической клинике // Автореф. дисс. ... канд. мед. наук. М., 1959; 21.

5. Донцов В.И., Попова Т.А., Башкова Н.М., Юровская А.И. Внутрибольничные инфекции в г. Екатеринбурге в 90-е гг. XX века // Тез. докл. II российск. научно-практ. конф. с межд. участием. М., 1999; 87-8.

6. Жебровский В.В., Меньшикова Г.Т., Медищев В.Г. Ранние осложнения со стороны операционной раны после аппендэктомии по поводу деструктивных форм аппендицита // Физиология и патология органов пищеварения. Симферополь, 1978; 50-94.

7. Жебровский В.В., Тоскин К.Д. Проблема послеоперационных осложнений в абдоминальной хирургии // Послеоперационные осложнения и опасности в абдоминальной хирургии. М.: Медицина, 1990; 5-181.

8. Кузин М.И., Костюченок Т.М. Раны и раневая инфекция. М.: Медицина, 1981; 678.

9. Кузин М.И., Костюченок Т.М., Кулешова С.Я. Анаэробная неклостридиальная инфекция в гнойной хирургии // Раны и раневая инфекция. - I Всесоюзн. конф. - Тез. докл. М., 1986; 201-2.