Сівак Ніна Михайлівна,

магістр державного управління,

начальник відділу екологічної безпеки

Державного управління охорони

навколишнього природного середовища

у Дніпропетровській області

СИСТЕМА КОНТРОЛЬНИХ ПОКАЗНИКІВ

СТАЛОГО РОЗВИТКУ ЄВРОПИ

Новою перспективою суспільного прогресу після Світової конференції ООН з навколишнього середовища та розвитку у 1992 році в Ріо-де-Жанейро стала парадигма сталого розвитку. З точки зору сучасного наукового підходу сталий розвиток – це такий розвиток, який не виводить глобальну цивілізацію за межі господарської ємності біосфери, не викликає в біосфері процесів руйнування, деградації і виникнення непридатних для життя людини умов існування [1]. Однак у документах міжнародних саммітів визначаються лише генеральні цілі сталого розвитку та шляхи здійснення, а їх імплементація покладається на органи національного рівня.

Один із найуспішніших регіонів із впровадження сталого розвитку – Європа, і саме країни – члени ЄС на практиці зробили багато для розробки та впровадження цієї нової стратегії. Перехід до сталого розвитку – глобальний процес, в якому кожна країна повинна у довгостроковому плані вирішити задання інтеграції трьох компонентів, а саме - економічного зростання, соціального розвитку та охорони навколишнього природного середовища [3].

Суспільний процес, як такий, прийнято оцінювати певними показниками, які в статистичному вигляді відображають ситуацію, що є частиною складного комплексу чи системи. Загальноприйняте наукове визначення такого показника в цьому плані є поняття „індикатор” – певна інформаційна система, що відбиває зміни будь-яких параметрів соціально-економічного процесу чи стану суспільства у формі, що є найбільш придатною для сприйняття та інтерпретації.

Таким чином, основна функція таких показників є інформування, а сам індикатор повинен бути об’єктивним та реальним у відображенні буття. Саме за таких умов на його підставі можна осмислити проблему, зробити науково-обгрунтований висновок і ухвалити правильне управлінське рішення [3] .

На міжнародному рівні такими індикаторами суспільного життя прийнято вважати наступні чотири показники сталого розвитку:

- соціальні індикатори (рівність, здоров'я, освіта, домогосподарство, безпека, населення);

- економічні індикатори (економічна структура, виробництво і споживання);

- екологічні індикатори (стан атмосфери, земель, океанів, морів та прибережної зони, якість води й біорізноманіття);

- інституційні індикатори (рамкові умови, інституційне будівництво).

Кожна група індикаторів базується на статистичних даних, тобто вони є кінцевим результатом аналізу моніторингових досліджень. Індикатори можуть бути представлені в різному вигляді: числах, графіках або просто знаках, схемах, рисунках тощо.

В основу системи індикаторів сталого розвитку ЄС покладено пріоритетні для союзу напрями розвитку відповідно до цілого ряду документів, прийнятих на загальноєвропейських саммітах про глобальне партнерство: Комюніке 2002 року „План дій з навколишнього середовища та розвитку” (напрям виробництва і споживання та суспільного управління), Лісабонська стратегія (економічний напрям), Довкілля для Європи (напрям охорони навколишнього природного середовища) Київ, 2003 р. та інші[2].

На підставі цих розробок прийнято для загального користування 10 головних напрямів індикативного моніторингу сталого розвитку в ЄС:

1) економічний розвиток (ВВП на душу населення, інвестиції, конкурентоспроможність, зайнятість);

2) бідність і соціальна виключність (ризик бідності, фінансова бідність, доступ до ринку праці, інші аспекти соціальної виключності);

3) старіння населення (частка людей похилого віку, відповідність пенсій, демографічні зміни, фінансова стабільність громадян);

4) здоров'я (період життя без хвороб, охорона здоров'я, статок та якість харчових продуктів, менеджмент хімічної промисловості, вплив ризиків навколишнього середовища на здоров'я);

5) зміни клімату Землі й енергія (емісії "парникових газів", зміни клімату, енергія);

6) виробництво та споживання (матеріалоспоживання в ЄС, еко-ефективність, загальне споживання, сільське господарство, корпоративна соціальна відповідальність);

7) менеджмент природних ресурсів (польові птахи, запаси риби, морські екосистеми, ресурси чистої води, використання земельних ресурсів);

8) транспорт (споживання енергії на транспорті, зростання кількості транспорту, соціальний та екологічний вимір транспорту);

9) глобальне управління (довіра громадян до інститутів ЄС, узгодженість політики, участь громадськості);

10) глобальне партнерство (офіційна допомога з метою розвитку, фінансування сталого розвитку, глобалізація торгівлі, менеджмент ресурсів) [4].

Виходячи з цих основних показникових напрямів можна зробити висновок, що система оцінок сталого розвитку ЄС дедалі більше перетворюється на широкомасштабний практичний механізм, що передбачає розвиток цілої низки практичних заходів щодо прийняття конкретних управлінських рішень. Це дає підстави вважати нинішню систему вимірювання сталого розвитку в ЄС такою, що постійно переглядається та оновлюється відповідно до змінних умов світового розвитку [5]. Загалом дану міжнародну систему індикаторів сталого розвитку можна вважати першим і досить успішним базисом для їх подальшого розширення та вдосконалення на міжнародному, регіональному рівнях і на регіональному рівнях.

Список використаної літератури:

1. Брундланд Г. Наше спільне майбутнє: Міжнародна комісія з навколишнього середовища і розвитку. – Оксфорд: Оксфорд Юніверсіті Пресс, 1987 – 512 с.

2. Б.М. Данилишин, С.І.Дорогунцов, В.С.Міщенко, В.Я.Коваль, О.С.Новоторов, М.М.Паламарчук. Природно-ресурсний потенціал сталого розвитку України. – Київ, РВПС України. 1999. – 716 с.

3. Майєр Джеральд М., Раух Джемс Е. Філіпенко Антон. Основні проблеми економіки розвитку. – К.: Либідь, 2003. – 688 с.

4. Г.О. Статюха, д. т. н., проф.; І.Г. Рубежняк, к. б. н.; О.В. Гроза; О.В. Єкасьова. Індикатори сталого розвитку міста та їх зв’язок з міжнародними оцінками (ЕSI – 2005) Збірник матеріалів МНПК “Перший Всеукраїнський з’їзд екологів”. Ресурс доступу: http://eco.com.ua/sites/eco.com.ua/files/lib1/konf/1vze/zb_m/0030_zb_m_1VZE.pdf

5. Panorama of the European Union. Measuring progress towards more sustainable Europe. Sustainable Development indicators it the European Union. Data 1990-2005. European Commission. – 2005 edition. – P. 207–214.