Економіка / Економіка підприємства
Степанова М.О.
(Науковий керівник Калишенко В.О.)
Харківський національний економічний університет, Україна
Напрямки удосконалення кредитної
діяльності банку
На основі аналізу кредитної діяльності одного із
банків України були виявлені проблеми, для подальшого усунення яких розроблено
ряд рекомендацій спрямованих на удосконаленні організації кредитної діяльності.
До них віднесено побудову інтегральної оцінки ефективності кредитної
діяльності, впровадження скорингової оцінки кретоспроможності позичальника та організація
моніторингу кредитного ризику з урахуванням інтегрального показника.
На практиці існують різноманітні методи аналізу,
які використовуються для оцінки рівня ефективності діяльності банку:
таксономічний аналіз розвитку, кореляційний аналіз, регресійний аналіз та інші
[5, с. 66].
В табл. 1 представимо
дані методи аналізу кредитної діяльності банку.
Таблиця 1
Методи оцінки
ефективності кредитної діяльності банку
|
Методи
оцінки ефективності діяльності банку |
Характеристика метода |
|
кореляційний
аналіз [5, с. 186]. |
Встановлення
зв'язку та вимірювання її тісноти між спостереженнями, які можна вважати
випадковими і вибраними з сукупності, яка розподіляється по нормальному
закону розподілу |
|
регресійний
аналіз [1, с. 107]. |
Встановлення
аналітичного вираження залежності між досліджуваними ознаками, показує, як в
середньому змінюється результат (залежний) показника при зміні будь-якого з
незалежних показників |
|
таксономічний
аналіз [6, с. 75]. |
Зіставлення
об'єктів, які характеризуються великою кількістю ознак, вирішує проблеми
впорядкування багатовимірного статистичного матеріалу в єдину кількісну
характеристику, можливість побудови узагальнюючої
оцінки складного об'єкта чи процесу |
Згідно табл. 1 можна зробити висновок, що у кожного метода є переваги та
недоліки, але на мою думку таксономічний аналіз має більш переваг та легкий у
застосуванні, тому що він позволяє вирішити проблему впорядкування багатовимірних
об'єктів і процесів щодо заданого нормативного вектора – еталону. Інтегральний
показник застосовується для співвідношення об'єктів, які характеризуються
великою кількістю ознак, його побудова можлива з використанням процедур
таксономічного аналізу. Для аналізу стану кредитної діяльності банків
застосовується безліч коефіцієнтів та нормативів. Їх одночасне застосування
ускладнює аналіз стану кредитної діяльності. Тобто виникає загальна потреба в
розрахунку інтегрального показника, який би являв собою синтетичну величину,
рівнодіючу всіх сил. В якості такого показника можна використати таксономічний
показник рівня розвитку.
Отримані результати інтегральної оцінки ефективності кредитної діяльності
банку дозволили визначити рівень організації кредитної діяльності банку в
цілому, та окремо які фактори та яким чином впливають на його значення. Це
означає, що на даний момент можливо визначити ключові напрямки для роботи над
покращенням організації кредитної діяльності банку.
Таким чином, можемо
виділити ряд рекомендацій, які дозволять в подальшому удосконалити процес
кредитування фізичних та юридичних осіб комерційного банку, а саме:
запровадження нових видів
банківських продуктів для юридичних осіб та фізичних осіб з орієнтацією на
найменш захищені верстви населення;
створення програми з
кредитування підприємців, які бажають створити власну справу;
індивідуальний підхід при
зборі проблемної заборгованості;
розроблення мінімального
переліку необхідних документів для оформлення кредиту та скорочення часу
отримання кредиту.
зменшення
частки нестандартних кредитних операції шляхом введення більш жорстких санкцій
до неплатників;
залучення
більшої кількості позичальників через використання маркетингових інструментів,
реклами;
уникнення
концентрації значних обсягів запозичень у незначної кількості позичальників.
Іншим напрямом удосконалення організації кредитної
діяльності банків є впровадження скорингової оцінки кредитоспроможності
позичальника, яка дає змогу знизити ризики без втрати прибутковості, також він
містить моделі прийняття рішень і основні методи, які забезпечують підтримку
кредиторам під час вибору рішення з кредиту [7, с. 163].
В основу скорингу покладено вивчення кредитних історій
позичальників, які вже отримували позики у минулому, з метою їх класифікації та
визначення характерних ознак надійних та безнадійних клієнтів щодо погашення
кредитної заборгованості. Скоринг – це математична модель у вигляді зваженої суми
певних характеристик, за допомогою якої на основі минулого досвіду банк
намагається з’ясувати ймовірність того, що конкретний позичальник не поверне кредит [3].Тобто, за допомогою скорингу можна оцінити як фінансовий ризик, так і діловий ризику. Одним з
можливих методів оцінки кредитоспроможності позичальника є метод рейтингової
оцінки позичальника, який оцінюється в балах (від 0 до 100), для порівняння рівня
надійності підприємств – позичальників між собою, а також є зручним для
сприйняття.
Складання ефективної скорингової моделі є дуже складним та багатоетапним
процесом, оскільки передбачає використання великої кількості не тільки
кількісних, але й якісних показників. Звичайно, розробки нових скорингових
моделей, що відповідатимуть певним умовам діяльності конкретного банку,
коштують дорого, тому банки купують уже готові моделі або певне програмне
забезпечення за кордоном, тому що вітчизняні розробки не досить досконалі. З
іншого боку, саме вітчизняні розробки можуть ефективно відобразити особливості
українських позичальників, адже якісні показники кредитоспроможності
позичальника мають не менш важливе значення, ніж кількісні.
Незважаючи на значні перспективи використання та зручність, скорингові
системи оцінки кредитоспроможності мають і недоліки. Можна виділити дві основі
проблеми, що пов’язані з використанням скорингу. Перша стосується того, що для
розробки моделі використовуються лише дані про клієнтів, яким надали кредит.
Невідомо, як поведе себе клієнт, якому у кредиті було відмовлено. Друга полягає
в тому, що з часом змінюються люди і соціально-економічні умови, що впливають
на їхню поведінку. Тому скорингові моделі повинні постійно коректуватись і
вдосконалюватись на основі нової вибірки позичальників. Але вказані проблеми не
зменшують необхідності та доцільності їх використання, адже саме скоринг може
стати одним із способів підвищення якості активів банку, зниження вартості
кредиту та підвищення швидкості його отримання.
Ще одним із не менш важливих напрямків удосконалення організації кредитної
діяльності банків є моніторинг кредитного ризику банку з урахуванням
інтегрального показника. Саме він потрібен банку для того, щоб своєчасно
вирішувати проблеми, які виникають, шляхом проведення постійного спостереження
за процесом [4, с. 123].
Схема процедури проведення моніторингу показників
кредитного ризику здійснюється на трьох етапах, які представлені на рис. 1.
|
|
|
Вибір індикаторів рівня кредитного ризику, їх розрахунок та співставлення
з граничними значеннями |
|
Обчислення балів на основі розробленого
алгоритму розрахунку балів на базі індикаторів рівня кредитного ризику |
|
Розрахунок інтегрального показника кредитного
ризику та виявлення динаміки кредитного ризику |
Рис. 1. Схема процедури
проведення моніторингу показників кредитного ризику банку
Згідно рис. 1 можна провести моніторинг показників
кредитного ризику, якщо чітко діяти пропонованим етапам.
Розроблена
процедура фінансового моніторингу є універсальною, яка дозволяє виявити
кредитні ризики за багатьма параметрами, узагальнити їх і вивести інтегральний
показник. Чим вище значення інтегрального показника кредитного ризику, тим
менший рівень ризику. Цим вона відрізняється від інших процедур, які враховують
лише окремі прояви виникнення кредитного ризику та потребують подальшої
обробки. Перевагою даної розробки є відносна простота розрахунків і можливість
використання достовірних вхідних даних [2].
Існують
також деякі
недоліки фінансового моніторингу
нормативно – правової бази, недостатній рівень автоматизації фінансового
моніторингу, недостатня підготовка спеціалістів, а також відсутність практичної
методики проведення внутрішнього фінансового моніторингу та аналізу оборотів по
рахунках клієнтів знижують ефективність системи боротьби з доходами незаконного
походження. Ці питання потребують подальшого вирішення.
Реалізація викладеної
рекомендації забезпечить створення передумов для зростання ефективної кредитної
діяльності банку.
Література:
1. Ашманов А. Математические
модели в экономике. – М.: Экономика, 2001. – 252 с.
2. Гаряга
Л.О. Моніторинг кредитного ризику з використанням інтегрального показника
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/
Soc_Gum/ VUABS/2010_2/29_03_03.pdf NITSB_2012/Economics/1_103656.doc.htm
3.
Дишлевич В. Л. Переваги та недоліки скорингу як експертного методу оцінювання
кредитного ризику банку при споживчему кредитуванні [Електронний ресурс]. –
Режим доступу: http://www.rusnauka.com/7_
4. Дмитров
С. О. Фінансовий моніторинг в банку: навч. посібн. / С. О. Дмитров,
В. В. Коваленко, А. В. Єжов, О. Б. Бережний / за ред. С. О. Дмитрова,
В.В. Коваленка. – Суми: ВТБ «Університетська книга». – 2008. – 326 с.
5. Емельянов А. С. Эконометрия и прогнозирование / А. Емельянов. – М. : Экономика, 2002. – 284 с.
6. Крушевский А. В. Справочник
по экономикоматематическим методам и моделям.– М.: Экономика, 2003.– 196 с.
7. Лукін
М. И. Комплексна скоринг – модель оценки кредитного риска предприятия –
заёмщика // Вестник ВГУ. – 2004. – №
2. – с. 160 – 167