к.т.н. Пугач А.М.

Дніпропетровський державний аграрний університет

методологічний підхід до визначення принципів економіки ПРИРОДООРИСТУВАННЯ

Економічні явища розвиваються відповідно до загального закону діалектики, перетворення кількісних змін в якісні, які є наслідком нагромадження кількісних змін. Кожна нова якість, що виникає, створює в своїх межах простір для нових кількісних змін. Ігнорування цього принципу в економіці природокористування може призвести до катастрофічних наслідків - переміщення окремих видів ресурсів із розряду відновлюваних у невідновлювані, невичерпних - у вичерпні, а невідповідність комплексу заходів щодо раціонального використання певного виду ресурсів відповідному їх розряду може спричинити їх безповоротне вичерпання.

Економічної науки як такої не може бути без глибокого проникнення в суть економічної дійсності, яка сама по собі не лежить на поверхні явища. Інакше кажучи, явище і його суть, як правило, не збігаються. При цьому суть явища, визначає природу цього економічного явища. Для виявлення цієї суті потрібно зібрати і опрацювати велику кількість фактів, здійснити складні економічні дослідження. І ступінь проникнення вчених-економістів у внутрішні зв'язки економічних явищ слід вважати критерієм глибини економічних досліджень. Визначальним для будь-якого предмета є його зміст, в якому виражається суть і способом існування якого; є форма. При цьому форма залежить від змісту і активно впливає на нього, стимулюючи або сповільнюючи його розвиток. Так, зміст попереджувальних і компенсаційних витрат різний при командно-адміністративній і ринковій системах функціонування економіки. Тому для поліпшення економічних відносин добір і вдосконалення форм мають неабияке значення.

Важливою умовою наукового розуміння економічної дійсності в природокористуванні, прогнозуванні є знання причинно-наслідкових зв'язків, що існують в економіці природокористування, оскільки воно дає змогу передбачати і цілеспрямовано змінювати економічні явища. А висновки про причинно-наслідкові зв'язки в економіці та природокористуванні можуть вважатися науковими, якщо вони обгрунтовані економічними факторами і базуються на масових даних. Саме такий методологічний підхід до економічних явищ і процесів дає змогу сформулювати і пояснити фундаментальні поняття і принципи економіки природокористування, а також правильно оцінити конкретні моменти розвитку цього процесу.

Вивчати економіку природокористування не можна без пізнання практики, постійних зв'язків з нею. При цьому мається на увазі не описове чи емпіричне пізнання практичних аспектів природокористування. Першочергового значення набуває наукове обгрунтування практики, виявлення закономірних тенденцій, обгрунтування перспектив розвитку галузі. При обгрунтуванні та поширенні досвіду передового господарювання слід брати до уваги відмінності в умовах використання природних ресурсів у різних регіонах.

Використанні фактичного матеріалу при вивченні економіки природокористування відіграє важливу роль, а власне використання грунтується на застосуванні різних методів.

Серед методів дослідження розрізняють загальнонаукові та конкретно-наукові, або спеціальні. Перші застосовуються ширше. Серед них центральне місце щодо застосування до економічних наук посідає метод наукової абстракції. Його схематично зображають як рух від конкретного (від явищ, які спостерігаються безпосередньо, від зовнішніх уявлень про них) до абстрактного, і потім сходження від абстрактного до конкретного. Наукове абстрагування полягає у відстороненні від зовнішніх,; несуттєвих ознак явищ і виділенні в них загальних, суттєвих сторін (ознак), у пізнанні сутності явищ. Хоча абстрактне уявлення про явище є менш повним, воно дає змогу глибше зрозуміти в ньому головне, суттєве, дати наукове визначення явища. Абстрагування лежить в основі формування економічних понять, категорій. Значна частина, економічних категорій не може бути виявлена шляхом безпосереднього спостереження, а для проникнення в область цих явищ потрібне застосування наукового методу. Якщо прибуток, який одержують у результаті господарської діяльності, лежить на поверхні явищ, то прибуток від проведення природозахисних заходів, а тим більше — чистий дохід, виявити, не озброївшись науковим методом, неможливо. Це перший ступінь методу наукової абстракції. Другий ступінь полягає у сходженні від абстрактного до конкретного, яке вже матиме вигляд не розрізнених поодиноких фактів, а явищ зі спільною суттю і пов'язаних спільними рисами з іншими аналогічними явищами і факторами. Абстрагування може мати більш і менш глибокий характер, але ніколи не можна абстрагуватися від сутності економічних явищ. У процесі наукового пізнання економічних явищ широко застосовуються аналіз і синтез. При аналізі відбувається розчленування економічних процесів і явищ на складові елементи, причому кожен елемент послідовно вивчається.: Синтез полягає в уявному об'єднанні окремих елементів об'єкта. Прийоми аналізу і синтезу широко застосовують при вивченні структури явищ, які спостерігаються: витрат па природоохоронні заходи, виробничих фондів природокористувачів тощо. Індуктивний метод — це одержання загального висновку на основі поодиноких фактів, тобто від фактів дослідник йде до природи об'єктів. Дедукція передбачає рух дослідження від загального до окремого та одиничного. Логічне - і це абстрактне, теоретично послідовне викладення процесу розвитку, яке нерідко не збігається з історичною послідовністю. Логічно процес може бути охарактеризований на матеріалах зон, галузей, підприємств-природокористувачів, де він досяг найбільшої зрілості.

Експеримент є основним методом дослідження для природничих наук, однак в економічних науках він має допоміжне значення, причому не стільки через свою суть, як методу, скільки через складність і обмеженість застосування, адже експериментальний метод в економіці природокористування пов'язаний насамперед з небезпекою заподіяння непоправної; шкоди природному середовищу.