Экономические науки/13.Региональная экономика

Бондарєва А.В, к.геог.н., доц. Щербіна Н.М.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені М.Туган-Барановського, Україна

Вплив глобалізації на світовий нафтовий ринок

Глобалізація світових ринків є суттєвою закономірністю розвитку міжнародної економіки. Серед передумов розвитку цього процесу слід виокремити виникнення торговельних блоків в Європі, Північній Америці, Східній Азії та в інших регіонах, поширення урбанізації, взаємозалежність в світовій економіці, розвиток технологій тощо.

Метою даного дослідження є виявлення трансформаційних тенденцій у розвитку світового ринку нафти в умовах глобалізації.

Не дивлячись на те, що існує багато факторів, які підштовхнули глобалізацію природних ресурсів (соціально-економічні), є два найважливіші фактори, які підтримали цей процес: модернізація транспортних технологій та тенденція лібералізації ринків природних ресурсів, що, в свою чергу, створила глобальний нафтовий ринок. Трансформаційні процеси можна спостерігати як з кількісної, так із якісної сторони, а також в структурі імпортерів та експортерів.

Так, наприкінці минулого десятиріччя на два регіони світу – країни Східної Європи та ОПЕК – приходилося 89,3% світових запасів нафти (10,0% та 79,3% відповідно), тоді як 20 років тому – 83,8% (6,5% та 77,3% відповідно). Ще більшу концентрацію демонструє аналіз фірмової структури нафтової галузі з точки зору розподілу прав доступу до нафтових запасів: 88% світових запасів нафти в 2010 р. контролювали національні нафтові компанії (ННК), тоді як незалежні міжнародні нафтові компанії (МНК) – тільки 12%, із них 2,3% приходилося на п’ятірку головних країн (проти 3,8% у 1998 р.) [2].

Подальша зміна структури нафто споживання і, як наслідок, напрямків міжнародних постачань нафти буде впливати зростання попиту в Індії, Бразилії, Ірані, Саудівській Аравії, Індонезії та інших швидкозростаючих ринках. Збереження цієї тенденції призведе до кардинальної трансформації структури світового споживання нафти на користь двох груп країн – БІК (Бразилія, Іран, Китай) та ОПЕК.

Формування трансформаційних зрушень в географічній структурі торгівлі нафтою пов’язано з великомасштабним зростанням споживання даного енергоресурсу у Азіатсько-Тихоокеанському регіоні. У 2000-2010 рр. обсяг споживання нафти країнами цього регіону збільшився майже на 5 млн. барелів в день. Знаковою подією став перехід Китаю з групи чистих експортерів у групу чистих імпортерів. На три найбільших споживачі нафти (США, КНР і Японію) зараз приходиться більш ніж 40% світового імпорту нафти, що значно перевищує частку європейських країн [2].

У сегменті нафтопродуктів однією з найважливіших тенденцій став брак нафтопереробних потужностей, що, за думкою експертів, стало одним із факторів зростання цін в поточному десятилітті (Рис. 1).

Рис. 1 Динаміка середніх світових цін на нафту у доларах США [1]

Ціни на нафту поступово зростали з 2001 до 2008 р., де вони досягли свого піку, після чого різко впали внаслідок світової фінансової кризи у 2009 р. Але після подолання кризи ціни знову почали зростати. У 2011 р. світові ціни на нафту досягли свого максимуму за останні 10 років. На сучасному етапі на ціни на нафту впливають не тільки попит та пропозиція на світовому ринку, велику роль відіграє спекуляція на товарних біржах [1].

Спостерігається також тенденція падіння статусу еталонного сорту нафти Brent як базового ціноутворюючого сорту, частка якого тепер швидко зменшується и складає близько 1,5% в світовій торгівлі. Це призведе до того, країни-імпортери нафти намагатимуться закріпити на регіональних ринках свої національні сорти нафти у ролі нового еталона. Іншою не менш важливою тенденцією у зміні товарної структури світового ринку нафти стало розширення виробництва і торгівлі не конвенційною нафтою та нафтопродуктами із відновлювальних джерел – синтетичною, надважкою нафтою, біопаливом.

Окрім кількісних диспропорцій у сегменті нафтопродуктів було відмічено якісну зміну попиту – зміщення вбік більш легких сортів бензину, дизельного та реактивного палива у результаті введення нових, більш жорстких технічних умов.

За прогнозами, загальне споживання енергії з 2000 р. до 2020 р. зросте приблизно на 50 % (з 1980 р. до 2000 р. зростання становило 34 %), нафті в світовому енергетичному балансі належатиме дедалі більша частка. Для забезпечення очікуваного приросту споживання світовому ринку потрібне значне збільшення нафтовидобувних потужностей — приблизно на 44 млн бар./ день від сучасного рівня [2].

Таким чином, світовий нафтовий ринок переживає період трансформації, і ці зміни, безперечно, вплинуть на розвиток світової економіки в цілому.

Список використаних джерел

1. Ясковець Ю.В. Флуктуації світових товарних ринків в умовах глобалізації. / Ю.В. Ясковець // Економіка та держава. – 2011. - №8. – С.75-78.

2. Трансформация мирового рынка нефти в условиях глобализации [Электронный ресурс]. – Сайт энциклопедии знаний. – Режим доступа: http://www.pandia.ru/466162/