Экономические науки/ 15.Государственное регулирование экономики.

К.е.н., доцент Людвенко Д.В.

Білоцерківський національний аграрний університет, Україна

Юристконсультант Данилець П.О.

Український консорціум «ЕКОСОРБ», Україна

ПРАВОВІ ПЕРСПЕКТИВИ УДОСКОНАЛЕННЯ ВІДШКОДУВАННЯ ПОДАТКУ НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ В УКРАЇНІ З УРАХУВАННЯМ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ДОСВІДУ

Актуальність. У загальноприйнятій світовій практиці податок на додану вартість (ПДВ) є найефективнішим податком, який забезпечує найбільшу частку надходжень до бюджету. ПДВ є непрямим податком, а тому носить приховану для платника форму, має найменші затрати при адмініструванні. Його було запроваджено у середині ХХ сторіччя в країнах з високим рівнем економічного розвитку з метою обмеження надлишкового виробництва. Першою податок на додану вартість запровадила Франція у 1954 р. Потім його було введено в інших європейських країнах, в Азії, Африці та Латинській Америці. На сьогодні податок на додану вартість поповнює бюджети більше ніж у 120 державах. Ставка ПДВ складає від 5% до 28% у різних країнах світу. Наприклад, у Японії та Панамі він становить лише 5%, у Канаді трохи більше – 7%, а у Росії – 18%. Проте в деяких країнах з високим рівнем розвитку економіки, наприклад, у США, Швейцарії та Австралії, податок на додану вартість відсутній. Його роль виконує податок з продажу, ставка якого може складати від 2% до 11%. Наявність податку є однією з обов’язкових умов вступу країн до Європейського Союзу. З метою поповнення державного бюджету податок на додану вартість було введено і в Україні. На початку 90-х років його ставка складала 28%, на сьогоднішній день її зменшено до 20%. Податковий кодекс України передбачає подальше зменшення ПДВ до 17% з 1 січня 2014 року. [5]

Платниками податку на додану вартість є кінцеві споживачі товарів та послуг – це і є характерною особливістю цього податку. Частина валового внутрішнього продукту, що повинна централізуватись і задовольняти загальнодержавні потреби, рівномірно розподіляється між кінцевими споживачами за допомогою податку на додану вартість. Він сприяє економії витрат будь-яких матеріальних ресурсів, що не відшкодовуються підприємству, оскільки не входять до складу собівартості продукції. У такому випадку підприємство виступає в якості кінцевого споживача. У сфері обігу податок на додану вартість спонукає продавців не завищувати відпускну ціну товарів і послуг.

З фіскальної точки зору податок на додану вартість також досить ефективний. Оскільки сфера оподаткування включає не тільки товари, а й роботи і послуги, це сприяє стабільності поповнення бюджету. Фіксована ставка ПДВ, з одного боку, полегшує його обчислення платниками, а з іншого, спрощує процедуру контролю правильності та своєчасності його сплати. Сплата такого податку на всіх етапах обігу товарів, робіт та послуг рівномірно розподіляє податкове навантаження між суб’єктами господарювання. Оскільки досить суттєва частина податкових надходжень до бюджету України залежить від ПДВ, цей податок викликає велику кількість дискусій серед науковців на тему ефективності його використання та впливу на економічний розвиток і державний бюджет України.

Варто зазначити, що О. Данілов, Єфименко, Б. Карпінський, В. Копилов, С. Лекарь, В. Лисенко, В. Мельник, М. Науменко, В. Парнюк, Т. Паянок, А. Сігайов, А. Скрипник, Т.А. Соколовська та інші науковці досить детально вивчали функціонування та вдосконалення процесу адміністрування ПДВ в Україні. Сучасна фінансова криза й нестача бюджетних коштів ще більшою мірою актуалізувала проблеми непрямого оподаткування. Структуру податкової системи, її прямі та непрямі податки та вплив на суб'єкти господарювання досліджували у своїх працях такі українські вчені як М. Азаров, О. Амоша, О. Барановський, В. Геєць, А. Дрига, А. Капітанчук, І. Лютий,
С. Міщенко, Т. Меркулова, М. Петренко, А. Соколовська. Дехто з них стверджує, що нинішня ставка податку на додану вартість завищена. Вони вказують на необхідність її зниження, що позитивно впливатиме на обсяги реалізації та спадання цін, що, у свою чергу, прискорить обіг фінансових ресурсів. Проте головні проблеми, пов’язані з податком на додану вартість, полягають у недостатній відпрацьованості механізму його справляння [6, с. 89]. Запеклість наукових дискусій стосовно податку на додану вартість в Україні та у цілому світі пов’язана із порядком відшкодування сум податку, що сплачені у складі ціни товарів, робіт та послуг.

Предметом дослідження є процеси, тенденції і закономірності формування й функціонування системи відшкодування податку на додану вартість, де визначений перелік завдань, які необхідні для подальшого удосконалення та розвитку податкового законодавства:

1. Встановити коло головних проблем, які виникають у процесі відшкодування ПДВ в Україні;

2. проаналізувати існуючу світову практику відшкодування ПДВ;

3. виділити найважливіші елементи, які доцільно запровадити в Україні;

4. сформулювати пропозиції до Податкового кодексу України з питань відшкодування ПДВ.

Засади адміністрування ПДВ встановлені розділом V Податкового кодексу України, що набрав чинності з 1 січня 2011 року (далі – Кодекс), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння ПДВ зокрема, визначає порядок його адміністрування, платників ПДВ, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з нього (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків врегульовано статтею 200 Податкового кодексу [4]. Так, відповідно до вказаної статті Кодексу сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди, а в разі відсутності податкового боргу – зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає її частина, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів чи послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів чи послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України – сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів чи послуг [4]. За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

При цьому, позитивним у Кодексі, на нашу думку, на відміну від Закону України «Про податок на додану вартість», є те, що Кабінет Міністрів України своєю постановою від 27 грудня 2010 р. № 1238 визначив чіткий перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку. Цей перелік зменшує зловживання та корупційні прояви контролюючих органів у процесі відшкодування ПДВ, адже знижується суб’єктивізм при прийнятті рішень органів державної податкової служби. Хоча варто відзначити, що повне виключення суб’єктивізму та можливості зловживань у процесі відшкодування ПДВ законодавством не здійснено [4].

Всі обставини, що можуть сприяти відмові у відшкодуванні ПДВ сумлінним платникам з необґрунтованих причин. Варто звернути особливу увагу на запровадження автоматичного відшкодування ПДВ, що передбачено Податковим Кодексом України. Автоматичне відшкодування ПДВ полягає в тому, що воно здійснюється на підставі поданої заяви та проведеної камеральної (невиїзної) перевірки податкової декларації за умови, що платник відповідає певним критеріям, визначеним Кодексом. Максимальний строк здійснення автоматичного відшкодування становить 26 робочих днів після подання відповідної заяви про бюджетне відшкодування ПДВ. На нашу думку, критерії, яким має відповідати платник для отримання автоматичного відшкодування ПДВ, що визначені в Кодексі, для платників є занадто обтяжливими та необґрунтованими.

Незалежно від рівня розвитку економіки та прозорості фінансових систем,практичний досвід країн, де було введено податок на додану вартість, свідчить, що його відшкодування разом із звільненням від нього експортних операцій, збільшує вразливість цього податку. Це надає можливість використання кримінальних схем, несплати податкових зобов’язань, отримання із бюджету відшкодування фактично несплаченого податку. Методи зловживання ПДВ залежать від деяких відмінностей та рівня розвитку податкових систем різних країн. Проте існує і спільна проблема – недосконалість механізму відшкодування, і це надає можливість вивчити загальносвітовий та європейський досвід боротьби з цим недоліком. У даний час однією із найактуальніших тем європейської податкової політики є проблеми адміністрування податку на додану вартість, оскільки на європейських ринках також діють кримінальні схеми. Проте Україна не єдина зіткнулася з цією проблемою. Країни Європейського Союзу також зазнають втрат бюджетних коштів внаслідок зловживання відшкодуванням податку на додану вартість. Вони приділяють велику увагу негативним економічним наслідкам, які тягнуть за собою шахрайство у цій сфері. У Європейському Союзі використовуються майже такі самі кримінальні схеми відшкодування податку на додану вартість, що і в Україні, за винятком того, що там не часто вдаються до цінових фальсифікацій. Найчастіше використовується шахрайська змова платників податку з двох або більше країн-членів ЄС, беруть участь в експортно-імпортних операціях. Схема є такою: спочатку експортер здійснює продаж товарів фіктивному покупцеві в іншій країні, потім фіктивний покупець здійснює перепродаж цих товарів третьому підприємству у своїй країні, яке знову експортує їх першому підприємству. Потім фіктивний покупець ліквідує підприємство, не сплативши податок на додану вартість, а третє підприємство отримує відшкодування податку. Оскільки така схема повторюється багаторазово, вона дістала назву «карусель». Крім того, відсутність митного контролю торговельних операцій, що здійснюються між країнами, що входять до складу Європейського Союзу, ускладнює припинення «карусельних» схем. Однією із найбільш активних держав у сфері боротьби з шахрайством у системі податку на додану вартість є Великобританія, та навіть там річний обсяг бюджетних втрат внаслідок використання «карусельних» схем складає 2 млрд. фунтів. У деяких інших країнах, що входять до Європейського Союзу, такі втрати складають до 10% від загальних надходжень від податку на додану вартість.

Отже, досвід застосування податку на додану вартість свідчить, що для країн, де введено цей податок, характерні втрати бюджетних коштів внаслідок недосконалості механізму відшкодування ПДВ. Ефективність вирішення цих проблем залежить від рівня фінансової прозорості; податкової культури; взаємної внутрішньої інтеграції податкового адміністрування в країнах Європейського Союзу. Поширеними способами завищення податкового кредиту з ПДВ та неправомірного завищення сум ПДВ, що підлягають бюджетному відшкодуванню, в Україні є:

1) оформлення продажу товару через декілька фіктивних підприємств перед здійсненням експортної операції за межі митної території України для збільшення ціни товару та відшкодування податку на додану вартість;

2) імпорт товарів на митну територію України за заниженими цінами;

3) фіктивний експорт, тобто експорт товарів за межі митної території України лише на папері і без фактичного вивезення товару;

4) реалізація товарів на митній території України за цінами, які є меншими від цін придбання;

5) експорт товарів, які повертаються контрабандним шляхом на митну територію України з подальшим оформленням їх повторного експорту;

6) створення фіктивного податкового кредиту за допомогою фіктивних підприємств.

Крім того, серед шахрайських шляхів незаконного відшкодування податку на додану вартість, які використовуються в Україні, слід назвати «податкові ями», тобто підприємства, які не декларують господарські операції та не сплачують податків. «Податкові ями» мають невеликий статутний фонд. У таких підприємств відсутні основні засоби та адреса місцезнаходження. Найчастіше засновником такого підприємства, його директором та головним бухгалтером є одна особа. Саме з цієї причини підприємства, що працюють в реальному секторі економіки, намагаються або уникнути сплати податку на додану вартість, або одержати з бюджету неправомірне його відшкодування. Ми вважаємо, що податок на додану вартість є чи не найбільш криміногенним податком, оскільки він ніби провокує тіньові економічні операції, у яких не бере участь лише ледар. У той же час відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість стало в Україні прибутковим бізнесом, створюючи умови для корупційних зловживань [2, с. 248–249]. Необхідно вирішити ці проблеми на законодавчому рівні та вдосконалити механізм відшкодування ПДВ. З цією метою органи державної податкової служби мають вдатися до комплексу заходів, направлених на попередження незаконного відшкодування податку на додану вартість. Вони повинні посилити контроль за правомірністю заяв на відшкодування ПДВ.

Вирішення питання відшкодування ПДВ є одним з пріоритетних завдань нашої держави, оскільки податок на додану вартість – це постійні суттєві надходження до бюджету країни.

З метою попередження незаконного відшкодування податку на додану вартість О. С. Білоконь вважає за потрібне здійснити таке:

1) усунути можливість безтоварних операцій, що тільки створюють ілюзію здійснення господарських дій та переведення безготівкових коштів у готівку;

2) усунути можливість обігу безтоварних податкових накладних;

3) повністю автоматизувати адміністрування ПДВ;

4) контролювати надходження та відшкодування ПДВ у режимі реального часу;

5) відмовляти у відшкодуванні ПДВ у випадку фактичного ненадходження коштів від постачальників продукції до бюджету [1, с. 248 – 249].

Крім того, фахівці вказують, що з метою уникнення незаконного використання відшкодування ПДВ на митній території України, потрібно передбачити можливість відшкодування ПДВ лише за умови подання платником розрахунку експортного відшкодування ПДВ разом з декларацією. У випадку виникнення від’ємного значення податку на додану вартість в операціях з купівлі-продажу товарів у межах митної території України, що на кінець звітного періоду залишилися нереалізованими, потрібно ввести відшкодування ПДВ лише в рахунок майбутніх платежів податку на додану вартість [3, с. 116].

Висновки. На нашу думку, на основі проведеного наукового аналізу потрібно зазначити, що з метою вдосконалення механізму відшкодування ПДВ треба вдатися до таких заходів:

1. Запобігти можливості реєстрації фіктивних підприємств.

2. Відшкодовувати тільки виробнику товару, роботу послуги.

3. Створити єдиний електронний реєстр податкових накладних – це сприятиме виявленню вже існуючих фіктивних підприємств.

4. Запровадити систему автоматичного відшкодування податку на додану вартість з метою запобігання корупції чиновників державної податкової служби.

5. Ретельно контролювати новостворені підприємства на початку їх діяльності.

Після прийняття нового Податкового кодексу України можна сподіватися на вдосконалення механізму відшкодування податку на додану вартість.

Ці сподівання ґрунтуються на позитивних нормах Податкового кодексу України, що направлені на вдосконалення механізму відшкодування податку на додану вартість.

Література:

1. Білоконь О. С. Незаконне відшкодування із державного бюджету податку на додану вартість: сучасний стан і проблеми протидії / О. С. Білоконь // Науковий вісник Національного університету ДПС України. – 2009. – №2(45). – С. 243–250.

2. Дудоров О. О. Кримінально-правова протидія безпідставному відшкодуванню податку на додану вартість / О. О. Дудоров // Науковий вісник Національного університету державної податкової служби України.– 2008. – № 1(40). – С. 248–256

3. Кулик П. Л. Особливості відшкодування ПДВ у різних видах товарно- грошових операцій / П. Л. Кулик // Науковий вісник Національного університету ДПС України. – 2009. – № 2(45). – С. 113–117.

4. Нікітішин А. О. Адміністрування податків в умовах фінансово-економічної кризи /А. О. Нікітішин // Фінанси України. – 2010. – № 1. – С. 38–45.

5. Податковий кодекс України // Офіційний вісник України. – 2010. – № 92.–С. 3248.

6. Показники виконання Державного бюджету України за січень-листопад 2010 року. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua/control/uk/

7. Тулуш Л. Д. Сутність і роль податку на додану вартість в економічній системі держави / Л. Д. Тулуш // Економіка АПК. – 2008.– № 12. – С. 85-89.