“Экономические науки”/15.Государственное

регулирование экономики

Готич М.В.

Науковий керівник: Абрамова А.С.

Буковинський державний фінансово-економічний університет, м.Чернівці

Впровадження в податкову практику туристичного збору

В сучасних умовах вітчизняний туризм є невід’ємною складовою світового туризму. Туристична галузь в Україні може і повинна стати тією галуззю, що забезпечуватиме реалізацію ринкових механізмів та надходження коштів до місцевих і державного бюджетів.

Податковий кодекс України містить новацію, що безпосередньо стосується туристичної галузі. Мова йде про туристичний збір. І хоча рішення про його запровадження прийняте вже чи не в кожному місті та селі, досі виникають питання пов’язані з сплатою цього збору.

Туристичний збір є новим у податковій системі України, тому цій темі присвячена незначна кількість наукових праць. Проблеми та перспективи впровадження туристичного збору в податкову практику знаходяться в полі зору таких українських вчених, як О. Коваленко [7], Г. Зайченко [6], О. Ворошилов [5] та інші.

Адміністрування та справляння туристичного збору в Україні регламентується Податковим кодексом України [1]. А також у зв’язку з численними питаннями, що виникають у платників збору, Державна податкова адміністрація України видала Лист “Про туристичний збір” від 20 квітня 2011 року [4]. Крім того, Державною податковою адміністрацією видано наказ “Про затвердження форм податкових декларацій збору за місця для паркування транспортних засобів та туристичного збору” від 24 грудня 2010 руку №1014 [3].

Згідно статті 268 Податкового кодексу України, туристичний збір – це місцевий збір, кошти від якого зараховуються до місцевого бюджету [1].

Незрозумілим залишається питання щодо того, хто є платником туристичного збору. Здавалось б відповідь очевидна, платниками такого збору є туристи, але це не зовсім так. Закон України “Про туризм” визначає, що турист – це особа, яка здійснює подорож Україною або іншою державою з не забороненою законом країни перебування метою на термін від 24 годин до одного року без здійснення будь-якої оплачуваної діяльності і з зобов’язанням залишити країну або місце перебування у зазначений термін [2].

А Податковий кодекс пропонує справляти туристичний збір з усіх громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перебувають на території адміністративно-територіальної одиниці, на якій діє рішення сільської, селищної або міської ради про запровадження туристичного збору і отримують (споживають) послуги з тимчасового проживання (ночівлі) із зобов’язанням залишити місце перебування у зазначений термін [1].

Кошти, виручені від сплати цього збору, мають спрямовуватися місцевою владою на благоустрій та розвиток туристичної інфраструктури в регіоні. Проте Податковим кодексом перелік адміністративно-територіальних одиниць, де можливий туристичний збір, не обмежений. Тож цей вид податку може бути запроваджений не лише на території курортів і рекреаційних зон, але й на іншій території України, а це не зовсім доцільно. Адже на території України є такі області, у межах яких розвиток туристичної інфраструктури не є перспективним. Тому, мабуть, слід було ввести не туристичний, а курортний збір, і стягувати його тільки в тих населених пунктах, які офіційно визнані курортами.

Згідно статті 268 пункту 2.2 Податкового кодексу звільняються від сплати туристичного збору особи, які постійно мешкають, зокрема на умовах найму, в селі, селищі або місті, радами яких встановлено туристичний збір, прибули у відрядження, інваліди, діти-інваліди та особи, які супроводжують інвалідів першої групи або дітей-інвалідів (не більше 1 супроводжувача), ветерани війни, учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, прибули за путівками в санаторії та пансіонати, діти віком до вісімнадцяти років, а також дитячі лікувально-профілактичні, фізкультурно-оздоровчі та санаторно-курортні заклади [1]. Але як бути з родичами, які просто приїхали погостювати? Виходить вони також повинні сплачувати туристичний збір, адже мова йде не тільки про проживання в готелі, санаторії, пансіонаті, але і в будь-якому іншому житловому приміщенні на умовах найму.

Роботи побільшало і в самих власників готелів, які повинні ще й перевіряти документи своїх клієнтів, враховуючи різні компенсації. Адже згідно Податкового кодексу, для підтвердження правомірності наданих пільг, податковий агент повинен мати, та у разі необхідності надати податковій службі, копії відповідних документів, які підтверджують належність особи, якій надають готельні послуги, до пільгової категорії.

Деякі науковці пропонують стягувати туристичний збір лише з іноземців, оскільки це стимулюватиме громадян України не виїжджати за кордон, а відпочивати на вітчизняних курортах [5].

Ставка туристичного збору, відповідно до Податкового кодексу України, встановлюється в розмірі від 0,5% до 1%, рішення про затвердження розміру якої приймається сільськими, селищними та міськими радами самостійно в рамках визначених меж.

За даними Державної податкової служби України, за перше півріччя 2011 року середня ставка туристичного збору по країні становила 0,88%. Найвищим туристичний збір був у Києві та Севастополі, Дніпропетровській, Одеській, Миколаївській, Тернопільській та Харківській областях – 1% від вартості проживання. Зареєстровано 5104 податкових агентів збору (готелі та приватні будівлі, що здаються в оренду туристам). Найбільше таких агентів було в Криму, Одеській та Івано-Франківській областях.

Базою оподаткування туристичного збору є вартість всього періоду проживання (ночівлі) без урахування ПДВ [8].

При цьому у вартість проживання не включають витрати на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, ремонт, прасування одягу, взуття, білизни), телефонні рахунки, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в’їзд, обов’язкове страхування, витрати на усний та письмовий переклад і інші документально оформлені витрати [8].

Найбільш невдоволеними від запровадження туристичного збору залишились податкові агенти зі сплати даного збору, а саме: адміністрації готелів, кемпінгів, мотелів, гуртожитків, інших установ готельного типу, санаторно-курортних закладів; квартирно-посередницькі організації, що направляють неорганізованих осіб на поселення в будинки або квартири, які належать фізичним особам на правах власності або на праві користування за договором найму; юридичні особи або фізичні особи-підприємці, уповноважені місцевими радами стягувати збори на умовах договору [1].

Податкові агенти відраховують збір під час надання послуг, пов’язаних з тимчасовим проживанням, і вказують суму сплачених грошей окремим рядком в рахунку (квитанції) на проживання [1].

Більшість власників готелів скаржаться на те, що туристичний збір є новацією, яка ще не всім відома, тому інколи люди відмовляються сплачувати додаткові витрати, натякаючи на пільги. Таким чином, готельєри змушені платити туристичний збір з власної кишені. Крім того, збір сплачується до місцевих бюджетів авансовими платежами до 30 числа (включно) кожного місяця (у лютому — до 28 (29) включно) [6]. А це все негативно впливає на розвиток туристичної галузі. Тому кожен бізнесмен, підприємець повинен усвідомити для чого збирають ці гроші і на що вони будуть витрачені.

На даний час вносяться пропозиції щодо вдосконалення цього збору. І, як приклад доцільно було б врахувати європейський досвід, адже у Європі туристичний збір є абсолютно нормальною практикою. Наприклад, в Угорщині туристичний збір сплачують всі туристи, і він вже закладений в ціні готельного номера. Ці кошти акумулюються на спеціальному рахунку і використовуються виключно для потреб та на розвиток туристичної сфери. Для туристів цей збір майже не помітний, а для туристичної галузі регіону виступає своєрідним стимулом розвитку.

Отже, як висновок слід зауважити те, що введений туристичний збір має певні недоліки, які насамперед пов’зані з недосконалістю законодавчого регулювання.

Література:

1. Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 р. №2755-VI.

2. Про туризм: Закон України від 15 вересня 1995 р. №324/95-ВР зі змінами та доповненнями.

3. Про затвердження форм податкових декларацій збору за місця для паркування транспортних засобів та туристичного збору: від 24 грудня 2010 руку №1014/ Державна податкова адміністрація України, Наказ.

4. Про туристичний збір: від 29 квітня 2011 р. №12291/7/15-0717/ Державна податкова адміністрація України, Лист.

5. Ворошилов О. Туристичний збір: плюси і явні мінуси/ О. Ворошилов// газета Старий замок. – 2011. №15.

6. Зайченко Г. Особливості справляння туристичного збору/ Г. Зайченко // Вісник податкової служби – 2011. - №5. – с. 23-25.

7. Коваленко О. Чи повинні санаторії та дитячі оздоровчі заклади сплачувати туристичний збір?/ О. Коваленко// Все про бухгалтерський облік. – 2011. - №118. – с.54-55.

8. Офіційний сайт Державної податкової служби України [сайт http:// www.sts.gov.ua].