Cтудентка Осипенко О. С.

Житомирський національний агроекологічний університет

Нетрадиційні банківські послуги:
характеристика і перспективи розвитку в Україні

Постановка проблеми. Одним із пріоритетних завдань, що стоять сьогодні перед банками, є забезпечення прибуткової діяльності та підвищення ефективності як важливої передумови стабільного функціонування і подальшого розвитку усієї банківської системи. Для ефективного розвитку економіки необхідною умовою є наявність розвинутого грошово-кредитного сектору, зокрема банків та інших фінансово-кредитних інститутів і відповідна політика держави. У період інтенсивного розвитку банківської системи необхідним є максимальне задоволення потреб споживачів. Розвиток економіки, розширення виробництва і стрімке збільшення кількості підприємців стимулюють ці процеси. Вітчизняні банки з їх пострадянською системою управління недостатньо широко і якісно виконують такі операції, яких потребує ринок. Зіткнувшись з такими проблемами, актуальним є запозичення досвіду у іноземних банків.

Адаптація іноземного досвіду для вітчизняних споживачів та особливостей економічної системи пов’язана з рядом особливостей і проблем. По-перше, уніфікація законодавства, тобто створення нормативно-регулюючої бази для здійснення таких операцій, по-друге, запровадження тих операцій і надання послуг, які користуються найбільшим попитом.

У зв’язку з цим, метою дослідження є вивчення зарубіжного досвіду з питань адаптації нетрадиційних банківських послуг та обґрунтування перспектив їх розвитку на фінансовому ринку України.

Стан вивчення проблеми. Проблемі становлення фінансового посередництва, зокрема у банківській сфері, присвячена достатня кількість робіт провідних вітчизняних науковців, таких як: М. Д. Алєксеєнка, М. Д. Білик, С. В. Богачева, О. В. Васюренка, М. Ю. Воробйова, В. В. Гончаренка, В. І. Грушка, М. Я. Дем’яненко, О. І. Дзюблюка, О. А. Кривиченко, І. О. Лютого, А. М. Мороза, В. І. Міщенка, С. В. Науменкової, М. І. Славука, А. В. Федоренка та інших.

Результати дослідження. Економічна роль комерційних банків проявляється в тому, що вони здатні здійснювати широке коло операцій і надають величезну кількість різноманітних послуг підприємствам, фірмам, населенню, державі. Концентруючи основну частину кредитних ресурсів та виконуючи широкий спектр банківських операцій і фінансових послуг, комерційні банки впливають на всі сторони господарського життя країни і тим самим забезпечують розвиток народного господарства [4, C. 78].

Насамперед, важливим є встановлення особливостей та відмінностей понять "банківські операції" та "банківські послуги", оскільки між ними існують суттєві розбіжності, які на практиці зовнішньо розрізнити дуже важко. Передусім, це пов'язано з тим, що окремі банківські операції та послуги взаємопов'язані, надаються клієнтам одночасно і в єдиному пакеті. Традиційно суть банківської операції зводиться до комплексу взаємопов'язаних дій банку і клієнта, які здійснюють від імені банку і передбачають переміщення засобів для вирішення конкретного фінансово-економічного завдання [6, C. 270].

Банківські послуги — це дії банку, спрямовані на зростання його прибутковості, або це надані клієнтам різноманітні види банківської діяльності, які супроводжують і оптимізують банківські операції. Банківську послугу ще можна розглядати як переміщення банківської інформації [1, C. 247].

У Енциклопедії банківської справи України банківські операції визначаються як сукупність різних видів і напрямів діяльності банку у сфері фінансово-кредитних відносин з метою одержання прибутку: залучення грошових коштів і їх розміщення; здійснення кредитування і розрахунків, емісійна діяльність; купівля і продаж цінних паперів та валютних цінностей; касове обслуговування юридичних і фізичних осіб; зберігання, купівля та продаж банківських металів тощо [3, C.106]. На противагу цьому, банківські послуги трактуються як певний набір дій банківської установи, які здійснюються на замовлення та в інтересах клієнтів у сфері грошово-кредитних відносин без залучення додаткових резервів. Надання послуг, як правило, оформляється угодою між банком та клієнтом-замовником і приносить банкові дохід.

А. Мороз, М. Савлук вважають, що банківські операції та послуги взаємопов'язані, надаються клієнтам одночасно, однак між ними існують суттєві відмінності. Банківські послуги відрізняються від операцій банку за своїм змістом. Вони не збільшують банківські вимоги чи банківські зобов'язання, слабо посилюють їх ризики, не передбачають формування нових резервів. Плата за послугу встановлюється у формі комісійної винагороди. Види банківських послуг розрізняються набором пов'язаних між собою за певним критерієм процедур, що здійснює банківська установа, які можна об'єднати в одну групу з єдиною назвою, наприклад, ліцензовані, неліцензовані, чисті, комісійні тощо [5, C 426].

Важливо зазначити, що послуги, які надають банки, можуть здійснювати й інші підприємства та установи. Вони не є монополією банку. Це стосується не тільки традиційних банківських послуг, а й, особливо, нетрадиційних — різноманітні посередницькі послуги, консультації, оренда сейфів тощо. В свою чергу, банки як великі кредитні установи можуть виконувати небанківські операції, тобто операції, які традиційно виконують інші господарські суб'єкти. Це пов'язано з тим, що на ринку банківських послуг виникає серйозна конкуренція. Поява на ринку нових продавців банківських послуг (кредитних спілок, інвестиційних фондів, довірчих фондів тощо) часто скорочує можливість розширення найбільш прибуткових операцій, змушує банки шукати нові джерела доходів. Саме тому останніми роками особливо швидко стали розвиватися не чисто банківські операції та послуги, а інші, нетрадиційні для банку, операції і послуги [1, C. 249].

Об'єктивні перетворення відбуваються в банківському секторі, де спостерігається випереджаючий розвиток сфери банківських послуг порівняно з його операціями. Банківським послугам на відміну від банківських операцій не притаманні процентний, валютний, кредитний, портфельний та інші ризики, вони не пов'язані безпосередньо з формуванням та використанням ресурсів. Послуги приносять банкам значні доходи, які нерідко перевищують доходи від операцій.

Частка послуг в діяльності українських банків теж неухильно зростає і вже забезпечує чверть їх доходів. Тому все більшого значення набуває вивчення банківських послуг як різновиду банківських продуктів, їх специфічної природи та місця в діяльності банків, механізму їх формування і розвитку. Згідно класифікації, яка широко використовується в Україні, традиційні банківські операції поділяють на три типи виконуваних операцій: депозитні; кредитні; касово-розрахункові.

Нетрадиційні банківські операції – це операції з надання в користування сейфів, консалтингових послуг, довірчих (трастових) операцій тощо. Нетрадиційні банківські послуги відіграють як безпосередню роль у збільшенні отриманих прибутків, так і опосередковану. Важлива роль деяких видів нетрадиційних банківських послуг – таких як трастові операції, операції з банківськими металами – проявляється в прямому збільшенні обсягів залучених коштів та в проведенні за рахунок них активних операцій, що забезпечують одержання додаткових прибутків банку. Інші послуги – оренда індивідуальних банківських сейфів, дистанційне обслуговування клієнтів, депозитарні послуги – виконують опосередковану роль, впливаючи на обсяги залучення нових клієнтів, які, у свою чергу, користуються іншими традиційними та нетрадиційними послугами банку.

Розвиток ринку банківських послуг на сучасному етапі відбувається переважно за рахунок практичних наробок окремих банків без відповідних науково-методологічних узагальнень та обґрунтувань і законодавчого підкріплення, що негативно впливає на банківську систему в цілому. В умовах зменшення доходності багатьох банківських операцій, що пов'язано передусім зі зниженням облікової ставки Національного банку України, ставок по кредитах комерційних банків, нерозвиненості ринку цінних паперів і ринку міжбанківських кредитів тощо, банківські послуги можуть стати надійним, довгостроковим джерелом доходів українських банків. Розвиток нетрадиційних банківських операцій і послуг сприяє диверсифікації ризиків, отримання прибутку з інших джерел, поліпшенню структури балансу банку, його ліквідності. Нетрадиційними послугами комерційних банків називають послуги, які можуть виконати і інші небанківські установи. Оскільки нетрадиційні послуги комерційного банку пов'язані і з розвитком міжнародних, експортно-імпортних відносин, підвищується роль цих операцій для розвитку держави в цілому.

На сьогоднішній день з усіх нетрадиційних банківських послуг саме лізинг набув найбільшого розвитку. Лізинг це господарська операція, що передбачає передачу лізингодавцем права користування матеріальними цінностями іншим суб'єктам господарювання (лізингоодержувачу). Лізинг також можна розглядати як довгострокову оренду, в якій наявні елементи кредитних відносин, а грошові та матеріальні потоки злиті в єдиний комплекс грошово-майнових відносин. І хоча зовні лізинг схожий на довгострокову оренду, однак повернення майна до свого юридичного власника при ньому не є обов'язковою умовою. Лізинг можна розглядати як різновид довгострокового кредиту, що надається в майновій формі і погашення якого здійснюється в розстрочку [2, C. 136].

Рейтинг лізингових компаній за результатами 2011 року представлений у табл. 1.1.

Таблиця 1.1

№	Назва лізингової компанії	Лізинговий портфель, млн. грн
1	ВТБ Лізинг Україна	4 869,363
2	Райффайзен Лізинг Аваль	1 913,286
3	ІНГ Лізинг Україна	1 482,000
4	УніКредит Лізинг	1 459,520
5	ОТП Лізинг	756,892
6	Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг	677,142
7	Євро Лізинг	412,581
8	Порше Лізинг Україна	363,834
9	Ерсте Груп Імморент Україна	347,689
10	АLD Automotive/Перша лізингова компанія	336,000

Джерело: [Електронний ресурс] – http://www.leasing.org.ua/ua/rating/2011/.

Практика використання лізингових операцій комерційними банками виявила їх безсумнівні переваги як для підприємств-орендарів, так і для підприємств-постачальників машин та обладнання, транспортних засобів. Для підприємства-орендаря лізинг - нова форма кредитування основних фондів, причому кредит виступає у даному випадку в товарній формі, тобто у формі відстрочки платежів (на вигідних умовах) за придбані орендарем без попереднього нагромадження певної суми власних коштів і без отримання банківських та інших кредитів у грошовій формі швидко придбати і оперативно запровадити у виробництво нову, сучасну техніку, яка відповідає вимогам науково-технічного прогресу.

Водночас слід підкреслити, що оперативність і повнота забезпечення потреб підприємств у нових видах техніки та обладнання залежить від широти доступу комерційного банку до інформації про стан ринку засобів виробництва і по стан виробників того чи іншого обладнання. Можливість не вдаватися до значних одночасних капітальних затрат на придбання машин, обладнання та ін. дозволяє орендарям зберігати самофінансування, мати стабільний фінансовий стан і підтримувати необхідну рентабельність. Не можна не відмітити таку особливість лізингових операцій, як простоту їх оформлення, порівнюючи з оформленням банківських позик в основні фонди.

Для підприємства-постачальника, продукція якого буде придбана по лізингу, вирішується проблема з оплатою цієї продукції. Це гарантує стабільність його фінансового стану, ліквідність балансу, кредитоспроможність. При формуванні справжнього ринку засобів виробництва більшою мірою буде проявлятися і така перевага лізингу для підприємств-постачальників, як гарантованість збуту продукції.

Аналіз особливостей лізингових послуг дозволяє твердити, що вони більшою мірою, ніж пряме кредитування затрат на придбання обладнання відповідають характеру діяльності комерційного банку. Особливість діючого до цього часу в нашій країні порядку довгострокового кредитування полягала в тому, що воно здійснювалося практично без будь-якої застави і без оформлення гарантій по виданих кредитах. Лізингові послуги, як правило, не вимагають якого-небудь заставного або авансового забезпечення. Для банку, коли він виступає у ролі орендодавця по лізинговій угоді, її гарантування досягається тим, що власність на обладнання і технічні засоби, які здаються в оренду, залишається в банку.

Ще одним з найперспективніших видів банківських послуг є факторинг - ризикований, але високоприбутковий бізнес, ефективне знаряддя фінансового маркетингу, одна з форм інтеграції банківських послуг, які найбільш пристосовані до сучасних процесів розвитку економіки. Термін «факторинг» від англійського - посередник, агент.

Факторинг є симбіозом фінансових, страхових і інформаційних послуг, направлених на підтримку зростання об'ємів продажу клієнтами товарів, робіт, послуг. Іншими словами, викупляючи заборгованість дебіторів клієнта, чинник надає йому комплекс взаємозв'язаних послуг, зокрема:

- фінансування постачань з відстроченням платежу;

- покриття кредитних і процентних рисок, риски ліквідності;

- управління дебіторською заборгованістю;

- інформаційне обслуговування клієнта.

Станом на 31.03.2011 в Державному реєстрі фінансових установ міститься інформація про 80 фінансових компаній, які мають право надавати послуги факторингу. Протягом І кварталу 2011 року фінансові компанії уклали 1 562 договори факторингу загальним обсягом 1 055,6 млн. грн. і виконали 1 478 договорів на суму 1 088,5 млн. грн. Діючими на кінець І кварталу 2011 року залишалося 2 036 договорів факторингу. Динаміка кількості та вартості укладених фінансовими компаніями договорів факторингу по кварталах наведена на рис. 1.

Рис. 1. Динаміка надання фінансовими компаніями послуг факторингу за 2008-2010рр.

Джерело: [4].

Факторинг - придбання права на стягнення боргів, на перепродаж товарів і послуг з подальшим отриманням платежів по них. При цьому йдеться, як правило, про короткострокові вимоги. Іншими словами, факторинг є різновидом посередницької діяльності, при якій фірма-посередник (факторингова компанія) за певну платню одержує від підприємства право стягати і зараховувати на його рахунок тих, що належать йому від покупців суми грошей (право інкасувати дебіторську заборгованість). Одночасно з цим посередник кредитує оборотний капітал клієнта і приймає на себе його кредитний і валютний ризики.

Факторингові операції виникли на основі комерційного кредиту, який надається продавцями покупцям у вигляді відстрочення платежу за продані товари. Зміну вимог до розрахунків з погляду прискорення обороту засобів викликали необхідність для постачальників шукати шляху рішення проблеми дебіторської заборгованості. Факторинг є порівняно новою ефективною системою поліпшення ліквідності і зменшення фінансового ризику при організації платежів. Комерційні банки, розвиваючи ці операції, доповнюють їх елементами бухгалтерського, інформаційного, рекламного, збутового, юридичного, страхового і іншого обслуговування клієнтів. Це дозволяє розширювати круг клієнтів банку, підсилювати зв'язок з ними, збільшувати прибуток банку за рахунок розширення операцій.

Комплекс послуг, що надаються банком при факторингу, включає фінансування постачань товарів, страхування кредитних рисок, облік стану дебіторської заборгованості і регулярне надання відповідних звітів клієнтові, контроль за своєчасністю оплати і роботу з дебіторами. Схема факторингових операцій виглядає таким чином. Підприємство поставляє товар на умовах відстрочення платежу, при цьому воно поступається правом вимоги довга по постачанню банку. Банк виплачує постачальникові до 90% суми товару відразу після постачання, а що залишилися 10%, з яких віднімається комісія за наданий комплекс послуг, - після оплати товару покупцем.

На практиці фінансові інститути, що надають факторингові послуги, (фактори-фірми) створюються найбільшими банками (або спеціалізовані факторингові підрозділи банків виконують функції факторів-фірм), що забезпечує високу надійність факторингових угод і мінімальні витрати для клієнтів. Розгалужена мережа спеціалізованих філій для факторингового обслуговування підприємств у різних країнах створена великими транснаціональними корпораціями. На міжнародному рівні діє асоціація «Factors Chain International», членами якої є 95% факторингових компаній з 40 країн світу.

Щодо України, то вітчизняні банки також практикують надання лізингових та факторингових послуг. Вони запроваджуються згідно зарубіжного досвіду іноземних банків, філії і дочірні компанії яких розташовані в Україні. Зокрема лізинг і факторинг пропонується клієнтам Приватбанку, ОТП Банку, Райфайзен банку Аваль, останні з яких є банками з 100% іноземним капіталом.

Висновок. Аналіз розвитку та особливостей надання нетрадиційних банківських послуг на вітчизняному фінансовому ринку, свідчить про невелику популярність їх серед населення. Причинами цього можуть бути недостатня реклама і відсутність особливих переваг у порівнянні з іншими послугами та операціями.

Література:

1. Вовчак, О. Д. Кредит і банківська справа : підручник / О. Д. Вовчак. – К. : Знання, 2008. – 564 с.;

2. Денисенко М.П. Гроші та кредит у банківській справі: навчальний посібник / М.П. Денисенко. – К.: Алеута, 2004 – 478 с.

3. Енциклопедія банківської справи України /Редкол.:В.С.Стельмах (голова) та ін. - К.: Молодь, Ін Юре, 2001. - 680с.

4. Звіт Держфінпослуг: «Підсумки діяльності фінансових компаній за 2009-2011рр». [Електронний ресурc]. – Режим доступу: [http://www.dfp.gov.ua/fileadmin/ downloads/dpn/fk_1_kv_2011. pdf].

5. Костюченко О.А. Банківське право: навч. посібник. / О.А. Костюченко. – К.: КНЕУ, 1999. – 168 с.;

6. Славук М.І. Гроші та кредит: підручник / М.І. Савлук, А.М. Мороз, І.М. Лазебко та ін. – 4-е вид. перероб. і доп. – К.: КНЕУ, 2006. – 744 с.;

7. Стойко О. Я. Банківські операції: підручник./за ред. О. Я. Стойко. - К.: КУНЕС, 2002 р.