Экономические науки / 2. Внешнеэкономическая деятельность.

Д.е.н. Макуха С.М.

Національний університет "Юридична академія України імені Ярослава Мудрого"

Міжнародний аспект реалізації концепції «сталого розвитку» в Україні

Сутність концепції «сталого розвитку», яку можна визначити як планетарну модель еволюції ХХІ сторіччя, полягає у встановленні такого співвідношення між природокористуванням і соціально-економічним розвитком, яке забезпечує раціональне використання природних ресурсів, підтримує екологічну безпеку суспільства і разом з тим гарантує необхідну якість життя і добробуту населення. Тобто концепція містить економічну, соціальну і екологічну складові.

Економічний підхід ґрунтується на максимізації сукупного доходу та оптимальному використанні обмежених ресурсів і екологічних – природо-, енерго- і матеріало-зберігаючих технологій, включаючи видобуток і переробку сировини, створення екологічно прийнятної продукції, мінімізацію, переробку і знищення відходів. Соціальна складова орієнтована на людину і спрямована на збереження стабільності соціальних і культурних систем, в тому числі, на скорочення числа руйнівних конфліктів між людьми. З екологічної точки зору, сталий розвиток має забезпечувати цілісність біологічних і фізичних природних систем. Особливе значення має життєздатність екосистем, від яких залежить глобальна стабільність всієї біосфери.

Реалізація концепції значною мірою залежать не тільки від внутрішньої, але й від особливостей зовнішньої політики держави. В умовах глобалізації виникає потреба в активізації діяльності держав у сфері міжнародних економічних відносин, посиленні соціального та екологічного вимірів глобальних процесів та оптимізації управління ними.

Значну роль у практичному втіленні концепції в життя транзитивних країн відіграє зовнішня торгівля – найстародавніша форма міжнародних економічних зв’язків. Зовнішня торгівля бере активну участь у формуванні фонду споживання людини, впливаючи на якість життя, як безпосередньо шляхом імпорту споживчих товарів, так і опосередковано. Вона сприяє зростанню продуктивних сил країн, які можуть на міжнародних ринках придбавати сучасні машини й устаткування, екологічно чисті технології й послуги.

Слід відмітити, що внутрішнє виробництво України відстає від експансії іноземної продукції: протягом 2001-2010 років обсяг імпорту промислових товарів збільшився в 4 рази, у той час як власне виробництво виросло лише в 3,2 рази. При цьому, за даними Державної служби статистики України, від’ємне сальдо зовнішньоторговельного балансу в 2011 р. становило 6747,5 млн. дол. (за 2010 р. – також негативне 3025,3 млн. дол. Перевищення імпорту товарів та послуг порівняно з експортом стимулює попит на товари іноземного походження, скорочуючи можливості національного виробництва, і, відповідно, зайнятість населення.

Тому держава, яка не здатна експортувати в достатній кількості товари та послуги, експортує робочу силу, втрачаючи найкращу частину трудових ресурсів, змушених виїжджати за кордон в пошуках роботи й достойного заробітку. Таким чином, зростаюче від’ємне зовнішньоторговельне сальдо негативно впливає на соціальну складову сталого розвитку, скорочуючи можливості споживання населення і макроекономічного зростання.

Від’ємний зовнішньоторговельний баланс України значною мірою обумовлений значними масштабами імпорту продукції, яку держава спроможна виробляти, використовуючи власні матеріальні і людські ресурси. Насамперед це торкається виробництва споживчих товарів. На жаль, протягом останнього двадцятиріччя населення користується неякісною закордонною продукцією легкої промисловості або вживаним в Європі взуттям та одягом. Власне ж виробництво легкої промисловості з 1990 р. скоротилось у 10 разів. Отже перспективний напрям щодо розвитку імпортозамінюючих товарів полягає у задоволенні потреб внутрішнього ринку на основі зміцнення фінансового стану підприємств, нарощування обсягів виробництва, розширення асортименту товарів, підвищення конкурентоспроможності продукції.

Ще з часів появи теорії меркантилізму перевищення експорту над імпортом або їх баланс вважались джерелом добробуту нації. Бо саме такий стан зовнішньоторговельних відносин забезпечував стабільність національної валюти і, відповідно, відсутність інфляційних тенденцій. Як відомо, зростання цін на споживчі товари є додатковим податком на споживачів, який скорочує їх доходи і не сприяє людському розвиткові.

У сучасному експорті України продовжують домінувати продукція чорної металургії (27,6%), хімічна промисловість (7,8%), товари рослинного походження (7,15%). Причинами погіршення зовнішньоторговельних результатів України є зростання цін на предмети критичного імпорту, недостатня увага до проблем енергозбереження, розвитку альтернативних джерел енергопостачання, нових сучасних технологій, які суттєво знижують навантаження на природне середовище, іпортозамінюючих галузей легкої промисловості.

Зазначимо, що товарна структура експорту залежить від галузевої структури економіки, яка в Україні залишається досить далекою від принципів, покладених в основу концепції, що розглядається. Головні експортні галузі України не тільки забруднюють довкілля, провокуючі техногенні катастрофи, але й вирізняються значною енергомісткістю, поглинаючи паливно-енергетичні ресурси, що імпортуються. Тобто значною мірою працюють на себе, створюючи карусель «виробництво заради виробництва».

Успішна реалізація концепції сталого розвитку потребує значних коштів. Усвідомлюючи це, постсоціалістичні країни, які протягом 2004 – 2007 рр. увійшли до Європейського Союзу, створили сприятливий інвестиційний клімат: надійна й чітка система законодавства, пільговий податковий та митний режими; спрощення процесу реєстрації та процедури проходження ПІІ на основі уніфікації відповідних законодавчих актів; стабільності режиму оподаткування; застосування практики підписання міждержавних договорів, які ліквідують подвійне оподаткування. У зазначеному регіоні проявилась політична воля, величезне бажання вступити до європейської спільноти, підкріплене створенням насамперед відповідних економічних передумов для реалізації поставленої мети. І не останню роль у цьому процесі відіграли іноземні інвестиції.

Відомо, що ресурсна політика, яка проводилась в межах Ради економічної взаємодопомоги, не сприяла енергозбереженню. Однак після розпаду соціалістичної системи країни Центральної Європи – нинішні члени ЄС – здійснили стрімку переорієнтацію зовнішньоекономічних (насамперед торговельних) зв’язків на країни Західної Європи. Це стало можливим на основі структурної перебудови економіки при активній участі в зазначеному процесі західноєвропейського інноваційного капіталу. Бо іноземні корпорації, застосовуючи сучасні технології, забезпечили енерго-і матеріалозбереження, сприяючи таким чином наближенню товарів і послуг перехідних суспільств до стандартів країн ЄС.

Маючи на увазі відзначені проблеми, реалізація концепції «сталого розвитку» в Україні потребує зусиль, спрямованих на інтенсифікацію структурної перебудови економіки з урахуванням екологічного фактора, які передбачають матеріальну підтримку в першу чергу наукомістких, сучасних виробництв, що знижують навантаження на природу, здійснення відповідних організаційних заходів та правового супроводу зазначеного процесу. Серед заходів, спрямованих на вирішення зазначених проблем, домінуюче значення мають: стимулювання інвестиційної та інноваційної діяльності; розвиток власної нафтогазовидобувної галузі; економія матеріалів, палива, енергії; розвиток альтернативних джерел енергоресурсів; активна державна підтримка імпортозамінюючих виробництв.

Отже тільки в умовах зміни пріоритетів в організації внутрішнього виробництва на основі реалізації соціальних і природоохоронних завдань стає можливою оптимізація зовнішньоторговельної діяльності України.