Экономические науки/3. Финансовые отношения

Дмитрієва А.В.

Харківський національний економічний університет, Україна

Методичний підхід до удосконалення політики управління дебіторською заборгованістю підприємства

У сучасних умовах ринкової економіки ефективність функціонування підприємства прямо залежить від його здатності контролювати рівень дебіторської заборгованості й ефективно управляти ним. Як показує аналіз фінансових показників та дебіторської заборгованості на підприємствах нашої держави приділяється не належна увага питанню контролю та управління дебіторською заборгованістю.

Управління дебіторською заборгованістю – це одна з найбільш актуальних проблем багатьох підприємств, оскільки у підприємницькій діяльності некерована дебіторська заборгованість, як правило, є однією з причин кризового стану.

Управління дебіторською заборгованістю передбачає наявність визначеної та збалансованої кредитної політики на підприємстві. Кредитна політика є частиною загальної політики управління обіговими активами і маркетингової політики підприємства, яка спрямована на збільшення обсягу реалізації продукції і оптимізацію дебіторської заборгованості. Кредитна політика – це комплекс рішень, що включає термін кредиту компанії, стандарти кредитоспроможності, порядок погашення купівельної заборгованості і пропоновані знижки [1].

При формуванні кредитної політики підприємства необхідно враховувати такі характеристики дебіторської заборгованості та її впливу на фінансовий цикл:

‑ фінансові відносини в формі контрактів між постачальниками і покупцями з приводу способів і термінів розрахунку за поставлені товари, роботи, послуги чи майнові права;

‑ продаж товарів з відстроченням оплати, внаслідок чого кошти від покупців поступають не у момент переходу права власності на продукцію, а після закінчення певного періоду часу;

‑ дебіторська заборгованість є відстроченим у часі потенційно позитивним грошовим потоком;

‑ пошук компромісного рішення між ризиком і прибутковістю: продаж товарів і послуг в кредит веде до виникнення витрат (адміністративні витрати, пов'язані з кредитуванням, безнадійні борги і втрачені можливості скористатися коштами в більш прибуткових цілях), які необхідно порівнювати з економічними вигодами від збільшення обсягу продажів.

При формуванні кредитної політики підприємства необхідно керуватися такими вимогами: неприпустимо акумулювання великої величини дебіторської заборгованості відносно власного капіталу; прогнозування наслідків зростання дебіторської заборгованості з позиції її впливу на фінансові результати; орієнтація на більше число покупців з метою зменшення ризику несплати одним або декількома великими споживачами.

Основну увагу в аналізі дебіторської заборгованості приділяється її ретроспективному аналізу – вивченню якості, складу і руху. Всі дебітори ранжируються за величиною заборгованості та датою її утворення. По кожному дебітору аналіз можливості стягнення дебіторської заборгованості проводиться на основі оцінки платоспроможності дебіторів [2].

В існуючих методиках прогнозного аналізу дебіторської заборгованості не приділяється увага таким напрямам як аналіз взаємозв'язку дебіторської заборгованості і джерел фінансування діяльності та аналіз впливу дебіторської заборгованості на фінансові результати і фінансовий стан підприємства.

Методика аналізу кредитної політики має відповідати завданням підприємства та давати змогу оцінити її вплив на прибутковість підприємства. До основних положень доцільної кредитної політики можна віднести такі положення:

‑ упорядкування системи показників відносно впливу дебіторської заборгованості на ефективність діяльності підприємств;

‑ структурування показників за окремими видами дебіторської заборгованості та відповідальними підрозділами підприємств;

‑ оцінювання впливу кредитної політики на прибутковість;

‑ встановлення планових параметрів кредитної політики підприємств;

‑ оцінювання впливу планової політики на досягнення головної мети підприємств [3].

Серед основних показників впливу дебіторської заборгованості на ефективність діяльності підприємства виділяють наступні: додатковий чистий прибуток, отриманий від реалізації продукції з відстроченням платежу; показник, що характеризує формування і використання резерву по сумнівних боргах в бухгалтерському обліку в звітному періоді; витрати на фінансування дебіторської заборгованості; витрати на обслуговування дебіторської заборгованості; податок на додатковий прибуток; показник, що характеризує формування і використання резерву по сумнівних боргах в податковому обліку в звітному періоді [4].

Розрахунок даних показників дозволить підприємству не тільки контролювати величину дебіторської заборгованості, а і встановити ефективність її розміру, вплив на фінансові показники підприємства, витрати на обслуговування боргу. Постійний аналіз діяльності за цими показниками дозволить визначити найбільш вигідні для підприємства параметри кредитної політики та проводити її корегування відповідно до потреб підприємства та зовнішніх умов. Якщо проведені у відповідності з цією методикою розрахунки покажуть, що розроблена кредитна політика не відповідає стратегічним і тактичним цілям підприємства, проводиться корегування її цільових показників.

Важливим елементом кредитної політики підприємства є визначення потенційних контрагентів за критеріями платоспроможності і зменшення ризику порушення дебітором договірних зобов'язань. Для досягнення цієї мети вирішуються такі завдання: вибір надійних потенційних дебіторів; зменшення сумнівних і безнадійних боргів; визначення доцільності надання відстрочки платежів. На основі бухгалтерських, юридичних та фінансових даних підприємство складає множини контрагентів, що розподіляються за рівнем надійності. Відповідно до такої бази даних в подальшому необхідно розподіляти умови кредитної політики.

Таким чином, на кожному підприємстві має бути розроблена кредитна політика, що повинна базуватись на поєднанні показників дебіторської заборгованості та показників фінансового стану підприємства. Така кредитна політика дозволить структуру реалізації, відновити базу споживачів, максимізувати прибуток, постійно отримувати оперативні дані про стан заборгованості, її структуру, планувати дебіторську заборгованість на наступні періоди.

Література

1. Якимова А.М. Політика комерційного кредитування й управління дебіторською заборгованістю підприємства / А. М. Якимова // Економіка: проблеми теорії і практики : зб. наук. праць. – Випуск 197. – Дніпропетровськ : ДНУ, 2004. – С. 131-140.

2. Білоусов А. Внутрішній аудит: перспективи розвитку і методика організації на підприємствах України / А. Білоусов // Бухгалтерський облік і аудит. –2001. – №2. – С.54-57.

3. Городянська Л. В. Особливості організації обліку дебіторської заборгованості на підприємстві / Л. В. Городянська // Бухгалтерський облік і аудит. — 2007. — №6. — С. 9 - 16.

4. Нашкерська М. М. Управління дебіторською заборгованістю у структурі оборотного капіталу підприємства / М. М. Нашкерська // Вісник НУ «Львівська політехніка». — 2009. — № 4. — С.136 - 140.