Бабаян Б.Р.

Харьківський національний університетет, Україна

ОЦІНКА КРЕДИТОСПРОМОЖНОСТІ ПОЗИЧАЛЬНИКА, ЯК ЗАСІБ МІНІМІЗАЦІЇ КРЕДИТНОГО РИЗИКУ

Надання кредитів є одним з найбільш прибуткових банківських операцій і формує, зазвичай, найбільшу частину доходів банку. Але висока дохідність неодмінно супроводжується підвищеним ризиком. Надто ризиковані кредитні операції, в свою чергу, можуть загрожувати економічній безпеці банку, як наслідок банк збанкротує.

Економічна безпека банку – це стан захищеності життєво важливих і законних інтересів та потенціалу банку від негативного впливу дестабілізувальних факторів, зовнішніх і внутрішніх загроз, що забезпечує стабільний розвиток банку відповідно до його статутних завдань [1].

Актуальним питанням на сьогодні є тенденції розвитку банківського сектору з використання такої методики оцінювання кредитоспроможності позичальника, яка б змогла мінімізувати втрати банків та надавала гарантії по вчасному поверненню кредитних зобов’язань. Адже на сьогодні існує велика ймовірність їх неповернення внаслідок економічної кризи, нестабільної політичної ситуації, збільшення масового безробіття та інших факторів.

Проблеми оцінювання кредитоспроможності позичальника досліджували такі науковці як: Ю. Бугель, А. Мороз, В. Вітлінський, О. Дзюблюк, Н. Клебановоа, Я. Чайковський, І.Є. Ададуров, О.М. Бандурка, Н. Бунге, А.М. Лабецька та ін., а також сучасні зарубіжні економісти Е. Брігем, Л. Гапенський, Роуз П. С., Сінклі Дж. Ф..

Метою написання статті є вивчення та аналіз існуючих методик і підходів до оцінювання кредитоспроможності позичальників, внесення пропозицій щодо їх покращення.

Огляд матеріалів різних досліджень та публікацій показує, що в економічній теорії є багато методик оцінки кредитоспроможності позичальників, однак не розроблено єдиної загальноприйнятої науково-обґрунтованої методики.

В Україні порядок визначення кредитоспроможності позичальників нині регламентується Положенням НБУ “Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків”. Положенням визначено мінімальний перелік фінансових показників, які мають обчислюватися при оцінці кредитоспроможності позичальників – юридичних осіб, а також ряд інших вимог до оцінювання кредитних ризиків.

Більш того, не існує навіть єдиного обґрунтованого визначення поняття кредитоспроможності, про що, зокрема, свідчать наведені нижче різноманітні тлумачення поняття кредитоспроможності:

1) кредитоспроможність позичальника – це його спроможність повністю і своєчасно розрахуватися за своїми борговими зобов’язаннями;

2) кредитоспроможність – система умов, що визначають спроможність підприємства залучати позиковий капітал і повертати його в повному обсязі у передбачені терміни”;

3) кредитоспроможність – спроможність компанії або приватної особи залучати позиковий капітал і в майбутньому належним чином обслуговувати свій борг;

4) кредитоспроможність – це здатність позичальника в повному обсязі і у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїми борговими зобов’язаннями [2, 183].

При наданні кредитів будь-який банк стикається з необхідністю оцінки кредитоспроможності позичальників. Ця процедура є обов’язковою, а її результати істотно впливають як на умови конкретних кредитних угод, так і на ефективність кредитної діяльності банку в цілому. Для позичальника оцінка кредитоспроможності також важлива, оскільки від її результату залежить в якому обсязі буде наданий кредит і чи буде він наданий взагалі.

Результатом неякісної та недостовірної оцінки кредитоспроможності позичальників може стати погіршення якості кредитного портфеля банку, яке, до того ж, тягне за собою ще й необхідність зайвого резервування. У кращому випадку це призведе до погіршення фінансового стану банку, у гіршому – до повного краху.

Процес кредитування складається з ряду етапів кожний з яких забезпечує вирішення певних завдань а в сукупності досягаються головні цілі - надійність і прибутковість для банку.

Етапами кредитного процесу виступають [3]:

а) отримання та розгляд кредитної заявки;

б) безпосередня співбесіда з потенційним позичальником;

в) оцінка кредитоспроможності;

г) підготовка до складання кредитного договору;

д) кредитна угода;

ж) моніторинг і контроль якості виданих кредитів.

Інформаційною базою, покликаною забезпечити процес оцінки кредитоспроможності клієнтів банку, можуть бути матеріали, отримані безпосередньо від позичальника (його звітність), кредитна історія підприємства; відомості, які при необхідності можуть бути одержані із зовнішніх джерел (постачальників, кредиторів, покупців, обслуговуючих банків), а також матеріали державних органів та зовнішніх аудиторів (галузеві аналітичні дослідження, статистична інформація, аудиторські висновки, результати перевірок державними органами) [4].

Одним з елементів оцінювання кредитоспроможності є з'ясування персональних якостей потенційного позичальника. В цьому випадку увага банку має зосереджуватися на таких моментах, як репутація, порядність і чесність, матеріальна забезпеченість, ставлення до своїх зобов'язань перед іншими кредиторами в минулому [4].

Показники оцінки кредитоспроможності повинні відобразити фінансово-господарський стан підприємства з точки зору ефективності розміщення позикових коштів, оцінити здатність та готовність позичальника здійснювати платежі та погашати кредити в заздалегідь визначені строки.

Існує багато різних методик оцінки кредитоспроможності, кожна з яких взаємно доповнює одна одну. Виділяють такі основні методи оцінки кредитоспроможності: метод оцінки кредитоспроможності позичальника на основі системи фінансових коефіцієнтів, які визначаються за балансовими формами; метод оцінки кредитоспроможності позичальника на основі розрахунку фінансових коефіцієнтів; метод оцінки кредитоспроможності на основі аналізу грошових потоків; метод оцінки кредитоспроможності на основі аналізу ділового ризику; прогнозні методи оцінки кредитоспроможності [5].

Якщо, наприклад, аналіз цільового ризику дозволяє оцінити кредитоспроможність клієнта у момент здійснення операції тільки на базі однієї позикової операції , то система фінансових коефіцієнтів прогнозує ризик з урахуванням сукупного боргу, середніх стандартів, що склалися. Аналіз грошового потоку клієнта не тільки оцінює в цілому кредитоспроможність клієнта, але і показує на цій основі граничні розміри нових позик, а також слабкі місця управління підприємством, з яких можуть витікати умови кредитування.

З огляду на недоліки у практиці вітчизняного банківського сектору, а також на роль кредитоспроможності позичальників як основного методу мінімізації кредитного ризику вдосконалення цієї сфери аналітичної роботи є можливим у таких двох напрямах: з одного боку, це істотне розширення базового складу показників до рівня, який би дав усебічну характеристику різноманітним аспектам діяльності клієнта, а з другого — це активне використання аналізу грошового потоку підприємства, що дає можливість оцінити обороти коштів позичальника, а відтак і більш точно прогнозувати його перспективи у використанні банківських кредитів [6].

Як показує досвід кредитування в Західних країнах, при аналізі забезпечення кредиту слід звертати особливу увагу на такі характеристики, як термін служби, стан і структура активів позичальника. Тут велику роль відіграє фактор, пов'язаний з технологією, адже якщо активи позичальника технологічно застаріли, то їх цінність як забезпечення буде невелика, оскільки їх важко буде перетворити в грошові засоби у випадку недостатності доходів позичальника для погашення заборгованості за кредитом. Але механічне перенесення зарубіжного досвіду проведення фінансового аналізу в багатьох випадках, буде малоефективне, тому що не береться до уваги специфіка вітчизняних позичальників.

Таким чином, можна зробити висновок , що причиною недоліків будь-якої з методик оцінки кредитоспроможності є їх вузька цілеспрямованість. Якщо неможливо врахувати всі чинники, що впливають на оцінку кредитоспроможності, то, як правило, їх групують і розглядають при аналізі окремо або вдаються до середніх значень. Тому в сучасних умовах будь-яка методика повинна бути орієнтована на синтез основних і додаткових методів або застосовувати пов'язану систему побудовану на декількох методах.

Література

1. Ортинський В.Л. Економічна безпека підприємств, організацій та установ : навч. посібн. [для студ. ВНЗ] / В.Л. Ортинський, І.С. Керницький, З.Б. Живко та ін. – К. : Вид-во "Правова єдність", 2009. – 544 с.

2. Головко А. Т. Система банківського менеджменту: Навч. посібник / За ред. А. Т. Головко, В. І. Грушко, М. Д. Денисенко. – К.: “ІНКОС”, 2004. – 480 с.

3. Офіційний сайт НБУ. – Режим доступу : http://bank.gov.ua/.

4. Чайковський Я. Удосконалення методики комплексної оцінки кредитоспроможності позичальників / Я. Чайковський // Вісник національного банку України. – 2003. – №11. – С. 30–34.

5. Бермічева О.В. Визначення рейтингу кредитоспроможності позичальника / О. В. Бермічева // Наше право. – 2007. – № 3. – С. 73–77.

6. Бугель Ю. Основні шляхи вдосконалення сучасних методів оцінки кредитоспроможності позичальника / Ю. Бугель // Банківська справа. – 2007. – № 4. – С. 54–59.