ПЕРЕВАГИ ТА НЕДОЛІКИ ЗДІЙСНЕННЯ ТОЛІНГОВИХ ОПЕРАЦІЙ НА ВІТЧИЗНЯНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ

Семенюк Л.В. , Цахнів Л.Ю.

БДФЕУ, м.Чернівці

Науковий керівник:

Чижевська К.Г.

У статті розглянуто сутність толінгу мотиви вітчизняних підприємств, які спонукали їх до такої форми діяльності; сучасний вплив толінгу на конкурентоспроможність вітчизняних підприємств, а також позитивні та негативні наслідки здійснення операцій з давальницькою сировиною.

Постановка проблеми. На сьогодні питання толінгу досить гостро постало для української економіки. Здобуття Україною статусу країни з ринковою економікою відкрило широкі можливості для її інтеграційного розвитку та участі в міжнародному поділі праці. Через кризову ситуацію в економічній сфері пострадянського простору внаслідок руйнування єдиної загальнодержавної системи суспільного виробництва та суспільного розподілу праці і її результатів операції з давальницькою сировиною в зовнішньоекономічній діяльності набули широкого застосування.

У світі виробництво із залученням давальницької сировини вже давно себе виправдало, а толінг одержав широке розповсюдження у світовій економічні практиці та узаконений СОТ як одна із форм міжнародного поділу праці. Адже така діяльність збільшує обсяги промислового виробництва, експорту, податкових надходжень та вирішуються проблеми зайнятості населення. У світі підприємства, що працюють за давальницькою схемою, є основною ланкою в новій моделі ведення бізнесу, яка створює потенціал для оптимізації міжнародного поділу праці та пропонує унікальні можливості для інтеграції та розвитку підприємств малого та середнього бізнесу [4, 262]. Передумовами цьому послужили супутні толінгу економічно привабливі фактори, включаючи гнучкість варіантів розрахунків під час перероблення давальницької сировини [1, 169].

Аналіз основних досліджень і публікацій. Дослідження такого явища як толінг здійснювалося як вітчизняними так і зарубіжними науковцями, зокрема М. Ю. Барна, Н. М. Гарбар, Ю. В. Гончаров, А. О. Дворецикий, Г. О. Партин, О.А. Горбач, П. А. Фісуненко, В. В. Розенталь, Шацька З. Я. Проте дана тема, все ж таки, залишається недостатньо вивченою.

Виклад основного матеріалу. Економічна криза 90-х років ХХ ст. змусила багато підприємств шукати вихід із становища за якого були відсутні зв’язки з постачальниками сировини, відсутнє виробництво устаткування для підприємств, здійснювався великий конкурентний тиск з боку іноземних фірм, вітчизняний ринок товарів широкого вжитку значно скоротився через зменшення доходів населення. З метою завантаження виробничих потужностей, збереження кадрів та платоспроможності, значна частина підприємств, особливо легкої промисловості, почала працювати на умовах толінгу [2, 100].

Толінг (англ. tolling) – це послуги з переробки імпортної сировини, що ввозиться на митну територію держави без оподаткування та передачі прав власності вітчизняному підприємству яке її переробляє, із подальшим вивезенням готової продукції за межі держави [2, 99]. У широкому ж змісті слова під толінговими операціями розуміють порядок організації виробництва з перероблення давальницької сировини, способи реалізації готової продукції, виготовленої з цієї сировини, умови й форму розрахунків за послуги з перероблення [1, 166].

На сьогодні в Україні толінг досить активно використовують в таких галузях як металургія, енергетика, нафтопереробна та легка й харчова промисловість [1, 166].

В економічній літературі виділяють два види толінгу: внутрішній та зовнішній. Внутрішній толінг передбачає придбання іноземною фірмою сировини в Україні, а зовнішній – ввезення сировини з-за кордону. За кордоном толінгові операції здійснюються з активною і пасивною переробкою. Активною вважають перероблення наданих ресурсів іноземними партнерами (толінгерами) на підприємствах країні-переробниці, а пасивною – за якої перероблення сировини здійснюють підприємства країни-переробниці для іноземного замовника [3, 245].

Мотиви здійснення толінгових операцій з точки зору виконавця:

1) для замовника [узагальнено на основі 3, 245; 4, 262]:

– прагнення підприємств розвинених країн знизити собівартість продукції за рахунок проведення виробничого процесу в країнах із низькими витратами на заробітну плату;

– відсутність в країні-замовниці технологій або виробничих потужностей для отримання необхідної продукції, що супроводжується нестачами вільно конвертованої валюти для її купівлі за кордоном;

2) для переробника [2, 100]:

– дефіцит власних сировинних ресурсів при наявності великого потенціалу переробних підприємств;

– бажання завантажити виробничі потужності, що простоюють;

– відсутність у переробних підприємств оборотних коштів, достатніх для придбання необхідної кількості сировини;

– недоступність кредитів, наявність заборгованостей;

– соціальний тиск з боку виробничого персоналу переробних підприємств, що не завантажені роботою;

– реальна загроза згортання або повної зупинки виробництва в деяких галузях промисловості.

Так як і будь яке явище толінг має свої переваги та недоліки.

Переваги використання операцій з давальницькою сировиною [3, 245]:

1) підприємство-виробник має можливість перенести на вартість продукції, виготовленої з давальницької сировини, частину своїх постійних витрат та покращити фінансові результати;

2) робота на давальницькій сировині зменшує потребу підприємства у кредитних ресурсах для формування запасів сировини, забезпечує зайнятість і гарантований збут продукції;

3) використання толінгових схем дає можливість підприємству-переробнику за відсутності коштів на придбання сировини одержати її безоплатно від замовника, а також через нагромадження прибутку скоротити потребу в кредитних ресурсах для фінансування обігового капіталу;

4) здійснення толінгових операцій може позитивно вплинути на конкурентоспроможність підприємства-виробника та країну його розташування, оскільки, з одного боку, відкриває ринки індустріально розвинених країн для виробництва і реалізації нових товарів, виготовлення яких без толінгових схем неможливе, а з іншого – зумовлює формування позитивного ефекту для інших галузей економіки країни підприємства-переробника, насамперед внаслідок придбання іноземною фірмою сировини для виробництва продукції в цій же країні.

В Україні толінг, на сьогодні, є невигідним та законодавчо незахищеним. Толінгова схема тягне має низку негативних наслідків [узагальнено на основі 1, 166; 3, 245; 5, 6]:

– толінг виступає як досить агресивний інструмент руйнування господарства країни, що розвивається;

– організатори толінгу ніяк не зацікавлені в науково-технічному прогресі та розвитку виробництва;

– такий вид діяльності вважається наслідком непродуманої маркетингової політики;

– вітчизняні підприємства-переробники давальницької сировини використовують виробничі потужності та залучають робочу силу як при повноцінному виробництві, а відшкодування при цьому часто отримують тільки за проведені технологічні операції;

– втрачається прибуток, основну частину якого після реалізації продукції одержує власник сировини;

– рентабельність підприємств, які використовують стратегію давальницької сировини, складає лише 5-7%, згідно з підрахунками , якби ці підприємства реалізували продукцію навіть за найнижчими цінами на вітчизняному ринку, то їх рентабельність склала б не менше 20%.

Тобто робота за толінговими схемами в сучасних умовах є вкрай шкідливою для промисловості та економіки України в цілому. Вона передбачає використання виробничих потужностей підприємства та залучення робочої сили як при повноцінному виробництві, а відшкодування відбувається лише за проведення технологічних операцій, тоді яка іноземний партнер, реалізуючи готову продукцію, отримує прибутки з готової продукції. Отже відбувається експлуатація ресурсу вітчизняних підприємств легкої промисловості із звуженням можливостей до модернізації виробництва [2, 100].

Проте не варто відкидати, що розвиток толінгу, як внутрішнього, так і зовнішнього, можна вважати ефективним засобом призупинення катастрофічного спаду промислового виробництва у регіонах і у державі загалом. Однак практикувати його надалі в широких масштабах з державних позицій не вигідно, тому що більшу частину доходів одержує власник сировини, одночасно зменшуючи обсяги доходів до бюджетів різних рівнів, а зовнішній толінг, крім того, «паразитує» на низькій ціні кваліфікованої робочої сили [1, 168].

Висновок. У разі ефективної організації толінгові операції мають позитивний вплив на зростання кількості робочих місць, завантаженість виробничих потужностей підприємств, які тимчасово простоюють, сприяють зменшенню потреби в обіговому капіталі, а також збільшують доходи підприємств-переробників та держави, у якій розташовуються ці підприємства. Але толінг також має і негативні наслідки для економіки: знижуються економічні можливості до модернізації виробництва та втрачається прибуток, основну частину одержує власник сировини.

Ґрунтуючись на справедливій ціновій політиці, такий вид комерційних угод необхідно розглядати як позитивний для країн-учасниць та як початковий етап на шляху до підвищення конкурентоспроможності вітчизняних виробників на зовнішніх ринках.

Список використаної літератури:

1. Барна М. Ю. Толінгові операції в Україні переваги та недоліки / М. Ю. Барна, Н. М. Гарбар // Науковий вісник НЛТУ України. – 2012. – Вип. 22.4. – С. 165-169

2. Гончаров Ю. В. Вплив толінгу на конкурентоспроможність легкої промисловості України / Ю. В. Гончаров, А. О. Дворецикий // Вісник Хмельницького національного університету – 2009. – № 4. – С. 99-101

3. Партин Г. О. Толінг як форма залучення обігового капіталу / Г. О. Партин, О.А. Горбач // Науковий вісник НЛТУ України. – 2011. − Вип. 21.7. – С. 244-248

4. Фісуненко П. А. Організаційно-економічний механізм застосування толінгових операції у зовнішньоекономічній діяльності / П. А. Фісуненко, В. В. Розенталь // Економічний простір. – 2010. – №38. – С. 258-267

5. Шацька З. Я. Теоретичні засади формування та реалізації стратегії вітчизняних підприємств в умовах євроінтеграції / Я. З. Шацька // Економічні науки. Серія «Економічна теорія та економічна історія». Збірник наукових праць. ЛНТУ. 2009 – Випуск 6 (23). – С. 1-10.