Шевчук Людмила Петрівна – к.е.н.доцент кафедри

фінансового контролю та аналізу

Вінницького торгово-економічного інституту КНТЕУ

Шевчук Андрій Андрійович -ТВО помічника начальника інституту

– начальника фінансово-економічної служби

Київського національного університету ім. Т. Шевченка

Паляниця А.О. – студентка

Вінницький торгово-економічний інститут КНТЕУ

ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ РЕФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ

Державний фінансовий контроль є важливою функцією держави, за допомогою якої забезпечуються нормальні умови для функціонування фінансової системи. Складні економічні процеси й наслідки світової фінансової кризи показали необхідність удосконалення фінансово-бюджетної політики, а зокрема фінансового контролю. Його недооцінка призвела до зловживань та порушень у сфері фінансових відносин. На сьогодні визнано, що існує необхідність розвитку системи державного фінансового контролю з огляду на об'єктивну потребу створення відповідної противаги існуючим загрозам у фінансовій системі, зокрема щодо зменшення обсягів та кількості бюджетно-фінансових зловживань та злочинів; покращення рівня фінансової дисципліни у використанні бюджетних коштів; забезпечення надходжень до бюджету податків, зборів та обов'язкових платежів; посилення відповідальності учасників бюджетного процесу та ін.

Вдосконалення системи фінансового контролю в Україні може стати запорукою ефективного функціонування державних фінансів, зокрема отримання таких результатів як: дотримання економічної безпеки держави, збалансування державного та місцевих бюджетів, досягнення фінансової самодостатності регіонів, секторів і галузей економіки, збільшення захищеності фінансово-економічних інтересів громадян і суспільства і як результат – процвітання держави, посилення престижу перед світовою спільнотою.

Проблеми фінансового контролю досліджували такі українські науковці як: В.О. Шевчук, С.В. Бєльчика, Плескач В.О., Футоранська Ю.В. Фінансовий контроль і класифікацію органів фінансового контролю у практиці інших держав світу та їх функції досліджувала І.М. Іванова. Актуальність наукового обґрунтування питання розвитку систем внутрішнього контролю підприємства, як елементу системи цілісного державного внутрішнього фінансового контролю підтверджується роботами І.К. Дрозда, В.О. Шевчука, Л.А. Савченко.

Складні економічні процеси, які сьогодні відбуваються практично у всіх країнах світу, істотно стримують розвиток такого важливого складника державного управління, як фінансовий контроль. Державний фінансовий контроль – це складова частина управління економічними об'єктами та процесами, що полягає в спостереженні за об'єктом з метою перевірки відповідності об'єкта спостереження бажаному та необхідному стану, передбаченому законами, положеннями, інструкціями, іншими нормативними актами. Держаний фінансовий контроль здійснюють Верховна Рада, Кабінет Міністрів, Національний банк, Міністерство фінансів, Фонд державного майна, Рахункова палата, Державна податкова служба та інші державні органи згідно з чинним законодавством. До органів внутрішнього фінансового контролю належать: Державна контрольно-ревізійна служба України (ДКРСУ) та органи внутрішнього відомчого контролю – контрольно-ревізійні підрозділи міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.

До основних недаліків сучасної системи державного контролю можна від-

нести такі:

1. Переважна більшість контрольно-перевіркових процедур має фіскальний характер. На практиці найчастіше використовують ревізію та перевірку. Ці ме-

тоди дають змогу лише виявити фінансові порушення, констатувати негатив-

ні явища, але не дають змогу запобігти їм чи вивчити причини їх виникнення.

2. Переважання заходів подальшого (наступного) контролю. Існуючі процедури попереднього та поточного контролю (які, як свідчить досвід зарубіжних країн, є найбільш дієвими) у межах діючої системи фінансового контролю є досить слабкими та неврегульованими.

3. Неусвідомлення важливості внутрішнього фінансового контролю як в системі управління державними фінансами, так і керівниками підприємств, установ, організацій;

4. Низький рівень дієвості механізму адміністративних стягнень. Сума штрафу за нецільове або незаконне використання бюджетних коштів значно менша за обсяги бюджетних коштів, які держава втрачає через зловживання посадових осіб, і не може забезпечити повною мірою відшкодування цих збитків.

5. Зростання фінансових порушень у сфері використання бюджетних коштів.

6. Неврегульованість діяльності та перетин функцій суб'єктів фінансового контролю.

В Україні зовнішній контроль у частині виконання коштів Державного бюджету України централізовано здійснюють два органи влади: Рахункова палата від імені Верховної Ради України та Державна контрольно-ревізійна служба від імені Уряду. Упродовж усього існування незалежної України було прийнято низку нормативно-правових документів, що регламентують порядок здійснення фінансового контролю (Бюджетний кодекс, Господарський кодекс, постанови Кабінету Міністрів України, стандарти державного фінансового контролю, різноманітні Закони та інші нормативно-правові акти), проте вони не привели до значного покращення рівня фінансової дисципліни у використанні бюджетних коштів. Про це свідчить негативна тенденція стосовно зростання фінансових правопорушень та економічних злочинів. Підтвердженням цього є статистичні дані, наведені на рис. 1.

Рис. 1. Кількість перевірених підприємств та обсяг виявлених порушень

органами ДКРСУ за 2005-2011 рр. [5]

Отже, на основі рис. 1 можемо зазначити, що спостерігається тенденція до зменшення загальної величини перевірених установ і організацій органами Державної контрольно-ревізійної служби (від 28270 установ у 2005 р.до 15289 установ в 2011 р., тобто відбулось зменшення приблизно у 2 раза), що пов'язано із стрімкими процесами роздержавлення власності. Згідно із наведеною динамікою, незважаючи на зменшення кількості перевірених об'єктів, обсяг виявлених незаконних і нецільових втрат, нестач грошових коштів, порушень є надзвичайно великим (у 2010 р. цей показник становить одне з найвищих значень в аналізованому періоді – 1983,8 млн грн). Від 2007 р. можна побачити стійку тенденцію до зростання кількості правопорушень. Тут необхідно зазначити, що якщо у 2005 р. частка порушників фінансової дисципліни у загальній кількості перевірених підприємств, установ, організацій становила 64 %, то в 2011 р. вона сягнула 95 %.

Це свідчить про певне зменшення фінансової дисципліни на рівні бюджетних установ та організацій. Зростання порушень свідчить не тільки про необхідність посилення контролю, а також вказує на те, що економічний механізм господарювання є недосконалим.

Таким чином, тенденції до збільшення кількості правопорушень, зумовлюють нагальну потребу у реформуванні діючої системи державного

фінансового контролю.

Надзвичайно вагомим кроком у цьому напрямку стало розроблення та прийняття Постанови від 20 липня 2011 р. N 765 ,,Про утворення територіальних органів Державної фінансової інспекції”, Постанови від 26 січня 2012 р. № 4 ,,Про стан дотримання фінансової, бюджетної дисципліни, збереження та використання державного майна, результати здійснення внутрішнього фінансового контролю у 2011 році”, Концепції державного внутрішнього фінансового контролю на період до 2017 року, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України їх сутність полягає у:

- повній відповідальності керівника (усвідомлення відповідальності не тільки за факти шахрайства та порушень у керованому підприємстві, а й за ефективність його діяльності);

-створення досконалої інформаційно-комунікаційної інфраструктури, підвищення прозорості та публічності (зокрема запровадження щорічного звіту-

вання про функціонування системи внутрішнього контролю, здійснення об-говорень та консультацій з участю представників органів державної влади та

ЗМІ тощо);

- проведення різноманітних організаційних змін у Державній контрольно-реві-зійній службі (наприклад, приєднання підрозділу з питань гармонізації внут-

рішнього контролю до сфери управління Міністерства фінансів) та ін.

- утворення територіальних органів державної фінансової інспекції

- Проводити аналіз планування та виконання кошторисів

(фінансових планів) установ, підприємств та організацій.

Отже, з метою ефективного впровадження даних нормативних документів знеобхідно провести розширені консультації з відповідного питання серед працівників органів контролю; створити єдину інформаційну базу даних з питань вдосконалення державного фінансового контролю; здійснити розрахунок необхідних ресурсів та визначити шляхи їх фінансування.

З огляду на потребу високопрофесійного управління з боку держави у сфері фінансових відносин з метою підвищення ефективності та результативності, прозорості, особливо важливим питанням залишається ефективний фінансовий контроль як важлива ланка системи управління національною економікою.

Концепція розвитку державного внутрішнього фінансового контролю є безперечно надзвичайно важливим та правильним кроком у напрямі рефор-мування системи державного фінансового контролю в Україні. Звичайно це доволі складний процес і на його шляху стоїть низка перешкод: починаючи від необхідності прийняття відповідних нормативно-правових актів, які б здійснювали регулювання процесу реформування, і завершуючи потребою перепідготовки кадрів органів контролю та керівників бюджетних установ. Останнє потребує значних зусиль та часу з огляду на те, що насамперед варто

дещо змінити ідеологію учасників бюджетного процесу, досягти усвідомлення керівниками бюджетних установ повної відповідальності, усвідомлення ревізорами нової місії аудиторів та ін. Отже, прийняті нормативно-правові акти мають чимало переваг і у разі успішної реалізації повинні наблизити Україну до світових вимог та стандартів і сприятиме адаптації вітчизняного законодавства до законодавства ЄС.

Література:

1.Положення про утворення територіальних органів Державної фінансової інспекції, затверджене постановою МФУ від 20 липня 2011 р. № 765.

2. Положення про стан дотримання фінансової, бюджетної дисципліни, збереження та використання державного майна, результати здійснення внутрішнього фінансового контролю у 2011 році, затверджене постановою МФУ від 26 січня 2012 р. № 4.

3. Шевчук В.О . Проблеми нормативно-правового характеру у сфері державного фінансового контролю / В.О. Шевчук // Фінанси України. – 2011. – № 1. – С. 45.

4. Бєльчик С.В. Державний внутрішній фінансовий контроль в Україні розвиватиметься за нормами Європейського Союзу / С.В. Бєльчик, М.В. Бариніна-Закірова // Фінансовий контроль. – 2012. – № 5 (28). – С. 13.

5. Плескач В.О. Фінансовий контроль у контексті трансформаційних процесів економіки / В.О. Плескач // Фінанси України. – 2012. – № 6. – С. 85.

6. Футоранська Ю.В. Передумови та шляхи реформування системи державного внутрішнього фінансового контролю в Україні / Ю.В. Футоранська // Фінанси України. – 2012. –№ 9. – С. 151.