Історія / 2. Загальна історія

К.і.н., доцент Соловйова Р.П.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

МІЖНАРОДНА ПОЛІТИКА НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ

Основні засади зовнішньої політики України були визначені Декларацією про державний суверенітет 1990 р. і законодавчо закріплені Конституцією 1996 р. Міжнародну діяльність Україна здійснює на основі таких принципів: невтручання у внутрішні справи; відмова від участі у конфронтаціях та агресивних блоках; мирна і взаємовигідна співпраця з усіма членами міжнародного співтовариства згідно з нормами міжнародного права; відсутність територіальних претензій; відкритість у стосунках з іншими державами.

Пріоритетними напрямами зовнішньополітичного курсу незалежної України є: розвиток двосторонніх політичних, економічних і культурних відносин з країнами світу; участь у Європейському Союзі, СОТ, МВФ, РЄ та НАТО; розвиток відносин із країнами СНД та ГУАМ (Грузія, Україна, Азербайджан, Молдова); активна участь у роботі ООН та її підрозділах (МАГАТЕ, ЮНЕСКО та ін.); підготовка до вступу у Європейський Союз та НАТО; боротьба за вирішення глобальних проблем людства: бідності, міжнародного тероризму, екологічної безпеки.

6 грудня 1991 р. Україна уклала перший міжнародний договір з Угорщиною. 2 червня 1997 р. підписала міжнародний договір про дружбу, співробітництво та добросусідство з Румунією, а на початку 2009 р. було врегульовано питання про о. Зміїний та морські українсько-румунські кордони. Зараз успішно розвиваються відносини з Великою Британією, Італією, Францією, Голландією, Швецією, Дружні стосунки склались із Словаччиною та іншими країнами [1, с. 501-502].

Сучасна Україна обрала курс на інтеграцію в Європу. У 1992 р. підписала Заключний Акт наради з безпеки і співробітництва в Європі (НБСЄ), що сприяло інтеграції у європейські структури. У 1994 р. першою із країн СНД підписала угоду про партнерство і співробітництво з Європейським Союзом. Було затверджено стратегію і програму інтеграції України в ЄС. У 1992 р. вона стала одним із співзасновників Парламентської асамблеї Чорноморського економічного співробітництва, а в 1995 р. - членом Ради Європи. У 1996 р. приєдналась до союзу держав Центр Європейських ініціатив (ЦЕІ). У 1999 р. підписала Хартію Європейської безпеки на ХХІ ст. У травні 2008 р. вступила до СОТ.

У 1994 р. Україна приєдналась до програми співробітництва з НАТО «Партнерство заради миру». У 1997 р. в Києві відкрито інформаційний центр НАТО, підписано хартію про особисте партнерство України і НАТО, У 2003 р. Верховна Рада України зафіксувала мету вступу до НАТО у Законі «Про основи національної безпеки України» [2, с. 531].

Зараз Україна активно працює в ОБСЄ, Раді Європи, Раді Євроатлантичного партнерства, комісії Україна – НАТО [4, с. 349]. У 2008 р. вона отримала вигідну допомогу від ВМФ для здійснення антикризових заходів в країні в сумі 13 млрд. дол., у 2009 р. – 12,5 млрд. дол. [1, с. 503].

Активною є участь України у миротворчих силах ООН, які виконують завдання в регіонах, де тривають міжетнічні та громадські конфлікти. У 2003 р. Україна взяла участь у гуманітарній місії під час іракської війни в Кувейті.

До першочергових пріоритетів зовнішньої політики України належить співробітництво з США, яке поступово еволюціонує у напрямі виходу на рівень партнерських відносин. У 1994 р. в Будапешті під час роботи НБСЄ Україна, Росія, США і Велика Британія підписали Меморандум про гарантії безпеки України [3, с. 260-261].

Серед важливих напрямків зовнішньої політики України є розвиток відносин з країнами Балтії, активізація співпраці з Канадою, особливо з українською діаспорою, країнами Африки, Південної Азії, Китаю, Латинської Америки та Куби [1, с. 503].

Україна приєдналась до Економічного союзу країн СНД як асоційований член. Бере активну участь у роботі багатьох її органів та інституцій, прагне розширювати співпрацю із членами цієї співдружності [4, с. 349]. Відносини з СНД ґрунтуються на спільній багатовіковій історії, міжетнічних зв’язках і певній взаємозалежності. Але, Україна виступає проти перетворення СНД у наддержавну структуру.

Негативним фактором у відносинах із Заходом є відсутність чіткої визначеності, балансування між прагненням увійти до кола західних країн і традиційною лояльністю до Росії, проголошення українським урядом заяв, що виключають одна одну [2, с. 532].

Таким чином, незалежна Україна здійснює міжнародні відносини з різними країнами світу. Вона є асоційованим членом країн СНД, інтегрує до європейських структур (ООН, МВФ, СОТ, НАТО, Євросоюз). Вектори зовнішньої політики української держави є різноплановими.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Бакалець О.А. Історія України з найдавніших часів до початку ХХ століття. – Львів: Магнолія – 2006. – 2010. – 573 с.

2. Лановик В.Д., Лазарович М.В. Історія України. – 3-тє вид., випр. і доп.. – К.: Знання – Прес. – 2006. – 598 с.

3. Світлична В.В. Історія України. – 2-ге вид., випр. і доп. – К.: Каравела, Львів: Новий Світ – 2000. – 2002. – 304 с.

4. Україна у міжнародних відносинах ХХ століття. / За ред. проф. Малика Я.Й. – Львів. – Світ. – 2004. – 468 с.