Андреєва І. В., Каспарі Н. Р., Виноградов О. А.

ДЗ «Луганський державний медичний університет», Луганськ, Україна

Оцінка деяких морфологічних передумов утворення гриж затульного каналу

Мета дослідження – визначення анатомічної мінливості затульного отвору, затульного каналу і його судинно-нервового пучка залежно від форми і статевої належності таза для виявлення морфологічних передумов утворення гриж затульного каналу.

Дослідження проведено на 100 клубових кістках і на 34 трупах дорослих людей. Проводили морфометричне дослідження основних кісткових орієнтирів клубової кістки і таза в цілому за допомогою набору інструментів, який включав: акушерський циркуль, кутомір, штангенциркуль ШЦ I 0-150 ГОСТ 166-80, лінійку металеву ГОСТ 427-85.

При дослідженні затульного отвору вивчали його форму, описували характер краю затульної борозни із зовнішнього і внутрішнього боку, форму затульної вирізки. Виконували остеометрію затульного отвору. При цьому визначали: подовжній розмір затульного отвору – відстань між найбільш віддаленими одна від одної частинами затульного отвору у вертикальному напрямі; поперечний розмір затульного отвору – відстань між найбільш віддаленими одна від одної частинами затульного отвору в горизонтальному напрямі; товщину верхньої гілки лобкової кістки – товщина її в зоні верхнього краю затульного отвору; товщину нижньої гілки лобкової кістки – товщина її в середній частині нижньої гілки лобкової кістки; довжину затульної борозни; ширину затульної борозни; глибину затульної борозни. Площу затульного отвору визначали шляхом накладення на затульний отвір площинної координатної сітки з кроком у 2 мм.

На трупах проводили пошарове препарування затульної ділянки з правого і лівого боку. Виділяли верхній край затульного отвору. Описували форму зовнішнього отвору затульного каналу. Штангенциркулем вимірювали його розміри. При цьому поперечний розмір зовнішнього отвору затульного каналу вимірювали штангенциркулем між сторонами затульної вирізки, подовжній – від верхнього краю затульного отвору до затульної мембрани. Проводили препарування зовнішнього отвору затульного каналу і його елементів, виділяючи роздільно нерви, артерії, вени і їх анастомози. Досліджували судинно-нервовий пучок затульного каналу: кількість судин і нервів, їх положення, форму, розміри, наявність анастомозів. Комплексне морфометричне дослідження проводили по фотознімках. Всі вимірювання на фотознімках здійснювали за допомогою штангенциркуля з урахуванням масштабу знімка, який визначали як співвідношення фактичних і отриманих на фото розмірів об’єкта. Вимірювали діаметр нерва, артерії і вени. Кути між судинами і нервом вимірювали кутоміром.

Цифрові дані обробляли методами варіаційної статистики за допомогою комп’ютерної програми Microsoft Excel, що ліцензована. Визначали: середню арифметичну вибірки (M); похибку середньої арифметичної вибірки (±m); вірогідність похибки (р); коефіцієнт кореляції (R).

В результаті проведенного дослідження встановлено, що затульний отвір при чоловічому типі таза мав подовжній (47,0 ± 3,9) мм розмір більше, ніж поперечний (31,8 ± 2,3) мм, що справляло вплив на його форму. При жіночому типі таза подовжній (49,4 ± 5,1) мм розмір затульного отвору був менший за поперечний (33,1 ± 3,4) мм. Форма затульного отвору була трикутною, овальною, ромбоподібною, бобовидною і неправильною, але, на відміну від форми затульного отвору в тазі чоловічого типу, в цих формах превалював поперечний розмір.

При чоловічому типі таза затульна вирізка була глибокою і мала загострені краї, а при жіночому типі – дрібна із закругленим краєм. Затульна борозна мала висхідний напрям назад з відхиленням у латеральний бік. Глибина і довжина її залежали від типу таза і форми затульної вирізки. При чоловічому типі таза вона була довша, ніж при жіночому, і глибше. При жіночому типі таза затульна борозна була неглибокою і широкою, що могло бути одною з передумов утворення гриж затульного каналу.

Зовнішній отвір затульного каналу мав щілиновидну форму при чоловічому типі таза і форму овала, витягнутого в поперечному напрямі, – при жіночому. Проекція зовнішнього отвору затульного каналу розташовувалося на перпендикулярі, опущеному від межі середньої і медіальної третини лінії, що сполучає лобковий горбок з переднім верхнім остюком гребеня клубової кістки на лінію, проведену від переднього верхнього остюка гребеня клубової кістки до нижнього краю лобкового симфіза.

Топографо-анатомічні взаємозв’язки елементів судинно-нервового пучка затульного каналу були вельми вариабельні. Виділено 6 варіантів відношення затульного нерва до затульної артерії і вени. У 43,75 % затульний нерв проходив між затульною артерією і затульними венами. При чоловічому типі таза така топографія зустрічалася в 45,84 % випадків, а при жіночому – в 42,5 %. Рідше (у 1,56 % випадків) затульний нерв займав медіальне положення, а латеральніше від нього проходили затульні вена і затульна артерія. У 5,0–7,5 % випадків варіації положення затульного нерва і відношення його до затульної артерії і вени характеризувалися змінами положення кровоносних судин.

Згідно з нашими даними, основними морфологічними передумовами, що можуть призводити до утворення гриж затульного каналу, були: жіночий тип таза і наявність з правого боку ромбоподібної форми затульного отвору і овальної форми зовнішнього отвору затульного каналу.

Для практичного застосування нами розроблена методика визначення проекції зовнішнього отвору затульного каналу по кісткових орієнтирах клубової кістки та запропоновані орієнтири для проведення блокади затульного нерва.

При проведенні дренування клітковинних просторів таза через затульний отвір не слід використовувати верхньомедіальний квадрант, де проходить судинно-нервовий пучок затульного каналу.