Педагогические науки/2.Проблемы подготовки специалистов

Нестерова О.Ю.

Державний вищий навчальний заклад

"Національний гірничий університет", Україна

До питання про особливості професійної підготовки фахівця-перекладача

Питання підготовки студента-перекладача розглядається багатьма сучасними науковцями, що зумовлено стрімким зростанням вимог до фахівців у галузі перекладу з боку роботодавців та активізацією процесу інтеграції України до світової спільноти, які спричиняють попит на перекладацькі послуги.

Висвітлюючи особливості підготовки сучасного фахівця у галузі перекладу, слід, на нашу думку, звернутися до ключових особливостей роботи перекладача. Фактично у ролі перекладача може виступати фахівець будь-якої галузі, який володіє іноземною та рідною мовою принаймні на рівні незалежного користувача (рівні В1 та В2 за Загальноєвропейськими рекомендаціями з мовної освіти [2]). Проте тематика перекладів і кількість функцій, які буде здатен виконувати такий перекладач, будуть обмеженими. Беручи до уваги, що кількість людей, які володіють однією або кількома іноземними мовами, стрімко зростає, стає зрозумілим, що, крім влодіння іноземною мовою, фахівець-перекладач володіє ще певними спеціальними знаннями та якостями, які дозволяють йому ефективно здійснювати свої функції не лише у випадкових ситуаціях, а й за умов, коли переклад охоплює специфічні галузі знання. Таким чином, перекладач-фахівець має володіти іноземною та рідною мовами, уміти перекладати та бути психологічно готовим до перекладацької діяльності.

В Україні підготовка студентів-перекладачів складається з двох етапів – навчання за освітньо-професійною програмою бакалавра та навчання за освітньо-професійною програмою спеціаліста або магістра. При вступі до вищого навчального закладу враховується знання рідної та іноземної мов (підтверджене сертифікатами Зовнішнього незалежного оцінювання), при вступі до навчального закладу на навчання у магістратурі та за програмою спеціаліста контролюються знання з фаху (фаховий вступний іспит). Відповідно рівень володіння і мовою, якою перекладають, і з якої перекладають, є високим, для майбутніх спеціалістів і магістрів підтверджується відповідний рівень володіння знаннями з теорії перекладу і практичними навичками перекладу. В умовах сучасних навчальних закладів підготовка студентів-перекладачів включає вивчення нормативних дисциплін та дисциплін за вибором, що створює умови для розвитку індивідуального підходу до навчання та виконання професійних обов’язків для кожного студента. Враховуючи роль інформаційних технологій у сучасному суспільстві та системі освіти зокрема, постає питання організації роботи студентів з використанням інформаційних технологій протягом усього періоду навчання і відповідно під час опанування і нормативних дисциплін, і дисциплін за вибором. Адже, як зазначає вчена-педагог Н.В. Зінукова, "... в процесі професійної підготовки майбутніх перекладачів необхідно створити умови, які б вимагали від студентів спонтанної реакції на непередбачувані теми, повороти діалогів, мовленнєві формулювання та культурно-обумовлені ситуації" [1, с. 63]. Такі умови сприяють поряд із вирішенням конкретних навчальних завдань, підвищенню мотивації студентів до опанування новими знаннями.

Слід підкреслити, що при організації навчального процесу студентів-перекладачів важливого значення набуває підхід до визначення процесу перекладу. Як уже зазначалося, ми розглядаємо переклад як послідовність етапів опрацювання інформації. Таким чином при навчанні студенти-перекладaчі знайомляться з роботою з інформацією на відповідному етапі. Значить, вони мають навчитися виконувати такі операції з інформацією:

1. Сприймати інформацію;

2. Аналізувати та оцінювати отриману інформацію;

3. Упорядковувати отриману інформацію;

4. Створювати нову інформацію;

5. Аналізувати створену інформацію;

6. Передавати створену інформацію;

7. Перевіряти сприйняття переданої інформації;

8. Корегувати за необхідності передану інформацію.

Перераховані операції з інформацією загалом відомі студентам, тому у процесі підготовки майбутнього перекладача провідного значення набуває не вироблення відповідних умінь, а скоріше адаптація раніше набутих умінь до вимог професійної діяльності перекладача та виховання у майбутніх перекладачів усвідомлення значення виконання дій з інформацією на належному рівні. Адже доволі часто сприйняття і засвоєння студентами знання, яке видається їм знайомим характеризується поверховістю та низькою якістю.

Іншим важливим аспектом є виховання у студентів-перекладачів прагнення та готовності до безперервного поповнення системи знань і вмінь, отриманих під час навчання у вищому навчальному закладі.

Поряд із професійними знаннями та навичками студенти-перекладачі опановують знання із загальноосвітніх нормативних дисциплін, які забезпечують цілісність системи знань, необхідних для особистості-представника сучасного суспільства.

Таким чином створюються умови для засвоєння студентами знань, що можуть бути отримані під час навчання, та знань, що можуть бути отримані при загальному попередньому підготовчому знайомстві з предметною галуззю, до якої належать матеріали, що перекладаються. Також студенти-перекладачі знайомляться зі знаннями, що можуть бути отримані перекладачем-фахівцем безпосередньо по пред’явленню матеріалів, які необхідно перекладати, та знання, які фахівець-перекладач створює самостійно на базі відомих раніше закономірностей та проаналізованих особливостей матеріалів, що перекладаються.

Для забезпечення адекватності перекладу важливим є дотримання вимоги адекватності на всіх етапах роботи з інформацією. Проте значна кількість етапів обробки інформації перекладачем зумовлює високий ступінь суб’єктивності отриманої на виході інформації. Індивідуальний стиль перекладача значною мірою визначатиме форму отриманого перекладу.

Індивідуальний стиль роботи перекладача може виявлятися як безпосередньо на різних визначених нами етапах роботи над перекладом, так і в об’єднанні, перестановці чи свідомому ігноруванні запропонованих етапів, зумовленому досвідом фахівця-перекладача.

Важливим аспектом підготовки майбутнього перекладача є виховний, що передбачає виховання у студентів необхідних професійних якостей, адже кожний вид перекладу потребує відповідних психологічних реакцій та ставлення до інформації, яка сприймається перекладачем.

При цьому для навчання студента-перекладача мають бути створені такі педагогічні умови, які б сприяли його індивідуальному розвитку у напрямі реалізації у межах навчальної роботи таких функцій перекладача, як посередництво, систематизація, інтерпретація, оформлення, корекція, консультування, навчання та управління.

Література:

1. Зінукова H. Проблема підготовки майбутніх перекладачів у сфері професійної комунікації [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Nz/89_1/statti/13.pdf

2. Common European Framework of Reference for Languages : Learning, Teaching, Assessment. Council of Europe. – Cambridge : CUP, 2001