Філологічні науки

Савчук П.Д., Григоренко Н.О.

Національний університетбіоресурсів і природокористування України,

м. Київ

До питання грамматики англійської мови

Граматика мови – це засоби, за допомогою яких у мові утворюються слова, словосполучення, речення, групи речень. Щоб говорити і розуміти мову, читати і писати якоюсь мовою, треба оволодіти граматикою цієї мови. Цього можна досягти за допомогою спеціальних навчальних вправ, а також практикою під час спілкування – розмови, читання, писання відповідною мовою.

Можна користуватися граматичними засобами мови, не знаючи нічого про них: багато людей розмовляють своєю рідною мовою і нічого не знають про її граматику. Вивчаючи іноземну мову, треба не тільки систематично вправлятися в розмовній мові, читанні та письмі, а й набувати деяких знань з граматики. Досвід показує, що так мова засвоюється швидше. Проте слід пам'ятати, що знати граматику не означає знати мову (точніше, володіти мовою) і що головну роль у засвоєнні іноземної мови повинні відігравати практичні вправи у спілкуванні цією мовою. Вивчення правил граматики корисне, але ще недостатнє, щоб практично оволодіти мовою.

Кожна мова має свою граматику. Граматики української й англійської мов мають деякі схожі риси, але багато в чому відрізняються одна від одної. Подібне в граматиках іноземної та рідної мов допомагає нам оволодівати іноземною мовою, а відмінності створюють труднощі під час вивчення мови. Тому особливу увагу слід приділити тим особливостям граматики іноземної мови, яких ми не знаходимо в рідній мові.

Розглянемо найважливіші відмінності в граматиках англійської та української мов. В українській мові іменники, прикметники, займенники і числівники відмінюються (змінюються за відмінками). Прикметники, займенники і порядкові числівники узгоджуються з іменником у роді, числі та відмінку. В українській мові три роди і шість відмінків. В англійській мові прикметники, займенники і числівники за відмінками та родами не змінюються. Іменники змінюються тільки за числами, лише деякі іменники (живі) мають два відмінки (загальний і присвійний), решта іменників за відмінками не змінюється. Ті значення, які в українській мові передаються відмінковими закінченнями, в англійській мові виражаються прийменниками і порядком слів у реченні.

В українській мові порядок слів у словосполученні та реченні відносно вільний. Ми можемо сказати "Я прочитав учора цікаву книжку", або "Цікаву книжку я прочитав учора", або "Цікаву прочитав я вчора книжку"  і т. д., причому основний зміст речення лишається незмінним. В англійській мові порядок слів у реченні сталий: у стверджувальних реченнях підмет стоїть перед присудком, прямий додаток – після присудка, прикметник – перед іменником, який він визначає, і т. д. Так, у реченні "I read an interesting book yesterday" можлива лише одна зміна (слово yesterday може бути поставлене на початку речення "Yesterday I read an interesting book"). Усі інші переміщення слів у цьому реченні неприпустимі.

Ця відмінність між англійською і українською мовами пояснюється тим, про що було сказано вище. Оскільки в українській мові іменники відмінюються, роль іменника в реченні та словосполученні чітко визначається його формою, тому місце слова часто не має істотного значення. В англійській мові відмінювання іменників майже немає , а роль слова в реченні визначається звичайно тільки його місцем. Наприклад, слово boy може виступати в ролі підмета (The boy ran away), прямого додатка (I saw the boy) і непрямого додатка (The teacher gave the boy a difficult task) залежно від його місця в реченні.

В українській мові дієслово має три часи – теперішній, минулий і майбутній. Форми часу і способу в українській мові утворюються головним чином за допомогою закінчень, префіксів або чергування звуків (пишу – писав – напишу і т. д.). У системі українського дієслова є форми доконаного і недоконаного виду.

В англійській мові немає форм доконаного і недоконаного виду. Для утворення форм часу і способу в англійській мові вживаються переважно допоміжні дієслова ( I am writing, I have written, I shall write  і т. д.).

В українській мові частини мови легко розрізнити за їх зовнішньою формою. Так, ми з першого погляду визначаємо слово біліє як дієслово, слово білий як прикметник, слово білизна як іменник за закінченнями, які є в цих словах.

В англійській мові слово найчастіше вживається без будь-яких закінчень, у формі чистої основи або кореня. Так, форма light може бути і іменником (світло ), і дієсловом (запалювати, світити ), і прикметником (світлий, легкий ) залежно від свого місця в словосполученні і реченні.

Завдяки цій властивості в англійській мові нове слово часто утворюється із старого переосмисленням основи без будь-якої зміни зовнішньої форми (наприклад, від іменника nail – цвях утворюється дієслово to nail – прибивати цвяхами ), тоді як в українській мові нове слово утворюється із старого звичайно додаванням префікса або суфікса (молот – молотити).

Наведені вище відмінності не вичерпують граматичних особливостей англійської мови порівняно з українською.

Література:

1. Барашкова Е.А. Граматика англійської мови. Збірник вправ «Іспит» – 2006.

2. Бовіна Г.І. Практикум з англійської мови «Центр учбової літератури» – 2008.

3. Романова Л.І. Практична граматика англійської мови «Айрис» – 2002.