УДК 130.2

Побідаш І. Л.

к. філол. н., доцент,

кафедра видавничої справи та редагування

Видавничо-поліграфічний інститут,

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут»

ОБРАЗ УКРАЇНИ ОЧИМА СТУДЕНТІВ

У статті йдеться про бачення образу України сучасною молоддю. Стаття містить результати дослідження.

Ключові слова:

Аннотация

Ключевые слова:

Summary

Keywords:

Україна – моя пектораль. Пектораль, за тлумачним словником, 1. дорогоцінна металева нагрудна прикраса, що її носили на ознаку влади фараони, єврейські первосвященики, римські сановники; 2. хрест із благородного металу, що його носять на грудях кардинали, єпископи та абати. Для багатьох українців їх країна, дійсно, пектораль, яку носять вони не на грудях, а у своєму серці, прикрашена вона не дорогоцінним камінням, а часто болями й тривогами, сумнівами та сподіванням, любов’ю та вірою.

Культурними та громадськими діячами сказано багато слів про Україну, про любов до неї, про місце її в житті кожного з нас тощо, які вивчаємо ми в школі, які популяризуються суспільством, з метою виховання молоді та освіти її. І це є правильно.

Метою нашого дослідження стало з’ясування питання: як проросли ті слова любові, образ України, створений письменниками та поетами, у серцях сучасної молоді. Завдання дослідження: 1. дослідження та узагальнення образу України сучасною молоддю; 2. визначення емоційно-семантичного наповнення відповідей;

Ми обрали метод опитування. В дослідженні взяло участь близько 50 студентів (віком 20-21 рік). Їм було запропоновано продовжити фразу «Україна – моя (мій, моє, мої)…..».

Слова викликають у нас позитивні або негативні емоції. У відповідях реципієнтів переважають позитивно забарвлені лексеми: особливості виховання (2 відповіді), освіта, спосіб мислення, менталітет (2), мова, традиції, звички, світобачення (3), моя земля, земля моїх предків (коріння) (2), минуле, теперішнє і майбутнє (4), серце (2), нація, рідний край (країна) (7), Батьківщина (7), надія, моє життя 4, куточок раю, родина (дім, близькі й кохані люди) (9), я (моя сутність) (3), бабусині пісні, дитинство, совість, гордість, улюблені місця (природа) (3).

Серед негативно забарвлених слів: стереотипи, діагноз, болото, біль (3), нещастя, проблеми, відсутність перспектив, пасивні люди.

Доля України викликає співпереживання, найчастіше біль у молоді: «Україна – моє болото! яке я люблю», «Україна – забруднена, але назад не оглядається!», « біль у душі», «Україна – це моя гордість і мій біль водночас, це моя Батьківщина і це відсутність перспектив, це багаті традиції, якими я пишаюся, і це пасивні люди, які не хочуть їх підтримувати. Україна – це моє дитинство, сім’я, це – я». Доказом співпереживання є емоційно-забарвлені слова та емоційність речень, використання антонімії.

Цікавим є той факт, що у відповідях переважають сполучники «я», «мій»

Встановлено з дослідження факт про те, наскільки молодь пов’язує себе з Україною. Так, 12 респондентів не ототожнюють себе з Україною або не бажають пов’язувати свою долю з нею: «держава, громадянкою якої я є за паспортом», «місце народження», «моя перша адреса проживання», «тимчасове пристанище, хотілося б сподіватися», «де я народився, навчався і поки що живу», «географічний дім», «середовище проживання» тощо. Висловів на зразок «Україна – мій дім, який я ні на що не проміняю», «в якій я хочу працювати, яку хочу зробити трошки щасливішою, красивішою», « біль у душі…. не хочемо з цим боротися, тікаючи в інші країни», «Україна – мої 20 прожитих років і кілька десятків майбутніх», «назавжди буде зі мною» усього 7.

Отже, з образом України у сучасної молоді пов’язано, по-перше, позитивні емоції, у відповідях переважають позитивно забарвлені слова; по-друге, не може не непокоїти бажання молоді покинути рідну батьківщину; по-третє, доля України викликає співпереживання, найчастіше біль у молоді

Технічні погодження:

- Обсяг статті – 6–12 повних сторінок.

всі поля – 20 мм. Сторінки без нумерації (нумеруються олівцем на звороті). Параметри абзацу: перший рядок – відступ 1,25 мм, відступи зліва і справа – 0 мм.

- Текст набирається без переносів, на всю ширину сторінки. Допускається виділення ключових понять напівжирним шрифтом, цитат – курсивом. Необхідно використовувати прямі лапки (парні – “…”). При наборі тексту потрібно розрізняти символи дефісу (-) та тире (–).

Матеріали розташовуються в такій послідовності:

6) текст статті; бібліографічні посилання у тексті беруться у квадратні дужки. Перша цифра – номер джерела у списку літератури, друга – номер сторінки. Номер джерела та номер сторінки розділяються комою з пробілом, номера джерел – крапкою з комою, напр.: [4], [6, 35], [6; 7; 8], [8, 21; 9, 117]. У реченні крапка ставиться після дужок, посилань.

7) список використаних джерел (оформлений за останніми вимогами ВАК України (Бюлетень ВАК України. – 2009. – № 5. – С. 26–30). Джерела наводяться в алфавітному порядку (окремі абзаци з виступом першого рядка – 1 мм);

8) УВАГА! Анотації статті (по 500 друкованих знаків кожна) та ключові слова подаються трьома мовами: українською, російською та англійською (окремі абзаци з вирівнюванням по ширині).

Література:

1. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. І голов. Ред.. В. Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2003. – 1440 с. 966-569-013-2 с. 713

країна – моя пектораль: збірник афоризмів Олеся Гончара / [упорядн.: В.Ю.Пушкін, С.Є.Ігнатьєва, І.К.Цюп’як]. – Дніпропетровськ: Національний гірничий університет, 2005. – 282 с.

2. Шкляр В. Елементар: [роман] / Василь Шкляр. – Львів: Кальварія, 2005. – 196 с. – (Першотвір).

Дотримання всіх зазначених вимог обов’язкове. Статті, що не відповідають вимогам, надруковані не будуть; кошти повертаються поштовим переказом за рахунок автора.