Доц. Слободиська О. А., Паляниця А., Чайка О.

Вінницький торговельно-економічний інститут

Київського національного торговельно-економічного університету

Молодіжні субкультури: проблема толерантності

Сучасна епоха характеризується швидким соціокультурним розвитком. Озброївшись найновішими досягненнями науково-технічного прогресу, людина утвердила своє панівне становище у природному світі та стала творцем віртуального, намагаючись не тільки підкорити простір, а й приручити час. Сьогодні вже не час творить людину, а людина час. І найбільш креативним, незалежним творцем сучасності все активніше стає молодь.

Молодість як концептуальне поняття розглядається сучасними науковцями як категорія, що визначає механізми об’єктивізації світу, усвідомлення ціннісних орієнтирів та способів соціалізації, шляхи залучення до культурних надбань, пошуки власного місця у житті. Дослідженням цієї проблематики займався К. Манхейм [2], що у своїх роботах аналізував соціальний статус та психологічні особливості сучасної молоді, визначаючи причини конфлікту поколінь. Соціально-політичні аспекти розвитку молодіжних субкультур висвітлюють такі науковці як Д. Дроздовський [1], А.Рєпа [3], А.Туркатенко [4] та інші. Однак, окремі аспекти взаємодії молодіжних субкультур із представниками старшого покоління, масовою культурою та іншими субкультурами до цих пір залишилися невирішеними і потребують подальших розробок.

Метою нашої статті є аналіз соціокультурного статусу молодіжних субкультур та пошук можливих шляхів утвердження толерантного характеру їх взаємодії з представниками інших субкультур, масовою культурою.

Молодь – це покоління людей, яке тільки проходить процес соціалізації, внаслідок чого в нього формуються певні соціально-психологічні установки. Цей період характеризується підвищеною чутливістю до зовнішнього впливу. Молодість – це завжди межова зона, стан переходу, своєрідна ідентифікація в суспільно-економічному та культурно-політичному житті.

Сучасне постіндустріальне суспільство характеризується повсюдним поширенням технологій, воно сприяє формуванню нового формату свідомості з домінантними категоріями масовість, стандарт, уніфікація. Соціальні рухи, які виникають у такому суспільстві, мають за мету не змінити державний лад, а захистити соціум від тотального контролю і маніпуляції з боку технократичної держави й розвинути альтернативні стилі життя всередині суспільства. Прагнучи знайти та закріпити більш-менш міцний статус у суспільстві, молодь створює власну систему цінностей, альтернативну офіційній культурі, тобто субкультуру. [1]

Субкультура – це культурна підсистема всередині базової культури, що визначає стиль життя, ціннісну ієрархію та менталітет її носіїв, вона є породженням сучасної знеособленої урбаністичної культури й націлена на певні форми включення молодих людей у суспільне життя шляхом самоорганізації.

Будь-яка субкультура має чіткий механізм відтворювання, що формує спосіб життя групи. Під особливим способом життя субкультури слід розуміти притаманні їй форми спілкування, уподобання, особливий формат зв’язків та механізмів соціального регулювання, шкалу цінностей, а також знаково-символічні системи – мова, ритуали, одяг, аксесуари. Як і будь-яке соціокультурне утворення, молодіжні субкультури мають свої елементи комунікації: символи, знаки, що використовуються для порозуміння, а найважливіше для розпізнання ,,своїх” серед ,,чужих” .

Якщо говорити про віковий діапазон представників молодіжних субкультур, то встановити певні рамки важко. Адже, приміром, хіпі – зараз цілком сформовані дорослі люди, а прихильники субкультури емо – це переважно підлітки 10-15 років. Рух байкерів взагалі руйнує всі спроби встановити вікові обмеження, бо включає в себе молодь, і людей майже пенсійного віку, але науковці вважають байкарів молодіжною субкультурою. [2]

Широкий діапазон у соціальному складі та напрямах і формах діяльності зумовлюють суперечливий статус молодіжних субкультур у сучасному суспільстві, що проявляється в численних конфліктах: у непорозумінні з представниками старшого покоління, у суперечностях між неформальними молодіжними об’єднаннями та офіційними структурами, у конфронтації між певними молодіжними угрупуваннями. Тому особливого значення набуває проблема толерантності.

Дуже часто саму появу молодіжних субкультур дослідники пов’язують з конфліктом поколінь Адже внаслідок прискорення соціодинаміки на сучасному етапі надзвичайно збільшилась різниця між поколіннями, що виражається у всіх сферах людського існування: від побутової до духовної. Усе змінюється настільки швидко, що старше покоління, формування світогляду якого припало хоча б на років 20-30 раніше, уже не може адекватно сприйняти те, що подобається їх дітям чи онукам. Але звичайні відносини між поколіннями все ж не досягають такого протистояння, як відносини між старшим поколінням та представниками субкультур. Молоді люди, прибічники певної субкультури, намагаються виглядати, розмовляти, думати так, як цього вимагає відповідна субкультура. Дорослі прагнуть змінити ситуацію, часто застосовуючи заборони та фізичну силу, не розуміючи, що це не лише не допомагає, але й ще більше відштовхує підлітка, який не знайшовши розуміння вдома, шукає його на вулиці – у таких же ображених, як і він. Потрапляючи до неформального об’єднання, підліток отримує все, чого йому бракувало: підтримку, розуміння, визнання, соціальний статус. Саме надмірна захопленість неформальною компанією часто стає однією з причин непорозуміння між батьками та дітьми, адже це заважає їх контакту з дітьми та традиційному вихованню. Старше покоління часто розглядає субкультури як деструктивні елементи суспільства, обґрунтовуючи це протестом проти усього. [3]

Рух молодіжних субкультур можна вважати формою протесту проти тотальної уніфікації, пасивного споживацтва. Представники молодіжних субкультур, як правила, не змінюють своїх смаків через певні модні тенденції, що виражається в одязі, в музичних уподобаннях.

На сучасними етапі існує конфлікт між формальними та неформальними структурами, але його гострота поступово послаблюється під потужним впливом на молоду споживацької психології, за допомогою якого масова культура відвойовує свої позиції. Для неформальних угрупувань існує абсолютно формальний і налагоджений ринок попиту та пропозиції: спеціалізовані магазини одягу, музики, а також преса, концерти, фестивалі – ціла індустрія, що приносить величезні прибутки.

Найскладнішими та важкими для розуміння є відносини між представниками різних субкультур, це дивує оскільки попри всі відмінності, всі вони мають спільну мету – протест проти домінантної в суспільстві культури. Проблемними точками напруги у взаємовідносинах молодіжних субкультур, через які виникають суперечки є майнова нерівність, політичні переконання, музичні вподобання, колір волосся. Часом причиною конфліктів є прояви ксенофобії, радикалізм політичних або ідеологічних поглядів. Особливо войовничістю та нетерпимістю до інших виділяється скінхеди, панки, готи, ,,золота молодь”. Вони завжди називають себе ,,ми”, а усіх інших – ,,вони”. [4]

Отже, молодість – час активності, змін і нестабільності. Дуже важливо в цей час сформувати соціокультурний простір, толерантність. Молодіжні субкультури – специфічна частина молоді, що відіграє в сучасному суспільстві роль дієвого механізму противаги масовій культурі. Аби не допустити розколу на ,,своїх” та ,,чужих”, потрібно знайти компроміс, який би влаштував більшість представників суспільства, активізувати діалог поколінь і перевів його у площину конструктивної співпраці.

Список використаної літератури:

1. Дроздовський Д. Молодість, історія та субкультура / Д. Дроздовський// Незалежний культурологічний часопис. – 2010. – №46. – С. 19-24.

2. Манхейм К. Діагноз нашого часу/ К. Манхейм // Соціологія. – 2011. – № 5. – С. 21-29.

3. Рєпа А. Ілюзії молодості. Сніданок на кладовищі неолібералізму / А. Рєпа // Незалежний культурологічний часопис. – 2011. – № 46. – С. 121-134.

4. Туркатенко А. Молодіжні субкультури сьогодні /А. Туркатенко// Обдарована дитина. – 2011. – №1. – С. 59–64.