Строительство и архитектура/1.Архитектурные решения

объектов строительства и реконструкции

ст. викл. Бушева В.М., студ. Садирін А.О.

Автомобільно-дорожній інститут Державного вищого навчального закладу

«Донецький національний технічний університет», Україна

Основні питання забезпечення безпеки руху при проектуванні пересічень і примикань автомобільних доріг

Історія розвитку пересічень і примикань автомобільних доріг нерозривно пов’язана з розвитком автомобільного транспорту.

У теперішній час внаслідок непереривного зростання швидкостей і інтенсивності руху питання забезпечення безпеки руху і пропускної здатності на пересіченнях і примиканнях стає все більш актуальним і має світове значення тому, що кількість нещасних випадків стала рости.

З метою підвищення безпеки руху і пропускної здатності приймаються заходи по забезпеченню видимості на підходах до пересічень і примикань автомобільних доріг, установлюються спеціальні дорожні знаки. Але цього недостатньо. З появою автомагістралей виникла необхідність в улаштуванні пересічень і примикань у різних рівнях.

Вплив на безпеку руху перетинань у різних рівнях не може бути оцінений досить точно, оскільки звичайно сполучається із загальним поліпшенням дороги [ 1].

Характерна підвищена аварійність перетинань «неповного типу», у яких відсутні окремі з'їзди, обов'язкові в перетинаннях «повного типу».

Перетинання неповного типу звичайно влаштовують із метою економії первісних витрат при малій інтенсивності транспортних потоків, що випливають по окремих напрямках. Однак у зв'язку з великими погрішностями у визначенні перспективної інтенсивності руху по знову споруджуваних дорогах необхідно в процесі проектування перетинань у різних рівнях відразу передбачати можливість перебудови його надалі в перетинання повного типу. Якщо цього не робити, то у зв'язку з наступною забудовою й освоєнням пришляхової смуги неминуче виникнуть ускладнення, і одержати повноцінне рішення виявиться неможливим.

Для безпеки й чіткої організації руху водіям повинні бути зрозумілі напрямки руху на перетинаннях у різних рівнях. Це вимагає установки великої кількості дорожніх знаків і їхнього дублювання. Характерно, що навіть на простому перетинанні типу «Труба», цілком наочному й зрозумілому на кресленні, водії не відразу орієнтуються на місцевості при проїзді на автомобілі. На перетинаннях більш складного типу з лівоповоротними рампами, що відгалужуються з лівої сторони проїзної частини для однобічного руху, водії часто помиляються, приймаючи їх за основні напрямки руху.

Це пояснюється тим, що в процесі руху по дорозі водій бачить не все перетинання повністю, а лише окремі його з'їзди й примикання, призначення яких для нього не завжди буває зрозумілим.

Помилки на перетинаннях у різних рівнях викликаються рядом причин: незрозумілістю для водіїв схеми перетинання, свідомим використанням недисциплінованими водіями неправильних шляхів у намірі скоротити шлях та ін. Планування перетинань повинно зводити до мінімуму можливість неправильних дій водіїв, передбачаючи міри «пасивного регулювання», запобігання можливості використання неправильного шляху. Досить корисні на перетинаннях розділові смуги. Дуже важливо, щоб перетинання, розташовані на одному маршруті, мали однотипність планувальних рішень. При цьому водії будуть знати, що у всіх випадках прямому напрямку відповідає певна смуга дорогі, а лівий поворот на всіх перетинаннях починається в одному місці.

Велике значення в боротьбі із ДТП, викликаними помилковим використанням з'їздів на перетинаннях у різних рівнях, має правильне розташування дорожніх знаків і покажчиків напрямків, розміри яких повинні відповідати швидкості руху на пересічних дорогах. Важливу роль у запобіганні подій такого роду може зіграти підвищення «дорожньої грамотності» водіїв [2].

На перетинаннях у різних рівнях доводиться встановлювати велику кількість колійних знаків і знаків, що забороняють в'їзд на примикання.

Найбільший вплив на безпеку руху робить не розмір радіуса кривої лівоповоротного з'їзду, а забезпечення плавності зміни швидкості при переході із проїзної частини автомобільної магістралі на з'їзд. Тому велике значення має відповідність планування перетинання оптимальній траєкторії входу автомобілів на лівоповоротні з'їзди й виходу з них з розгоном або гальмуванням. Цьому найкраще задовольняє обрис з'їздів по так називаним «гальмовим перехідним кривим», розрахованим на рух з рівномірним прискоренням або гальмуванням. Збільшення радіусів лівоповоротних з'їздів, позитивно відбиваючись на поліпшенні умов руху, не збільшує пропускної здатності перетинань через подовження шляху й тривалості пробігу.

Безпека руху по перетинаннях у різних рівнях у великому ступені залежить від наявності на них додаткових смуг розгону й гальмування на проїзній частині (перехідно-швидкісних смуг). Їхня наявність усуває небезпеку подій при типових помилках водіїв – різке гальмування перед поворотом на пізно замічений з'їзд, поворот на з'їзд із другого ряду руху, виїзд із крутим поворотом на проїзну частину автомобільної магістралі із з'їзду й т.п.

Наїзди в межах лівоповоротної петлі на автомобіль, що йде спереду, звичайно виникають у моменти, коли водій повертає голову, щоб переконатися у відсутності автомобіля, що наближається по головній дорозі.

Смуги розгону й гальмування повинні мати достатню довжину, щоб забезпечити можливість включення автомобіля в транзитний транспортний потік і пригальмовування до швидкості безпечного в'їзду на криву лівоповоротного з'їзду.

Ділянки в'їздів і з'їздів транспортних перетинань поблизу від безпосереднього примикання до смуг розгону й гальмування повинні бути паралельні напрямку автомобільної магістралі або, у крайньому випадку, розташовані під дуже гострим кутом до неї. Оптимальний кут примикання становить 4⁰ – 7⁰ (не більше 10⁰). Велике значення має також правильне сполучення осей з'їздів транспортних розв'язок з віссю крайньої смуги руху на проїзній частині. Правильним рішенням є плавні сполучення їх з віссю смуги розгону або гальмування, паралельної осі проїзної частини [ 1].

Ці ділянки в'їздів і з'їздів доцільно відокремлювати від проїзної частини автомобільної магістралі розділовою смугою, що поступово звужується. На підходах з'їздах до автомобільної магістралі необхідно забезпечувати достатню видимість, що дасть можливість водієві автомобіля, що в'їжджає, завчасно оцінити транспортну ситуацію на магістралі. Смуги розгону й гальмування відокремлюють від проїзної частини автомобільної магістралі пунктирними розмічувальними лініями.

Сучасні транспортні розв'язки займають великі площі. З'їзди розв'язок, як правило, розташовуються на підйомах або на спусках і мають значну довжину. Тому водії, не бачачи всього перетинання, у деяких випадках утрудняються у виборі правильного напрямку.

Складність схем транспортних розв'язок вимагає проведення комплексу заходів щодо організації руху на них. Розробка цих заходів повинна проходити на стадії робочого проектування розв'язки. Одним з важливих питань організації руху на розв'язках є правильне їхнє устаткування дорожніми знаками. З цією метою складають так називані плани сигналізації, що креслять в масштабі 1:1000. На них наносять місця установки знаків, вказують їхні розміри. Знаки зображують у масштабі 1:100. У пояснювальній записці до плану сигналізації наводять дані про умови видимості знаків, способи їхньої установки, характеристики фарб і світловідображаючих матеріалів, а також метод освітлення знаків[3].

Для розташування знаків над дорогою використовують металеві чи залізобетонні ферми збірної конструкції. Маються типові схеми збірних ферм, розраховані для різних категорій доріг.

Аналіз дорожньо-транспортних випадків показує, що надмірно висока швидкість приводить до перекидання автомобілів на ділянках входу на з'їзд або при русі по самому з'їзді. Тому при вході на з'їзд доцільно встановлювати знак, що вказує швидкість руху, що допускається, по ньому. Крім цього, на схемі розв'язки також варто вказувати цю швидкість і для більш повної інформації водія про умови руху по з'їзду відбивати його реальний обрис у плані. Схему розв'язки встановлюють за 500м до початку смуги гальмування, пов'язаною з першим по ходу руху з'їздом.

Для підвищення ефективності використання перехідно-швидкісних смуг встановлюють знаки, що роз'ясняють водіям їхнє призначення.

Крім вказівок напрямку руху, рекомендується перед перехідно-швидкісними смугами, не відділеними від головної дороги розділовою смугою, встановлювати на первісний період (2-3 роки) після введення розв'язки в експлуатацію знак «Зупинка заборонена». Установку цього знака необхідно передбачати в зв'язку з тим, що, як показують спостереження, багато водіїв, не розуміючи призначення смуг гальмування і розгону, використовують їх для зупинок і стоянок [3].

Істотне підвищення безпеки руху на розв'язках досягається при пристрої розмітки проїзної частини, що допомагає водію вибирати правильний напрямок руху і попереджає про небезпеку.

Підвищену увагу розмітці проїзної частини варто приділяти при проектуванні заходів щодо організації руху на неповних транспортних розв'язках, на перетинаннях типу «лист конюшини», а також у місцях злиття і поділу потоків на розв'язках з прямими чи напівпрямими лівоповоротними з'їздами [4].

Так, на розв'язках по типу «Труба», що мають перехідно-швидкісні смуги, не відділені від головної дороги розділовою смугою, є місця можливих перетинань траєкторій руху автомобілів, що повертають, і автомобілів основного напрямку. Можливі перетинання траєкторій руху па перших двох схемах характерні також при аналогічних умовах планування і для правоповоротних з'їздів. Усуненню цих недоліків допомагає розмітка проїзної частини. Аналіз причин дорожньо-транспортних подій на розв'язках, що не мають перехідно-швидкісних смуг, приводить до висновку, що в цих випадках у зоні розв'язки доцільно влаштовувати суцільну розмітку по осі проїзної частини, починаючи її не менш чим за 120м до першого з'їзду по ходу руху. Ця відстань обрана в зв'язку з тим, що, як показують спостереження, вплив автомобілів, що виходять із з'їздів розв'язки, на траєкторії руху транзитних, починає позначатися за 100-120м до з'їзду.

Забезпечення безпечного руху при проектуванні пересічень і примикань автомобільних доріг є найважливішою задачею при їх проектуванні. Тому необхідно належним чином організовувати рух, забезпечувати освітлення, належну видимість дороги, простоту сприйняття та вибору подальшого прямування для учасників руху. З розвитком автомобільної мережі різко збільшується швидкість учасників руху, тому ця тема є і залишається однією з найважливіших і потребує належного відношення до неї.

Література:

1. Бабков В.Ф. Дорожные условия и безопасность движения. Учеб. для вузов. – М.: Транспорт, 1993. – 271с.

2. Гохман В.А. Пересечения и примыкания автомобильных дорог (проектирование)/Визгалов В.М., Поляков М.П. – Учеб. пособие для вузов. М.: «Высш. школа», 1977. – 310с. с ил.

3. Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування: ДСТУ 4100 – 2002. – Київ: Держстандарт України. 2002. – 109с.

4. Разметка дорожная. Технические требования. Методы контроля. Правила применения: ДСТУ 2587-94. – Киев: Государственный стандарт Украины, 1984. – 49с.