экономические науки/10. экономика предприятия

 

Грановська В.Г.

ДВНЗ «Херсонський державний аграрний університет»

Стратегія та напрями розвитку техніко-технологічного сервісу аграрних підприємств регіону

 

Сучасне агропромислове виробництво характеризується повільним оновленням матеріально-технічної бази  та машинно-тракторного парку. Результатом такого стану речей є скорочення обсягів виробництва, зниження його прибутковості та рентабельності і, як наслідок, до погіршення фінансової стійкості сільськогосподарських підприємств. Останні, перебуваючи у скрутних умовах та через високі ціни на техніку та пальне не можуть якісно оновити свій ресурсний потенціал та придбати нові надійні та високоефективні машини і механізми.

Основною проблемою ефективного функціонування аграрного техніко-технологічного сервісу є низька конкурентоспроможність аграрних підприємств і їх продукції внаслідок порушення еквівалентного збалансованого міжгалузевого цінового обміну між промисловістю та сільським господарством.

Базовою ланкою техніко-технологічного сервісу є машинно-тракторний парк, який являє собою сукупність енергетичних засобів та сільськогосподарських машин і знарядь, що призначені для виконання сільськогосподарських робіт. Обґрунтування економічної доцільності, удосконалення складу і високоефективне використання як окремих машинно-тракторних агрегатів, технологічних комплексів, так і машинно-тракторного парку господарств в цілому, є основою максимально можливого випуску сільськогосподарської продукції.

         В останній час широкого поширення набуло створення машинно-техно­логічних станцій, яких на початок 2006 року в Україні функціо­нувало близько 900, а в Херсонській області даний показник склав 18 одиниць. Створюються вони з метою надання послуг усім категоріям товаровиробників для своєчасного й якісного проведення механізованих робіт на базі прогресивних технологій вирощування та збирання сільськогосподарських культур; ефективного використання та обслуговування машинно-тракторного парку, придбання, відновлення й прокату техніки для збільшення вироб­ництва продукції та одержання прибутку від цієї діяльності.

Досвід роботи Білокуракінської МТС, Луганської області, Березівської МТС Житомирської області, Дунаєвецької МТС Хмельницької області та багатьох інших свідчить про переваги організації таких формувань. Тут виробіток на один трактор і комбайн у 1,5-2 рази вищий, економія пального досягає 30%, скорочуються строки виконання робіт при кращій їх якості, зни­жуються втрати на збиранні врожаю.

         Одним із напрямів виробничого обслуговування сільськогосподарських підприємств є створення і функціонування спіль­них структур машиновикористання, які здійснюються на зрозу­мілих сільськогосподарським товаровиробникам принципах – кооперативні засади, добровільність співробітництва, демокра­тичне самоврядування, а також якнайповніше використання ін­фраструктури матеріально-технічної бази сільськогосподарських підприємств. Це – обслуговуючі кооперативи, пункти по обміну технікою, сусідська взаємодопомога, машинні товариства і станції, прокатні пункти та ін.

В даній ситуації доцільною є розробка законодавчо оформленої  системи програм і механізмів державної підтримки, контролю та стимулювання самоорганізації суб’єктів господарювання сфери агросервісу, яка спрямовується на:

 - захист сільського господарства від стихійного ринку шляхом використання економічних методів приведення пропозиції у відповідність з попитом, присутності на продовольчому ринку державних інституцій у якості ефективного покупця і продавця, державного протекціонізму експорту сільськогосподарської продукції і продовольчих виробів з неї, регулювання імпорту, посівних площ, здійснення інших заходів;

- цілеспрямований вплив держави на формування внутрішнього і зовнішнього сільськогосподарських ринків та розвиток їх інфраструктури шляхом створення відповідного організаційно-правового та економічного середовища;

 - запровадження з метою захисту доходів сільськогосподарських товаровиробників регулятивних цін, компенсаційних виплат, пільгового кредитування та інших форм стимулювання участі виробників у державних програмах, спрямованих на підтримку умов розширеного відтворення у сільському господарстві;

- забезпечення умов для максимальної економічної самореалізації товаровиробників шляхом формування кооперативних та інших самоврядних неприбуткових форм господарювання і самообслуговування, що належать сільськогосподарським товаровиробникам, як конкурентів монопольним промислово-переробним, постачальницьким, торговим і агросервісним акціонерним компаніям та приватним підприємствам, що домінують нині у маркетингових каналах збуту продукції.

В умовах перехідного періоду проблему ефективного використання сільськогосподарської техніки в господарствах різних організаційно-правових форм необхідно вирішувати шляхом:

- посилення державного регулювання агросервісної діяльності. Необхідно удосконалити політику формування цін на матеріально-технічні ресурси і сільськогосподарську продукцію в напрямі досягнення паритетності і механізму державної підтримки при придбанні техніки, розширити субсидії при купівлі її у лізинг.

- підтримки розвитку машинно-технологічних станцій, що означає одночасну підтримку виробника сільськогосподарської продукції. Таке вирішення проблеми дасть можливість частково зменшити потребу господарств в спеціальних кредитах на закупівлю паливно-мастильних матеріалів і запчастин, скоротити потребу в техніці;

- розвитку різних форм кооперації в сфері техніко-технологічного сервісу (кооперативи зі спільного придбання та використання техніки, контрактні роботи тощо) з метою більш ефективного використання техніки, а також її придбання;

- переходу на часткове відшкодування державою вартості енергоносіїв;

- екологізації машинно-тракторного парку, що передбачає зменшення техногенного навантаження на ґрунт і навколишнє середовище.

Для підвищення ефективності техніко-технологічного сервісу необхідно зміцнити його матеріально-технічну базу за рахунок посилення інвестиційної діяльності. На нашу думку, найбільш прийнятним варіантом забезпечення потреб технічного оновлення сільськогосподарських підприємств в сучасних умовах є лізинговий кредит. Він є реальною можливістю подолання фінансових труднощів, які виникають у сільському господарстві України. Лізинг може бути саме тим механізмом, що допоможе залучити необхідний вітчизняний та зарубіжний капітал, а також сприятиме розбудові аграрного сектора національної економіки.

 

Література

1.     Азізов С. П. Організація виробництва в сільськогоспо­дарських підприємствах. - К.: НАУ, 2000. - 272с.

2.     Андрійчук В. Г. Економіка аграрних підприємств. - К. -2005.-512с.

3.     Посібник по реформуванню сільськогосподарських та переробних підприємств / За ред. П. Т. Саблука, В. Я. Месель-Веселяка. - К., 2000. - 660с.

4.     Саблук П. Т. Стан економіки і реформ в агропромисло­вому комплексі України та завдання вчених економістів-аграрників: Доповідь на Всеукраїнських зборах вчених економістів-аграрників 12-15 січня 1999 р. - К.: ІАЕ, 1999. - 55с.