к.е.н. Мальчик М.В.

Інститут економіки промисловості НАН України

ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТНИХ ПОЗИЦІЙ МАШИНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Нестабільність зовнішнього і внутрішнього середовища пред'являє нові вимоги до розробки і впровадження методів управління конкурентоспроможністю на машинобудівних підприємствах, одного з найважливіших напрямів вдосконалення механізму управління розвитком підприємства. Найважливішим стратегічним завданням розвитку підприємств машинобудування є підвищення конкурентоспроможності продукції. До цього примушує перспектива вступу України до СОТ, посилення конкуренції на світовому ринку, необхідність зростання об'ємів виробництва продукції на експорт. В даний час проблеми побудови організаційно-економічного механізму формування і реалізації стратегії управління конкурентоспроможністю підприємства залишаються недостатньо дослідженими як в теоретичному плані, так і з погляду на їх практичне застосування.

Важливу роль у розробці теоретичних аспектів оцінювання конкурентоспроможності продукції підприємств відіграють праці відомих зарубіжних вчених Р. Асселя, П. Дойля, Ф. Котлера, Ж.-Ж. Ламбена, М. Портера, А. Маршалла та ін. Дослідження цих проблем отримало своє відображення у працях вчених країн СНД: Р. Азоєва, О. Градова І. Чепурного, М. Кричевського І. Фурса, Р. Фатхутдинова та ін., а також вітчизняних науковців: З. Борисенко, В. Діканя, В. Діденка, А. Дударя, Ю. Іванова, С. Мочерного, С. Покропивного, В. Геєця, А. Савченка та ін. [1-4].

У даний час конкурентоспроможність є однією з найважливіших інтегральних характеристик, що використовуються для аналізу економічної ситуації як загалом у народному господарстві Україні, так і окремого товаровиробника та продукції, що ним випускається.

В умовах розвитку ринкових відносин важливим є підвищення конкурентоспроможності продукції, що випускається, підприємствами машинобудування. Більшість машинобудівних підприємств України характеризуються не тільки низьким рівнем конкурентоспроможності продукції, високим питомим витрачанням ресурсів, застарілою техніко-технологічною базою виробництва, але і неефективною системою управління виробничо-господарською діяльністю підприємства.

Не дивлячись на тенденції зростання машинобудівного виробництва (у машинобудуванні об'єми виробництва в 2007 році в порівнянні з 2006 роком збільшилися на 28,6%), що намітилися, загальний економічний стан, особливо підприємств сільськогосподарського машинобудування, залишається в більшій частині кризовим, корінних змін в даній галузі не відбулося. Враховуючи цей факт, на сьогоднішній день більшість сільськогосподарської техніки, що випускається, не відповідає необхідній якості, що позначається на рівні її конкурентоспроможності і привабливості для споживачів.

Підвищення ефективності функціонування підприємств машинобудування в конкурентному середовищі зумовлює проведення організаційно-технічних заходів щодо підвищення якості продукції, що випускається. Тому забезпечення високої конкурентоспроможності є основоположним у вдосконаленні управлінських процесів на машинобудівних підприємствах.

Особливо це стосується підприємств сільськогосподарського машинобудування. Причиною цього є низький технічний рівень вітчизняної продукції порівняно не тільки із зарубіжними аналогами, але і з розвитком конкуренції на внутрішньому ринку. Так, приведені в таблиці 1 дані виробництва причепів тракторних показують посилення конкуренції для продукції ВАТ «Рівнесільмаш». Аналогічна техніка, що випускається, підприємствами Російської Федерації і Молдови по деяких техніко-економічних характеристиках перевершує продукцію ВАТ «Рівнесільмаш».

Таблиця 1. Порівняльна характеристика показників сільськогосподарської техніки ВАТ «Рівнесільмаш» (причіп тракторний ПТС-6А-16)

№п/п	Назва показників (параметрів)	ВАТ «Рівне-сільмаш», Україна	ВАТ «Механічній завод «Калачин-ський», Росія	ВАТ «Джанкойський машинобудівний завод» АР Крим	ВАТ «Агромаши-на», Молдова
1	Вантажопідйом-ність, кг	6 000	6 000	6 000	6 000
2	Маса причепа, кг	3 100	2 400	2 050	-
3	Об’єм кузова, м3	6,35	5,7	6	6
4	Габаритні розміри, мм	6700х2500х2100	6370х2500х1985	6150х2500х1900	6230х2500х2400
5	Внутрішні розміри, мм	4300х2280х650	-	4200х2380х620	-
6	Агрегатується з тракторами класу	14-30 кН	1,4-3,0 ТС	10МЗ-6МТЗ-80	Мт3, Т30
7	Призначення	Перевезення с/г вантажів	Перевезення с/г вантажів	Перевезення с/г вантажів	Перевезення с/г вантажів
8	Розвантаження	На 3 сторони	На 3 сторони	На 3 сторони	На 3 сторони
9	Ціна	32 854,88	29 361,00	24 500,00	30 000,00

Однією з причин такого положення можна назвати значне зниження державної підтримки сільськогосподарського машинобудування. Разом з тим слід зазначити, що потреба в сільськогосподарській техніці збільшується у зв'язку зі зносом машин, що діють.

Слід зазначити, що урядом проголошений напрям на розвиток інвестиційно-інвестиційної складової такої важливої для української економіки галузі як машинобудування. Прийнята Кабінетом Міністрів України 18 квітня 2006 р. Державна програма розвитку машинобудування на 2006-2011 р.р. передбачає освоєння нових видів конкурентної продукції, вдосконалення структури виробництва, розвиток машинобудівних потужностей, формування стабільної гнучкої системи державної підтримки інноваційного розвитку, створення цілої системи науково-технічного забезпечення. Метою Програми є створення конкурентоспроможного машинобудівного комплексу, здатного в умовах інтеграції і глобалізації вирішити задачу забезпечення основних секторів реальної економіки інноваційно-ефективною продукцією власного виробництва, а також збільшення об'єму її експорту [5].

Для досягнення цієї мети слід забезпечити:

- освоєння нових видів конкурентоспроможної продукції;

- проведення в галузі нової технічної політики, спрямованої на створення повнофункціональних систем машин, забезпечення модульності, багатоопераційності, заощадження ресурсів, застосування нових матеріалів і покриттів, енергонасиченості, високих та надвисоких швидкостей, технологій з гранично допустимим тиском, обертами, навантаженням, паралельного виконання основних і допоміжних функцій, ергономічності, високої автоматизації техніки, використання інформаційних технологій, мехатронних систем, систем управління якістю, уніфікації елементної бази, орієнтації на міжнародні стандарти;

- удосконалення структури виробництва, розвиток потужностей;

- розвиток внутрішнього і зовнішнього ринку;

- створення умов для прискореного інноваційного розвитку галузі машинобудування.

На основі проведеного аналізу інноваційної активності промислових підприємств України можна зробити висновок, що конкуренція розвинена ще достатньо слабо, що визначається наступними чинниками.

По-перше, ознакою того, що суб'єкт ринку зазнає конкуренцію, є постійна пропозиція нових продуктів і послуг, або їх нових модифікацій. Підвищення динамічного конкурентного середовища вимагає все більш швидкої реакції на зміни попиту. У разі, коли процес оновлення номенклатури складає від 5 до 10% до попереднього випуску, підприємство випробовує незначну конкуренцію; якщо оновлення складає від 10 до 20%, йде мова про середній конкурентний тиск на підприємство; якщо ж частка оновленої продукції у випуску перевищує 20%, підприємство випробовує значну конкуренцію, а понад 33% - дуже значну.

По-друге, ознакою конкурентної поведінки суб'єкта господарювання є постійне зниження витрат на той, що існує і новоосвоєний асортимент випуску продукції на 5% щорічно. При зниженні витрат понад 20% на рік підприємство випробовує значну конкуренцію.

По-третє, якщо прискорення технологічного процесу складає понад 10%, то суб'єкт господарювання випробовує конкуренцію; лімітне значення тут належить комп'ютерним технологіям, які оновлюються за 18 місяців, або до двох третин на рік. Отже, у разі зміни технологічної бази виробництва від 10 до 30% підприємство випробовує значну конкуренцію, а в діапазоні від 30 до 60% - дуже значну [6, с. 22].

Таким чином, для підвищення конкурентних позицій машинобудівних підприємств, виходу з кризи і подальшого розвитку необхідно розробити і реалізувати організаційно-економічний механізм управління підприємством в ринковому середовищі, основу якого складає:

- організація виробництва конкурентоздатної продукції;

- інноваційний розвиток підприємства;

- технологічне оновлення.

Реалізація цих основних завдань вимагає розробки методичних і практичних рекомендацій формування стратегії розвитку підприємства на основі застосування маркетингово-орієнтованого підходу до управління.

Література:

1. Економіка підприємства: Підр. / За заг. ред. С.Ф. Покропивного. – К.: КНЕУ, 2000. – 528 с.

2. Портер М. Международная конкуренция: Пер. с англ. / Под ред. И предисловие В.Д. Щетинина. – М.: Международные отношения, 1993. – 896 с.

3. Фатхутдинов Р.А. Конкурентоспособность: экономика, стратегия управления: Уч. пос. – М.: Инфра-М, 2000. – 312 с.

4. Чепурной И. Конкурентоспособность продовольственных товаров: Уч. пос. – 2-е изд. – М.: Дашков и К, 2005. – 120 с.

5. Державна програма розвитку машинобудування на 2006-2011 роки // Офіційний вісник України, 2006. - №16. – С.136-144.

6. Стратегічні виклики ХХІ століття суспільству та економіці України: В.П. Семиноженка, акад. НАН України; В 3 т. / За ред. акад. НАН України В.М. Гейця, чл.-корр. НАН України Б.Є. Квасняка. – Т.3. Конкурентоспроможність української економіки. – К.: Фенікс, 2007. – 556 с.