імені Михайла Туган-Барановського
Ангеліна Іріна
Альбертовна, Чуріліна Олена Анатоліївна
Перехід економіки України на ринкові шляхи
призвів до радикальних змін в плануванні, обліку та контролю
виробничо-господарської діяльності, трансформації системи управління
комерційними організаціями. Зовсім іншими стали цілі підприємництва, засоби їх
досягнення, економічна основа суспільства. Тому актуальність впровадження
системи внутрішнього контролю на підприємстві у наш час достатньо велика.
Методи економічного управління та контролю, які
використовувались в період адміністративно-командної системи управління нашим
суспільством, не можуть вже дати добрих результатів. Першочергово відтепер
враховуються інтереси власників комерційних організацій, їх акціонерів,
пайовиків, трудового колективу. Перед комерційними організаціями України в
умовах ринкової конкуренції постає завдання структурної перебудови системи
корпоративного управління з метою забезпечення конкурентноздатності,
ефективного функціонування та розвитку організації.
Практика підтверджує, що
найкращим на сьогодні інструментом ринкових перебудов діяльності комерційної
організації є впровадження системи внутрішнього контролю.
Питання, пов’язані
з розробкою теоретичних і практичних засад виконання внутрішнього контролю на
підприємстві в України, останніми роками перебувають у центрі уваги науковців.
Вони досліджуються у працях таких вчених економістів як Адамс Р. [1;80-82], Зубілевич
С.Я., Голов С.Ф. [3;120-130], Марченко [5;68-70], Кузик Н.П.[4;12-18], Білуха М.Т.[2;142-148], Рудницький В. [6;48-50] та інші.
Метою статті є
розробка науково-теоретичних та методичних засад щодо розкриття сутності
внутрішнього контролю підприємства, визначення напрямів удосконалення
організації і методики здійснення внутрішнього контролю та підвищення його
ефективності.
З огляду на те, що за відповідність структури
внутрішнього контролю та її впровадження відповідає керівництво, керівники всіх
організаційних підрозділів в системі уряду повинні розуміти природу структури
внутрішнього контролю і цілі, досягнення яких покликані забезпечити заходи
внутрішнього контролю. Структура внутрішнього контролю визначається як
сукупність планів організації, включаючи ставлення керівництва, методи,
процедури та інші заходи для забезпечення достатньої впевненості в тому, що
наступні загальні цілі досягаються:
-
подальший розвиток налагодженої, ефективної та результативної діяльності та
якісних продуктів та послуг згідно с місією підприємства;
- захист ресурсів від
втрат через брак, зловживання, неефективне управління, помилки, махінації та
інші негаразди;
-
дотримання законів, положень та настанов керівництва та
-
розвиток та підтримання достовірних управлінських даних та їхнє правдиве
представлення в звітності, що подається своєчасно.
Практика свідчить,
що на тих підприємствах, де налагоджені поточний внутрішньогосподарський
контроль, інвентаризаційна діяльність, забезпечується ощадливість і збереження
цінностей. З метою посилення боротьби з нестачами і розкраданням необхідно, щоб
внутрішньогосподарський контроль здійснювався об’єднаними зусиллями всіх
спеціалістів, керівників господарських підрозділів та бухгалтерських служб. При
цьому особливе значення має щоденний контроль за переміщенням цінностей на
окремих об’єктах підприємства.
Керівники окремих
структурних підрозділів іноді не вникають у суть і ефективність рішень. Тому з
метою посилення контролю особливу увагу необхідно приділити перевірці
економічної ефективності і доцільності операцій об’єднання і його підприємств.
Контроль поточної господарської діяльності не завжди здійснюють комплексно,
об’єднаними зусиллями ревізорів, економістів та інших спеціалістів об’єднань і
підприємств. Цим повинні займатися спеціалісти, які знають економіку,
технологію виробництва.
Успіх підприємства в умовах
перехідної економіки в Україні залежить від багатьох чинників, у т.ч. від
формування системи внутрішнього контролю і системи захисту інформації та рівня
облікової політики щодо забезпечення надійної фінансової звітності.
Аналіз діючої
практики внутрішнього контролю в підприємствах засвідчує достатньо низький
рівень технічного озброєння внутрішніх контролерів. За допомогою комп’ютерних
програм здійснюють формування контрольних даних, прийоми документального
контролю. Не можна вважати поширеним використання комп’ютерних засобів під час
проведення інвентаризацій.
Результати
проведеного дослідження свідчать, що можливості контролю як функції управління
використовуються сьогодні недостатньо. В окремих випадках система внутрішнього
контролю не відповідає вимогам наукового управління з причин методологічного,
методичного і організаційного характеру. У зв’язку з цим виникає потреба
розробити методи оптимізації контрольної системи підприємства. Серед методів
підвищення ефективності функціонування системи внутрішнього контролю в сучасних
підприємствах пропонуємо застосовувати наступні: метод розподілу повноважень і
відповідальності між працівниками, ротація кадрів, здійснення контролю за
окремими напрямами підприємницької діяльності, удосконалення контролю при
плануванні продажу, збору інформації та формування справи-досьє на покупців і
замовників, діагностики і прогнозування проблем.
Особливо важливим
методом оптимізації контрольної системи підприємства є бюджетний контроль, який
забезпечує своєчасне виявлення відхилень фактичних показників від запланованих,
їх причин та забезпечує відповідну реакцію на них. Результати здійснення такого
контролю повинні відображатись у щоденних, тижневих, декадних, місячних і
квартальних контрольних звітах.
З точки зору
постановки конкретних економічних проблем, які виникають на підприємствах, і
започаткування реформ внутрішнього контролю в Україні особливе значення має
розробка методики організації внутрішнього контролю:
-
для підвищення рівня ефективності системи управління, забезпечення її
гнучкості;
- для розробки оптимальної моделі внутрішнього контрольно-аудиторського
процесу;
- для розробки оптимальної управлінської моделі;
-
адаптації;
-
розподілу посадових функцій посадових осіб.
Таким чином,
застосування наведених методів в практичній діяльності безсумнівно забезпечить
перетворення контролю із формальної констатації фактів і результатів діяльності
акціонерного товариства в дієвий і ефективний засіб ефективного управління ним,
тобто сприятиме якісному вирішенню практичних завдань щодо динамічного розвитку
підприємства, його економічного зростання.
Література:
1. Адамс Р. Основи аудиту. Перекл. з англ. –М.: Аудит,
ЮНІТІ, 1995.- 398 с.
2. Білуха М.Т. Курс аудиту: Підручник.-К.:Вища школа –
Знання, 1998.-574 с.
3. Зубілевич С.Я., Голов С.Ф. Основи аудиту.-К.:
Ділова Україна, 1996.- 374 с.
4. Кузик Н.П. Організаційні аспекти системи
внутрішнього контролю в сільському господарстві// Науковий вісник Національного
аграрного університету. – 2002. – Вип.56. – С.216 – 218.
5. Марченко Д. М. Удосконалення організації
внутрішнього фінансового контролю підприємств // Актуальні проблеми економіки.
-2005. -№ 12. - С. 163 – 171.
6. Рудницький В. Методологія і організація аудиту. –
Тернопіль: Економічна думка, 1998.-192.