Я.П. Якімлюк

Аспірант кафедри менеджменту

банківської діяльності

Київський національний економічний університет

Економіст першої категорії

Департаменту міжнародного бізнесу ВАТ КБ «Хрещатик»

Фінансові ресурси комерційних банків

Як відомо, в останні роки зросли обсяги банківського обслуговування внутрішньогосподарських і зовнішньоекономічних зв’язків. Поряд із цим прийоми та методи банківської діяльності ускладнюються і набувають нових рис, з’являються нові види операцій та послуг. Тому, незважаючи на певний позитивний досвід роботи, накопичений у банківській сфері, продовжують залишатися невирішеними багато питань функціонування банківського сектора. Перш за все це стосується формування певної ресурсної бази банківських установ, що пов’язано із залученням від юридичних та фізичних осіб коштів та ефективним їх розміщенням. До того ж не слід забувати, що зміцнення ресурсної бази комерційних банків – одна з головних передумов стабільного функціонування і розвитку української економіки, оскільки від цього значною мірою залежить вирішення проблеми інвестиційної активності. Тому в сучасних умовах розвитку економіки, коли Україна прагне інтегруватися в Європейський Союз, а НБУ намагається дотримуватися основних вимог Базельського Комітету стосовно банківського регулювання та нагляду(особливо це стосується капітальної бази банківської системи), проблема формування фінансових ресурсів банківських установ має вирішальне значення. Отже, перш за все є актуальним визначення сутності банківських ресурсів і джерел їх формування.

Поняття "ресурси" походить від французького слова "resources" і означає матеріальні засоби, цінності, запаси, кошти, що їх у разі потреби можна використати[19,с.586]. Як правило, більшість економістів розглядають банківські ресурси у розрізі грошового, фінансового аспекту, не враховуючи того, що в банку є ще й такі ресурси, як технологічні, матеріальні, інформаційні. На нашу думку, такий акцент саме на фінансовий аспект банківських ресурсів робиться з тієї причини, що банки не можуть вступити у володіння іншими вилами ресурсів, не маючи відповідних коштів, тобто фінансових ресурсів.

Помітний внесок у розгляд проблеми формування ресурсів комерційного банку зробили зарубіжні економісти: Д. Полфреман, Ф. Форд, Е. Рід, Р. Коттер, Е. Гілл, Р. Сміт , Дж. Сінкі, І.Т. Кох. Вони розглядають ці проблеми у двох відокремлених аспектах: управління банківським капіталом та зобов'язаннями банку, причому поняття "ресурси банку" як самостійний термін часто відсутнє.

Так, Е. Рід, Р. Коттер, Е. Гілл та Р. Сміт у книзі "Комерційні банки" пропонують розпочати вивчення банківської справи безпосередньо з розгляду основних статей балансу комерційного банку, згрупованих певним чином. При цьому основні джерела коштів наводяться авторами при розгляді пасиву такого балансу[16,с.16].

Значна увага банківським джерелам коштів приділяється також при аналізі питань, пов'язаних з пасивними операціями банків.

Д. Полфреман та Ф. Форд також не розглядають банківські ресурси як самостійну категорію. Термін "банківські ресурси" замінюється розглядом сутності пасивних операцій, при цьому пасиви банку, аналогічно до підходів Е. Ріда та інших, розглядаються з точки зору аналізу балансу комерційного банку: "пасиви банку, як подано в його балансі, відображають джерела коштів, які банк використовує у своїх операціях. У широкому розумінні існує два основних джерела ресурсів: власники (акціонери) та вкладники"[15,с.102].

Дж. Ф. Сінкі як основне балансове рівняння розглядає рівність банківських активів, з одного боку, і суми банківських пасивів та власного капіталу — з іншого[18,с.40].

Таким чином, західні автори не розглядають поняття "банківські ресурси" як об'єкт самостійного дослідження. Основні джерела коштів зазначаються цими авторами при розгляді пасиву банківського балансу, а також при аналізі формування банківських ресурсів у результаті здійснення банками пасивних операцій і мають прикладне значення. Банківські пасиви досліджуються з точки зору їх обсягу, структури, витрат і цін, пов'язаних з банківським портфелем чи балансом, та взаємозалежності цих факторів.

Дехто з вітчизняних та російських авторів визначають поняття «банківських ресурсів», аналізуючи пасивні операції: «за допомогою пасивних операцій банки формують свої ресурси». Сутність пасивних операцій полягає у залученні різних видів вкладів, одержанні кредитів від інших банків, емісії власних цінних паперів, а також проведенні інших операцій, в результаті яких збільшуються банківські ресурси. Основну частину банківських ресурсів формують залучені кошти. Особливою формою є власні кошти (капітал) банку[3,с.199].

Аналогічної позиції дотримується О.І. Лаврушин, який зазначає, що формування банківських ресурсів відбувається у процесі здійснення пасивних операцій"[6,с.192]. До пасивних операцій автор долучає як операції з формування власного банківського капіталу, так і операції з залученими та запозиченими коштами. Практично таку саму точку зору має О.Д. Заруба, який розглядає банківські ресурси як пасиви, які поділяються на власні, залучені і запозичені[11, с.7]. А.М. Герасимович називає залучені та запозичені кошти банку залученим та позиченим капіталом[2,с.20-21], хоча саме поняття «капітал», на нашу думку, є ширшим за поняття «ресурси» в тому розрізі, в якому вони розглядаються, а саме – грошовому, фінансовому. Прирівнює банківські ресурси до банківського капіталу і А.М. Мороз у книзі «Основи банківської справи», акцентуючи свою увагу на позичковому капіталі, в який перетворюються ресурси внаслідок надання кредитів[14,с.35]. Таке визначення є теж, на нашу думку, не зовсім коректним, адже ресурси комерційних банків тут розглянуто, як джерело для проведення лише позичкових операцій, да і при визначенні ресурсів не вказано власних банківських коштів, які теж є повноцінними ресурсами будь-якого комерційного банку. До того ж слід пам’ятати, що самі по собі ресурси банку не є капіталом, поки вони не використовуються банком на кредитування або інші активні операції для отримання доходу, що ще раз доводить вище згадану тезу про те, що поняття «капітал», є ширшим за поняття «ресурси».

Окремі економісти поняття «банківські ресурси» розуміють як сукупність грошових капіталів які залученими банками і використовуються ними для кредитно-розрахункових та інших операцій[1,с.30]. Як ми вже зазначили, це не є коректно.

В підручнику «Банківські операції» за редакцією В.І. Міщенка та Н.Г. Слав’янської банківські ресурси визначаються, як сукупність зобов’язань та капіталу, що належать постачальникам коштів, або, іншими словами ресурси комерційного банку – це сукупність грошових коштів, що знаходяться у розпорядженні банку і використовуються ним для виконання своїх операцій[4,с.73]. М.І. Савлук у своєму підручнику «Гроші та кредит» дає аналогічне визначення[7,с.528].

Практично таке саме, але більш чітке у частині видів активних операцій, в які вкладаються грошові кошти банків, визначення дають О. Кириченко, І. Гіленко, А. Ятченко: "банківські ресурси — це сукупність коштів, які перебувають у розпорядженні банків і використовуються ними для кредитних, інвестиційних та інших активних операцій"[5,с.549]. Ці визначення не вказують на джерела банківських ресурсів, хоча очевидно, що мова йде саме про фінансові ресурси, як і у багатьох інших визначеннях банківських ресурсів. У сучасному економічному словнику банківські ресурси визначено як різновид, складову частину фінансових ресурсів, що включає власні й залучені банківські кошти[20,с.29]. Таке визначення, не досить повно розкриває сутність банківських ресурсів, оскільки в ньому не вказана мета залучення банками вільних коштів і основні напрями їх використання.

В Енциклопедії банківської справи України банківські ресурси визначаються як сукупність коштів, що є у розпорядженні банків і використовуються для активних операцій[9,с.74]. Це визначення теж неповне, оскільки в ньому не вказано джерел формування банківських ресурсів.

У російській банківській енциклопедії маємо таку дефініцію банківських ресурсів: «Банківські ресурси — це сукупність фінансових коштів, що є в розпорядженні банку і які використовуються ним для здійснення своєї діяльності як суб'єкта господарювання. Банківські ресурси — це весь комплекс майна й послуг, якими розпоряджається банківська система країни протягом року; вони є частиною валового внутрішнього продукту й імпорту країни і включають у себе активи банків, їхнє устаткування, престиж, фінансові ресурси та персонал»[17,с.84].

Перше визначення розкриває сутність ресурсів окремого комерційного банку, однак автори не вказують на основні джерела ресурсів комерційного банку, а також на специфіку банківської діяльності. Друге визначення відображає відносини, що виникають у процесі розподілу фінансових ресурсів держави у банківській системі на макрорівні. Таке визначення, на наш погляд, досить повно окреслює ресурси банківської системи країни в цілому. Тут слід зауважити, що у другому визначенні під фінансовими ресурсами маються на увазі пасивні частини балансу всіх банків країни.

Цікавим є погляд на сутність банківських ресурсів Ж.В. Мартинюк, згідно якого саме поняття «банківські ресурси» можна трактувати у вузькому та широкому розумінні. У вузькому розумінні традиційні банківські ресурси являють собою акумульовані банком тимчасово вільні кошти господарства та населення на умовах виникнення зобов’язань власності чи боргу для подальшого розміщення на ринку з метою вилучення прибутку; ці кошти є вільною частиною пасиву балансу комерційного банку – це і є банківські ресурси у вузькому розумінні. Таке визначення, на наш погляд, є досить вдалим і коректним, бо воно розкриває сутність банківських ресурсів, вказує на головні джерела банківських ресурсів, на мету, основний напрям їх використання, у ньому наголошується на особливості банку як організації, що здійснює розміщення мобілізованих ресурсів з метою одержання доходу.

У широкому розумінні Мартинюк включає в банківські ресурси реальні можливості не лише акумулювати кошти в зобов’язання боргу та зобов’язання власності, а й можливості вилучати прибуток від проведення дохідних банківських операцій[13,с.112].

На нашу думку, таке трактування ресурсів банку у широкому розумінні є вдалим, адже ставить на центральне місце проблему управління активами і пасивами банків.

Багато економістів у своїх працях ототожнюють поняття «ресурси банку» та «ресурсна база банку». Чи є це коректним? Спочатку розглянемо погляди на поняття «ресурсна база банку» деяких економістів.

В.В. Кисельов у своїй книзі «Управління банківським капіталом» зазначає, що ресурсна база – це той сукупний капітал, який створюється в результаті проведення банком політики збільшення власного капіталу та залучених коштів і використовується для здійснення активних операцій з метою реалізації суспільних і власних інтересів[12,с.99].

В окремих дослідженнях термін «ресурсна база» прирівнюють до коштів, залучених у різного роду пасиви[8,с.350].

Ж.В.Мартинюк зазначає, що ресурсна база комерційного банку — це частина грошового ринку, представлена сукупністю виведених із обігу коштів господарських суб'єктів і грошових доходів населення, які мобілізуються банком на умовах виникнення зобов'язання власності та боргу для подальшого розміщення серед юридичних і фізичних осіб, яким необхідні банківські ресурси з метою одержання прибутку[13,с.112].

На нашу думку, ці визначення мають такі вади:

1) економічне поняття «ресурсна база» ототожнюється з інституційним поняттям – частиною грошового ринку;

2) у наведених визначеннях певною мірою простежуються мікро-та макроекономічний підходи до розуміння поняття «ресурсна база», однак без чіткого розмежування їх;

3) залишається незрозумілим мета введення дослідниками поняття «ресурсна база»

Вважаємо, що найбільш адекватне трактування цих понять дав М.Д. Алексеєнко, який зазначає, що термін «ресурсна база» найбільш придатний для розроблення стратегічних засад формування банківських ресурсів, тоді як термін «банківські ресурси» відображає кошти, що фактично вже знаходяться у розпорядженні банків[1,с.28]. Ця думка, на наш погляд, є досить конструктивною, адже зроблено акцент на часовому характері управління фінансовими ресурсами з урахуванням реально існуючих та потенційно можливих фінансових ресурсів комерційного банку.

Отже, з урахуванням викладеного можна зробити наступні висновки:

1) розглянувши та проаналізувавши різні погляди стосовно визначення поняття «банківські ресурси», можна дати таке визначення фінансових ресурсів банку: фінансові ресурси банку – це залучені та запозичені банком кошти від суб’єктів економічної діяльності та фізичних осіб, а також власні банківські кошти(власний капітал), які перебувають у розпорядженні банку і використовуються ним для кредитних, інвестиційних та інших активних операцій, а також для надання послуг(гарантійних, посередницьких, консультаційних, інформаційних, трастових тощо) з метою отримання достатнього прибутку. Такий підхід до розуміння фінансових ресурсів банку сприятиме раціональному управлінню активами і пасивами банку, а також розв’язанню проблеми «прибутковість – ліквідність»;

2) поняття «ресурсна база банку» та «ресурси банку» не є тотожними: перше з них застосовується для стратегічного управління фінансовими ресурсами, а друге – для тактичного, оперативного управління фінансовими ресурсами. На наш погляд, поняттю «ресурсна база банку» можна дати таке визначення: ресурсна база банку – це сукупність коштів, які можуть бути потенційно залучені банком через проведення ефективної банківської діяльності, а також сукупність коштів, які можуть бути потенційно прирощені чи втрачені в разі проведення активних операцій. Таке розмежування вище зазначених понять конкретизує стратегічні і тактичні задачі у сфері банківської діяльності і, зокрема, у сфері управління фінансовими ресурсами комерційного банку на різних часових інтервалах.

Список літератури:

1. Алексеєнко М.Д. Капітал банку: питання теорії і практики: Монографія. – К.: КНЕУ, 2002. – 276с.

2. Аналіз банківської діяльності: Підручник / А.М. Герасимович, М.Д. Алексеєнко, І.М. Парасій-Вергуненко та ін. – К.: КНЕУ, 2003. – 599с.

3. Банки и банковские операции. Учеб. / Под ред. Жукова Е.Ф. — М.: Банки и биржи, ЮНИТИ. - 1997. – 471с.

4. Банківські операції: Підручник / За ред.. В.І. Міщенка, Н.Г. Слав’янської. – К.: Знання, 2006. – 727с.

5. Банківський менеджмент: Навч. посіб. / Кириченко О., Гіленко І., Ятченко А. — К.: Основи. — 1999. – 671с.

6. Банковское дело. Учеб. / Под ред. Ловрушина О.И. — М.: Финансы и статистика. — 1998. – 576с.

7. Гроші та кредит: Підручник. – 3-тє видання, перероб. і доповнене / М.І Савлук, А.М. Мороз, М.Ф. Пуховкіна та ін. – К.: КНЕУ, 2002. – 598с.

8. Дзюблюк О.В. Організація грошово-кредитних відносин суспільства в умовах ринкового реформування економіки. – К.: Поліграф книга, 2000. – 512с.

9. Енциклопедія банківської справи України. За ред. Стельмаха В.С. — К.: "Молодь". — 2001. – 680с.

10. Загородній А.Г., Вознюк Г.Л., Смовженко Т.С.. Фінансовий словник. — Львів "Центр Європи". — 1997. – 571с.

11. Заруба О.Д. Банківський менеджмент та аудит. — К.: Лібра ТОВ. — 1996. – 218с.

12. Киселев В.В. Управление банковским капиталом (теория и практика). – М.: Экономика, 1997. – 256с.

13. Мартинюк Ж.В. Ресурсна база комерційних банків / Фінанси України. - № 11. – 1998. – с.112-114.

14. Основи банківської справи / За ред. Мороза А.М. — К.: Лібра. — 1994. – 330с.

15. Полфреман Д., Форд Ф. Основы банковского дела / Пер. с англ. — М.: ИНФРА. — М. — 1996. – 624с.

16. Рид 3., Коттер Р, Гилл Э., Смит Р. Коммерческие банки / Пер. с англ. — М.: Космополис. - 1991. – 480с.

17. Российская банковская энциклопедия. — М.: Энциклопедическая творческая ассоциация. - 1995. – 552с.

18. Синки Дж. Управление финансами в коммерческом банке / Пер. с англ. — М.: Саtаllaху. — 1994. – 937с.

19. Словник іншомовних слів / За редакцією О.С Мельничука. — К.: Головна редакція УРЕ. — 1974. – 968с.

20. Современный зкономический словарь. Райзберг Б.А., Лозовский Л.Ш., Стародубцева Е.Б. — М.: ИНФРА-М. - 1997. – 494с.